Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/7746/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 18 год.11 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Баштовій А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (м.Донецьк)
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька (м.Донецьк)
про стягнення заборгованості, -
за участю: позивач: Мартиненко Н.Л., Пащенко С.В. за довір., Бербітова О.М. за довір.
відповідач: Чугріна Л.В. за довір.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька( надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м.Донецька(надалі - відповідач) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, допомоги на поховання та адресної допомоги у загальній сумі 2135932грн. 52коп., в тому числі: державна адресна допомога -2078997,13 грн.; витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника -45119,68 грн.; витрати з виплати пенсій особам, які отримали пошкодження здоров'я за межами України -4263,65 грн.; витрати з виплати допомоги на поховання -5081,83 грн.; 655,95грн. - витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття; витрати з виплати пенсій у зв»язку з втратою годувальника дітям у випадку закінчення навчання або відсутності довідки про навчання -1814,28 грн..
Позивач надав до суду уточнення позовних вимог від 30.10.2012 р. №19630/06, у яких просить стягнути витрати на виплату та доставку пенсій,призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, допомоги на поховання та адресної допомоги за 2011 рік у загальній сумі 2135932грн. 52коп, в тому числі: державна адресна допомога -2078997,13 грн.; витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника -45119,68 грн.; витрати з виплати пенсій особам, які отримали пошкодження здоров'я за межами України -4263,65 грн.; витрати з виплати допомоги на поховання -5081,83 грн.( ОСОБА_5 - 2979,75 грн., ОСОБА_6 - 489,44 грн., ОСОБА_7 - 1612,64 грн.); 655,95грн.(ОСОБА_8 - 505,95 грн., ОСОБА_9 - 150грн.) - витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття; витрати з виплати пенсій у зв»язку з втратою годувальника дітям у випадку закінчення навчання або відсутності довідки про навчання -1814,28 грн..
Додатковою заявою позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути витрати на виплату та доставку пенсій,призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, допомоги на поховання та адресної допомоги за 2011 рік у загальній сумі 2134483грн. 45коп., в тому числі: державна адресна допомога - 2082795,44 грн.; витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника -43816,74 грн.; витрати з виплати пенсій особам, які отримали пошкодження здоров'я за межами України - 4263,65 грн.; витрати з виплати допомоги на поховання - 981,15 грн. (ОСОБА_10 - 189,34 грн., ОСОБА_5 - 302,37 грн., ОСОБА_6. - 489,44 грн.; 812,19грн. (ОСОБА_8 - 662,19 грн., ОСОБА_9 - 150грн.)- витрати з виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття; витрати з виплати пенсій у зв»язку з втратою годувальника дітям у випадку закінчення навчання або відсутності довідки про навчання -1814,28 грн..
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
За період з січня по грудень 2011 року між ним та відповідачем було складено та підписано акти щомісячної звірки по особовим справам потерпілих , яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державна адресна допомога. Відповідачем був складений список осіб, по яких суми сплачених пенсій не прийняті до заліку за вказаний період., що на думку позивача є порушенням п.1 п. п. "г", "д"ст. 21, Закону України №1105 від 23.09.1999р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ч.4 ст.26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. №16/98-ВР, п.2 ст.7 "Прикінцевих положень" Закону України від 22.02.2001р. №2272-ІІІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"та ст.4 Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008р. "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян", а тому відповідач не мав підстав для не зарахування до заліку вищевказаних сум.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення в яких не визнав позовні вимоги з підстав, наведених у письмових запереченнях ( том 2, а.с.с.8-12), зокрема, посилався на відсутність правових підстав для відшкодування заявлених позивачем витрат.
Відповідач у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
До основних завдань Пенсійного фонду України відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, належить, окрім іншого, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За змістом статті 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон) у статі 21 унормовує, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому, або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За приписами частини 2 статті 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Водночас, пунктом 5 статті 24 Закону передбачений обов'язок Фонду співпрацювати з іншими фондами соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі -Порядок).
За результатом проведеного правового аналізу положень означеного Порядку вбачається, що в основу цього механізму покладено проведення щомісячних звірок територіальними підрозділами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат на відповідні виплати. Так, пунктом 5 Порядку закріплено, що органи Пенсійного фонду щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
В свою чергу, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п.6 Порядку).
Суд зазначає, що з аналізу пункту 7 Порядку вбачається, що саме вказана довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідних коштів Пенсійному Фонду України до 25 числа наступного за звітним.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Управлінням були складені акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2011 року по грудень 2011 року (том 1 а.с.49-72, 169-192), які в свою чергу були підписані відповідачем з врахуванням зауважень, відображених у протоколах розбіжностей до них (том 1 а.с.73-132, 193-247, том 2 а.с.1-4).
Здійснивши сукупний аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню до розглядуваних спірних правовідносин, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на виплату адресної допомоги в сумі 2082795,44 грн., слід зазначити наступне.
Форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-5/4, і не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
Щомісячна державна адресна допомога до пенсії не належить до числа послуг та страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Державна адресна допомога та її доставка не передбачені Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку суми, що підлягають відшкодуванню Фондом, це суми, що виплачуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Зазначеним Порядком встановлено вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Окрім того, постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Отже, щомісячна державна адресна допомога є додатковою допомогою до пенсії і до основного її розміру не включається.
Зазначене зумовлює висновок суду, що державна адресна допомога є самостійним видом виплат, що виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, щомісячна державна адресна допомога до пенсії в розмірі 2082795,44грн., призначена і виплачена Управлінням відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не є виплатою, що підлягає фінансуванню згідно зі статтею 21 Закону, а отже і не підлягає відшкодуванню Фондом.
Щодо вимоги позивача про стягнення допомоги на поховання в розмірі 981,15 грн. за особовими справами ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судом встановлено, що відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Розмір відшкодування шкоди визначається із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які отримував потерпілий на день смерті.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За особовими справами ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позивачем не надано до суду належних доказів від медичних закладів щодо наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не знаходилася на його утриманні в сумі 43816,74 грн., суд зазначає наступне.
В силу статті 33 Закону встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами, зокрема є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через види фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання -до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, а також інваліди -члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
При цьому частиною 3 статті 35 Закону встановлено, що факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності документів зазначених у частині другій цієї статті і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.
Тобто, факт перебування на утриманні у застрахованої особи повинен підтверджуватись певними допустимими письмовими доказами, які на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні, а тому заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для заліку означеної виплати не є спростованими позивачем.
Між тим, приписи статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З матеріалів справи вбачається, що особи, відносно яких позивач ставить питання про відшкодування сплачених їм пенсій в зв'язку з втратою годувальника, на момент смерті чоловіка були працездатного віку, а саме: ОСОБА_12 -44 р., ОСОБА_13 -46, ОСОБА_14 -49, ОСОБА_15 -43, ОСОБА_5 -52, ОСОБА_16 -40, ОСОБА_17- 42, ОСОБА_18 -47, ОСОБА_19 - 39, ОСОБА_20 - 51, ОСОБА_21 -45, ОСОБА_22 -43, ОСОБА_23 -38, ОСОБА_24 -36, ОСОБА_25 -45, ОСОБА_26 -32, ОСОБА_27 - 36, ОСОБА_11 -49 (виплата пенсії здійснювалася матері загиблого), ОСОБА_28 -36, ОСОБА_29 - 40, ОСОБА_30 - 34, ОСОБА_31 - 29, ОСОБА_32 - 53, ОСОБА_33 - 46, ОСОБА_34 - 34, ОСОБА_5 - 52.
Щодо ОСОБА_35, відносно якої позивач ставить питання про відшкодування сплаченої їй пенсій в зв'язку з втратою годувальника, на момент смерті чоловіка вона була непрацездатного віку, тобто на момент смерті чоловіка їй було 57 років.
Згідно до п. 9 ст.34 Закону у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення цих виплат повинний бути причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Позивачем не надано висновку відповідного медичного закладу, який підтверджує причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я .
З огляду на зазначене, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язку Фонду відшкодувати суму витрат на виплату пенсій в розмірі 43816,74 грн., у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не знаходилися на його утриманні, а тому відсутні підстави для відшкодування зазначених витрат відповідачем.
Стосовно суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття в сумі 812,19 грн., суд зазначає наступне.
За результатом дослідження матеріалів справи судом також встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2012 року у справі №2-а-690/10/0523 було скасовано постанову Київського районного суду м. Донецька від 13.10.2010 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до Фонду про зобов'язання призначити щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника (том 2 а.с.53).
Як вбачається із цієї постанови, відмову у задоволені позову ОСОБА_8 було мотивовано відсутністю підстав, за яких у Фонду виникало б зобов'язання здійснювати страхові виплати позивачу у зв'язку із смертю його батька на виробництві внаслідок нещасного випадку.
В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вищеозначеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають.
З пенсійної справі ОСОБА_36 вбачається, що дана особа досягла 23-річного віку 01 жовтня 2011 р., в той час коли позивач просить стягнути суму 150 грн. саме за жовтень 2011 р., що суперечить нормам вищевизначеного Закону.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог про відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дітям, які досягли повноліття в розмірі 812,19грн.
Крім того, відповідно до змісту статті 33 Закону у разі смерті потерпілого право на отримання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно підпунктом "д" частини першої статті 21 Закону) мають діти, які не досягли 16 років, діти з 16 до 18 років, які не працюють, але старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання -до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними 23 років.
Отже, в силу вказаної норми не підлягають відшкодуванню й нараховані та виплачені ОСОБА_37 суми пенсії в розмірі 1814,28 грн., у зв'язку із втратою годувальника дітям у випадку закінчення терміну навчання або відсутності довідки про навчання, оскільки відповідно наявних в матеріалах справи постанови Фонду від 09.07.2010 року №0524/4082.1/4082 (а.с.56) та довідки Донецького національного університету від 05.02.2010 року №664/6.100-41 (а.с.57) позивач припинив перерахування щомісячної страхової виплати вказаній особі ще у 2010 році, у зв'язку із закінченням терміну її навчання.
У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що ОСОБА_37 є донькою загиблого на виробництві 24.05.1999 року ОСОБА_38, якою було змінено дівоче прізвище ОСОБА_38 на ОСОБА_37 після укладення шлюбу. Між тим, беручи до уваги, що факт зміни прізвища особою, якій здійснювалась виплата пенсії у зв'язку із втратою годувальника, визнається та не оспорюється сторонами, суд приймає його як такий, що в світлі частини 3 статті 72 КАС України не потребує доказування.
Стосовно вимог позивача про відшкодування витрат у зв'язку з виплатою пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України в сумі 4263,65 грн.
За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено, згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника -Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Стаття 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
За приписами статей 1, 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Зміст зазначених правових норм зумовлює висновок суду про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який у разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України має відшкодувати ці витрати останньому.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги Управління в частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України за пенсійними справами ОСОБА_39, ОСОБА_40 у сумі 3308,64 грн.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_41 5 травня 2001 року отримана травма у м. Талнах Красноярського краю. Нещасний випадок стався на території незалежної держави - Російської Федерації, відповідно особа отримує страхове відшкодування згідно законів тієї держави,на території якої вони отримали травму, тому у відповідача не виникає зобов'язань по відшкодуванню витрат по виплаті пенсій по цим особам.
Аналогічна позиція викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010 року по справі № 2а-8695/10/0570.
Таким чином, понесені позивачем витрати на виплату пенсій, які призначені у зв'язку отриманням вказаними особами трудового каліцтва або професійних захворювань на виробництві на території незалежних держав не підлягають відшкодуванню, відповідно позовні вимоги у частині відшкодування пенсії, виплаченої ОСОБА_41 в сумі 955,01 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ст. 2, 4, 7 -12, 69-72, 90-94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, допомоги на поховання та адресної допомоги у загальній сумі 2134483грн. 45коп. задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Київському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька суму витрат на виплату пенсій громадянам, пов'язаних із заподіянням каліцтва на підприємствах за межами України у розмірі 3308 грн. 64 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Постанову підписано 16 листопада 2012 р.
Суддя Наумова К.Г.