Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 -5279 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
Іменем України
14 листопада 2012 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: Бердянська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Бердянського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання довіреності та договору недійсним,
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що його мати ОСОБА_7 проживала в квартирі АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності. Мати хворіла і потребувала допомоги, тому від переїхав до неї проживати та зареєструвався у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати померла і відкрилася спадщина на все її майно. У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із з'явою про прийняття спадщини. Смерть матері відобразилась на його стані і він почав зловживати спиртним напоями. Неможливість тривалий час знайти роботу і відсутність грошових коштів негативно вплинули на його стан. У нього погіршились взаємовідносини із сином, який намагався допомогти йому та неодноразово пропонував звернутися до лікаря-нарколога. Але він настільки був залежним від спиртних напоїв, що уникав зустрічі з сином і намагався відмежуватися від суспільства зловживаючи спиртними напоями. Зважаючи на його стан та залежність від спиртних напоїв син забрав у нього паспорт та документи на квартиру. Він зустрів раніше невідомого чоловіка, який запропонував допомогти грошима в оформленні спадщини на квартиру, що належала його матері. Він постійно знаходився у алкогольному сп'янінні і не міг остаточно усвідомлювати свої дії. Використовуючи його стан зазначений чоловік постійно пригощав його спиртними напоями і через деякий час повідомив йому, що для оформлення спадщини потрібну надати доручення особі, яку він вкаже і остання займеться оформленням документів. Невідомий чоловік продовжував приїжджати до нього, пригощав спритними напоями для підтримання його в постійному алкогольному сп'янінні. 19.05.2011 року невідомий йому чоловік знову приїхав до нього і запропонував поїхати разом з ним до Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області нібито для підписання якогось доручення і пообіцяв дати йому за де 50 грн. на придбання спиртних напоїв. Він погодився поїхати разом з ним, оскільки з 17.05.2011 року він не вживав спиртних напоїв із-за відсутності грошових коштів і знаходячись в стані залежності від них йому було байдуже, які папери треба буде пописати. Знаходячись в нотаріальній конторі у нього не було паспорту, ідентифікаційного коду, технічного паспорту на квартиру. Нотаріус запропонувала йому підписати якісь напери, хоча він не усвідомлював значення своїх дій. Пізніше йому стало відомо, що він підписав довіреність на продаж квартири. Вважав, що видана ним довіреність не ім'я ОСОБА_8 не с його добровільним волевиявленням, оскільки він не мав наміру продавати квартиру і давати довіреність на її продаж, видав довіреність знаходячись у стані залежності від алкогольних напоїв. Крім того, при видачі довіреності в нього не було документів, хоча за діючим законодавством нотаріус зобов'язаний встановити особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи. Нотаріус не перевірила його дієздатність, стосовно його залежності від спиртних напоїв. Грошових коштів за продаж квартири йому не заплатили. Після оформлення довіреності його ті саме особи, які постійно пригощали спиртними напоями відвезли автомашиною в с Нововасилівську Бердянського району де помістили у старий будинок, продовжуючи пригощати спиртними напоями. 26.05.2011 року йому стало відомо, що 25.05.2011 року спірна квартира, яка належала йому на праві власності за підставі свідоцтва про право власності від 21.05.2011 року продано на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3. Договір від його імені підписала ОСОБА_8 за його дорученням. Коли і яким чином ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому квартиру він не знав. Особисто він ОСОБА_8 не бачив і довіреність їй не давав. 26.05.2011 року дія довіреності ним припинена. За договором купівлі-продажу він повинен передати у власність ОСОБА_3 спірну квартиру, а ОСОБА_3 або ОСОБА_8 передати йому грошові кошти, але останні не мали намір передати йому і не передали грошові кошти, тому договір був спрямований на незаконне заволодіння квартирою і правочин вчинено без наміру створити правові наслідки і є недійсним. Договір був здійснений на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки зазначена в договорі сума не відповідає дійсній вартості квартири.
Посилаючись на вищезазначене просив суд визнати недійсною довіреність від 19.05.2011 року, що посвідчена державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Градовою В.Г.. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_8, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 25.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6. Стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсною довіреність ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 від 19.05.2011 року, що посвідчена державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_9.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_5, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 25.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 162,06 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 162,06 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.
Так, задовольняючи позов про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Натомість такий висновок суду зроблено без належного аналізу зібраних у справі доказів.
Вирішуючи спір, та визнаючи правочини недійсними, суд поклав в основу рішення лише висновок амбулаторної психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_4 знаходився в залежності від спиртних напоїв, що впливало на його волю таким чином, що він не повною мірою розумів значення своїх дій.
Також суд послався на пояснення свідків та інші докази того, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями.
Разом з тим, не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 при нотаріальному посвідченні довіреності перебував у нетверезому або іншому стані, який би перешкоджав йому розуміти значення своїх дій.
Суд у рішенні навів положення ст. 225 ЦК, за якими правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
За змістом зазначеної норми для визнання правочину недійсним необхідно достовірне встановлення факту, що особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справа про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішується з врахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.
З висновку судово-психіатричної експертизи, яка проведена комунальним закладом Запорізької обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня»відділення амбулаторної судово-психіатричної експертизи вбачається, що експертами не наданий категоричний висновок про те, що позивач під час вчинення спірного правочину не розумів значення своїх дій, а лише зроблений висновок про те, що він на момент укладення правочину не повною мірою усвідомлював значення своїх дій та керував ними.
Оскільки по справі не встановлені обставини передбачені ст. 225 ЦК України для визнання правочину недійсним, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову та визнання правочинів недійсними.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 212 ЦПК не зазначив у рішенні переконливих доводів, за якими він прийняв до уваги висновок судової-психіатричної експертизи, який не є категоричним та містить лише припущення, та не навів у рішенні відповідні мотиви, не вказав за яких підстав він надав перевагу цьому доказу, обмежившись лише посиланням на нього без відповідного аналізу можливості його застосування.
Натомість підставою для визнання правочину недійсним по ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Позов заявлений і про визнання правочину недійсним з інших підстав, які є суперечливими. Так, позивач одночасно посилався і на нерозуміння значення своїх дій і на те, що правочин був фіктивним а також на те, що правочин суперечить закону. Доказів на підтвердження всіх зазначених обставин не надано.
За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність позивача в момент вчинення правочину, розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуюча в той час залежність від спиртних напоїв впливала на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є достатнім для визнання вчиненого в такому стані правочину недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, а інших переконливих доказів на підтвердження нездатності позивача розуміти значення своїх дій не надано, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 136 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2012 року в цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: