14.11.2012 року Справа № 16/5005/3134/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.
при секретарі -Мацекос І.М.
за участю представників
позивача-1: Бєляєва Т.М.
позивача-2: Плохий О.І.
прокурор та представник відповідача -2 не з'явились.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2012р. у справі № 16/5005/3134/2012
за позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі
позивача-1 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
позивача-2 міського комунального виробничого підприємства „Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Авенсіс", м Дніпропетровськ
про стягнення 105 949,03 грн.,
У травні 2011 року Прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства "Дніпроводоканал" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс" про стягнення заборгованості з оплати послуг на водопостачання та водовідведення за договором №4536 від 21.02.02р. про надання води та послуг каналізації у сумі 105949, 03 грн. (з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних).
Даний спір було розглянуто судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 21.06.2011 про задоволення позову у повному обсязі було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р..
Зазначені рішення місцевого суду і постанову апеляційної інстанції скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року, а справу повернуто на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
За результатами нового розгляду справи господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення від 18.06.12р. (суддя Загинайко Т.В.), яким позовні вимоги були задоволені частково в сумі 3 118,16 грн., у тому числі, 2 280,02 грн. заборгованості за договором, 672,40 грн. інфляційних нарахувань та 165,74 грн. річних. В решті позову відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що:
- договір про надання води та послуг каналізації з урахуванням щорічної пролонгації діяв до 31.01.2009р., внаслідок чого обчислення вартості послуг з водопостачання та водовідведення належить здійснювати у відповідності до умов даного договору;
- з урахуванням встановлених договором розрахункових щомісячних витрат води у обсязі 41 м3, заборгованість відповідача за період з січня 2008р. по січень 2009р. становить 3349,29грн.;
- з застосуванням строку позовної давності заборгованість підлягає стягненню у сумі 2 280,02 грн., відповідно до визначеної суми боргу підлягають перерахуванню сума інфляційних втрат та річних.
Не погоджуючись з рішенням суду, КП „Дніпроводоканал" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на те, що нарахування плати за безоблікове водокористування за період з листопада 2008р. по січень 2009р. належить здійснювати у відповідності до положень п.п.3.1,3.3,10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008р. № 190.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, прокурор та позивач-2 процесуальним правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 21.02.2002 між Державним комунальним виробничим управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Дніпропетровська (Водоканал), правонаступником якого є Комунальне підприємство „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, та ТОВ науково-виробнича фірма "Авенсіс" (Абонент) було укладено договір №4536 про надання води та послуг каналізації, відповідно до якого сторони зобов'язалися Водоканал - надавати послуги з водопостачання та водовідведення абоненту (відповідачу), а абонент - щомісячно здійснювати оплату наданих послуг згідно рахунків.
Розрахункова щомісячна норма води, що підлягає поставці відповідачу, відповідно до умов договору становить 41 м3, що також підтверджується паспортом абонента, який є обліковим документом водопостачальника (т.ІІ а.с.94).
Оплата водоспоживання здійснюється за діючими тарифами, затвердженими рішенням місцевих органів державної влади.
Сторони визначили всі істотні умови договору та обумовили дію договору з 26.12.2001р. по 26.12.2002р. з правом щорічної пролонгації, якщо будь-яка зі сторін за місяць до закінчення строку договору не заявить про свою відмову від даного договору.
З вимогою про припинення дії договору відповідач звернувся до позивача 30.01.2009р. (т.І а.с.140).
Відповідно до положень ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відтак, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що дія укладеного між сторонами договору припинилася 31.01.2009р.
Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.
З урахуванням нормативу водоспоживання та діючих у період з січня 2008р. по січень 2009р. тарифів господарський суд правильно визначив вартість спожитої відповідачем у вказаний період питної води у сумі 3 349,29 грн.
При цьому твердження скаржника про те, що вартість безобліково спожитої відповідачем води належить здійснювати у відповідності до положень п.п. 3.1, 3.3, 10.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 є безпідставним.
Спірні правовідносини обіймають період протягом якого діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65 (надалі-Правила №65) та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Мінжилкомун госпу від 27.06.2008р. № 190 (надалі-Правила №190).
Правила №190 дійсно змінили порядок нарахування плати за безоблікове водокористування, однак, відповідні зміни в договір сторонами в установленому порядку внесені не були, що унеможливлює застосування останніх за наявності чинного договору.
Таким чином, послуги з водопостачання та водовідведення отримувалися відповідачем на підставі договору №4536 від 21.02.2002р., вартість яких за період з січня 2008р. по січень 2009р. становить 3 349,29 грн.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оплата отриманих послуг за спірний період відповідачем здійснена не була.
Відповідно до ст. 267 ЦК України на вимогу відповідача господарським судом застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності та правомірно задоволено позовні вимоги позивача за період з 16.05.2008р. по січень 2009р. у сумі 2 280,02 грн.
З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за договором про водопостачання та водовідведення в сумі 2 280,02 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості 672,40 грн. інфляційних втрат та 165,74 грн. річних за період з 06.06.2008р. по 16.03.2011р.
За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2012 року у справі № 16/5005/3134/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.М.Білецька