19.11.2012Справа №5002-32/3719-2012
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
за позовом Прокурора Первомайського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Первомайського управління водного господарства, смт. Первомайське
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Кірова», с. Кормове
про стягнення 52 590,31 грн.
За участю представників:
від позивача -не з'явився.
від відповідача -не з'явився
від прокуратури - Приймак А.О., посвідчення № 001358 , прокурор відділу представник інтересів громадян і держави в судах
Суть спору: прокурор Первомайського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Первомайського управління водного господарства звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кірова» про стягнення заборгованості зі сплати послуг з подачі води за період травень - вересень 2012 року у розмірі 52 590,31 грн.
Ухвалою господарського суду від 29.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.11.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором про надання послуг з подачі води та електроенергії в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення прокурора до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
07.05.2012 р. між Первомайським управлінням водного господарства ( Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Кірова» ( Замовник) (відповідач) укладений договір № 49 про надання послуг з подачі води на полив ( а.с. 27 - 28).
У відповідності до пункту 1.1 Договору даний договір передбачає умови та порядок подачі води для поливу сільгоспкультур.
Згідно з пунктом 4.4 договору, Замовник та Виконавець до 25 числа поточного місяця коригують суму оплати отриманих обсягів води та проводять остаточні розрахунки за звітний місяць.
Крім того, відповідно до пункту 3.2.5 Договору сторони погодили, що Замовник протягом всього поливного сезону оплачує витрати електроенергії.
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Переважна більшість цивільно-правових зобов'язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).
Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання -передачі води та витрат електроененргії ( а.с. 37-46).
Так, неналежне виконання взятих на себе обов'язків призвело до утворення заборгованості за період травень -вересень 2012 року в розмірі 47 428, 00 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 799, 98 грн. - 3% річних та 155, 73 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується сума 3% річних 799, 98 грн. та 155, 73 грн. інфляційних втрат .
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 206, 60 грн. Пеня передбачена пунктом 5.3 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що законним є нарахування пені в розмірі 4 206, 60 грн.
Проте, як вбачається з платіжного доручення № 379 від 25.10.2012 року, відповідач оплатив 50 000, 00 грн. тоді як відповідно до штаму на конверті, в якому надійшла позовна заява, прокурор звернувся до суду 27.10.2012р.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50 000, 00 грн., оскільки порушене право стосовно цієї суми у позивача на момент подачі позову було вже відсутнє.
Крім того, як вбачається з виписки банку за 05.11.2012 року відповідачем оплачено ще 2 590, 31 грн. Отже провадження у справі в частині стягнення цієї суми підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене та підписане 20.11.2012 року.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення 50 000, 00 грн. в позові відмовити.
2. В частині стягнення 2 590, 31 грн. провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кірова» в доход державного бюджету України 79, 27 грн. судового збору.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова