Дата документу Справа №
Справа № 22-5007 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
2012 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„12" листопада 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.
при секретарі: Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»про стягнення середнього заробітку за час затримки, упущеної вигоди, моральної шкоди, -
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «СК «Каштан»(правонаступник -приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Каштан") про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті, упущеної вигоди, моральної шкоди.
У позові зазначав, що 19 вересня 2008 року між ним та відповідачем був укладений трудовий договір, згідно якого він працював директором Запорізького представництва ЗАТ „СК „Каштан" з посадовим окладом 3 500 грн.
На вказаній посаді він працював протягом п'яти місяців ( з 19 вересня 2008 року по 12 лютого 2009 року) , але заробітної плати жодного разу не отримав.
У лютому 2009 року його було звільнено у зв'язку з закриттям Запорізького представництва.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2010 року з відповідача на його користь стягнута заборгованість по заробітній платі та інші компенсаційні виплати при звільненні у сумі 22 270 грн., а також зобов'язано відповідача внести запис у трудову книжку про прийняття на роботу та про звільнення.
Вважає, що відповідач намагався затягнути як розгляд у суді справи про стягенння заборгованості, так і виконнання зазначеного рішення суду, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити йому компенсацію за
затримку у виплаті заробітної плати у розмірі 82 500 грн. за період з 12.02.2009 р. ( з дня звільнення) по 01.02.2011 року.
Також діями відповідача йому завдано майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди, яка складає від 12393 гр. 36 коп. до 38661 гр. за період з 12 лютого 2009 оку по 12 квітня 2009 року, оскільки закриття представництва у м. Запоріжжі здійснювалося з порушенням вимог законодавства та його не попередили за два місяці про закриття предствництва. Вказував, що діями відповідача завдано моральної шкоди у розмірі 35000гр.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Страхова Компанія „Каштан" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., всього стягнуто -171 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2011 року у частині відмови у стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахункових коштів скасовано, а справу у цій частині передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.
У іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2011 року залишено без змін.
У зв"язку з цим предметом даного апеляційного розгляду є рішення Орджоникідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 12.02.2009 року по 01.02.2011 року у сумі 82500 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 12.02.2009 року по 01.02.2011 року, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеню частково з наступних підстав.
За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або упововажений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсотності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
В обгрунтування заявлених у січні 2011 року вимог про стягнення в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку з 12.02.2009 року по 01.02.2011 року у сумі 82500 гр., позивач посилався на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду від 31 серпня 2010 року за його позовом до ПАТ „СК"Каштан" про проведення розрахунку, яким встановлено, що в день звільнення 12.09.2009 року виплата сум заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 проведена не була.
Стягнута за вказаним заочним рішенням з ЗАТ „СК „Каштан"на користь ОСОБА_2 сума, розрахована із заробітної плати 3500 гр., становила 22270 гр. У рішенні зазначено, що воно набрало законної сили 13.09.2010 року(т.1,а.с.27).
Виконавчий лист на підставі вказаного рішення було видано стягувачеві 09.12.2010 року(т.1,а.с.26), 23.12.2010 року лист поданий на примусове виконання, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 24 грудня 2010 року(т.1,а.с.109).
На момент звернення ОСОБА_2 до суду у січні 2011 року з вимогами про стягнення середнього заробітку з дня звільнення 12.09.2009 року по 01.02.2011 року рішення суду від 31 серпня 2010 року виконано ще не було, кошти було стягнуто 22 лютого 2011 року та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Встановивши зазначені обставини та пославшись на те, що рішення суду від 31.08.2010 року, яким на користь позивача стягнута заборгованість, вже виконано 22.02.2011 року, ОСОБА_2 з 12.02.2009 року у трудових відносинах з ЗАТ „СК „Каштан" не перебуває, суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахунку, прийшовши до висновку, що у даному випадку правовідносини між сторонами врегульовані не нормами КЗпП України, а Законом України „Про виконавче провадження".
З вказаним висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Судом не враховано, що ухвалення судового рішення про стягнення розрахункових коштів не звільняло власника від передбаченого ст. 116 КЗпП України обов"язку здійснити розрахунок, а тому не виключало можливість застосування судом ст.117 КЗпП України, яка передбачає, що середній заробіток у зв"язку з несвоєчасним розрахунком зі звільненим працівником стягується по день фактичного розрахунку з ним.
До сфери ж виконання, врегульованої Законом України „Про виконавче провадження", правовідносини з приводу виплати розрахункових коштів переходять у разі порушення виконавчого провадження на підставі судового рішення про їх стягнення і існують в процесі виконання рішення у період з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту його закінчення.
Таким чином, правових підстав вважати, що з моменту звільнення ОСОБА_2 з 12 лютого 2009 року по 24 грудня 2010 року, тобто до моменту відкриття виконавчого провадження за рішенням про стягнення розрахункових сум, між сторонами існували правовідносини, які врегульовані не КЗпП України, а Законом України „Про виконавче провадження", суд не мав.
Оскільки порушення або неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, колегія вважає, що рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 12.02.2009 року по 01.02.2011 року у сумі 82500 гр. підлягають задоволенню частково.
У засіданні апеляційного суду встановлено, що заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2010 року, залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2011 року, на встановлені яким обставини ОСОБА_2 посилався в обгрунтування вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2011 року в частині стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку було скасовано з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 21.02.2012 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення розрахункових сум були задоволені частково.
Визначена судом сума заборгованості по заробітній платі, компенсації за 10 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги, що підлягала виплаті ОСОБА_2, становила 6878 гр. 61 коп., а не 22 270 грн., як було визначено первісним рішенням від 31 серпня 2010 року, що свідчитло про існування між сторонами спору про розмір належних ОСОБА_2 сум на день його звільнення.
Згідно наданого ПАТ „СК „Каштан" розрахунку, визнчена відповідно до вимог Порядку обчислення середньоїї заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за два календарних місяця, що передували його звільненню, складала 1066 гр. 39 коп., а відповідно середньоденна -49 гр. 59 коп.
Заперечень проти вказаного розрахунку ОСОБА_2 апеляційному суду не надавав, враховуючи, що обставини щодо зазначеного розміру його середнього заробітку за два місяці до звільнення були встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 21.02.2012 року, а тому в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України доказуванню по даній справі не підлягають.
Виходячи із визначеного розміру середньомісячного заробітку, його сума за період з моменту звільнення ОСОБА_2 з 12.09.2009 року по 24.12.2010 року, тобто за 22 місяця 10 днів, становила 23956 гр. 48 коп.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі непроведення розрахунку у зв"язку з вниникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становить у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже враховуючи обставини справи, а саме, існування між сторонами спору щодо розміру суми, належної ОСОБА_2 при звільненні, яку позивач визначав у позові про стягнення розрахункових у розмірі 79770 гр., а фактично вона складала 6878 гр. 61 коп., що становить 31 % від 22270 гр., тобто тої суми, що була стягнута на користь позивача за первісним судовим рішенням, скасованим після його виконання, та виходячи з вимог ч.2 ст. 117 КЗпП України, колегія вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити часткво, визначивши розмір відшкодування за період з 12.09.2009 року по 24.12.2010 року у сумі 7426 гр.(31% від 23956 гр. 48 коп).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2011 року по даній справі в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягненні середнього заробітку за час затримки у виплаті розрахункових коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ „СК „Каштан" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан"(03151, м. Київ, вул. Волинська,48/50) на користь ОСОБА_2 за час затримки розрахунку за період з 12.02.2009 року по 24.12.2010 року 7426( сім тисяч чотириста двадцять шість) грн.
В решті рішення по цій справі предметом даного апеляційного розгляду не являлось.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: