33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 листопада 2012 року Справа № 8/5007/759/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Крейбух О.Г. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" на рішення господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2012 року у справі №8/5007/759/12 (суддя Давидюк В.К.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК"
про стягнення 48 557 грн. 73 коп..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 8-10) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпак»(надалі-Відповідач) про стягнення 45 568 грн. 44 коп. боргу та 2 989 грн. 29 коп. пені. Під час розгляду справи Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій висвітлено прохання Позивача стягнути з Відповідача лише основний борг в сумі 45 568 грн. 44 коп..
Рішенням місцевого господарського суду від 30 серпня 2012 року (а.с. 87-88), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 48 557 грн. 73 коп. Судовий збір покладено на Відповідача.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 95-96) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 30 серпня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 19 вересня 2012 року (а.с. 94), апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2012 року (а.с. 108) розгляд справи відкладено на 14 листопада 2011 року на 16 годину 10 хвилин.
В судове засідання від 14 листопада 2012 року представник Відповідача не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 111).
Водночас, 14 листопада 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (а.с. 114) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд розглянути дану справу без участі повноваженого представника Відповідача.
Враховуючи усе вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.
Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 22 березня 2010 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про транспортно-експедиційні послуги № 30/05-11 (а.с.11-13; надалі-Договір), згідно пункту 1.1 якого: Відповідач зобов'язався надавати для перевезення вантаж, а Позивач зобов'язався організовувати перевезення їх автомобільним транспортом у міжміському та/або місцевому сполученні, а при необхідності - у міжнародному сполученні за узгодженими маршрутами у визначені місця призначення та в строки передавати одержувачам.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: міжнародні товарно-транспортні накладні СМR (а.с. 19-21)), колегія суду приходить до висновку, що Позивач виконав умови обумовлені Договором перевезення.
Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, з умов Договору, для виникнення у Відповідача обов'язку щодо оплати, Позивач мав надати Відповідачу належним чином оформлені документи, а саме: рахунок; товарно-транспортну накладну (CMR); акт виконаних робіт; податкову накладну.
Відповідно, на оплату за надані послуги Позивачем разом з претензією (а.с. 16-18), були виставлені Відповідачеві рахунки (а.с. 22-24), направлені міжнародні товарно-транспортні накладні CMR (а.с. 19-21), що підтверджується описом вкладення у рекомендований лист (а.с. 15). Дане, в свою чергу, повністю спростовує доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, щодо ненадання Позивачем рахунків Відповідачу, адже факт такого отримання доведений належним і допустимим доказом (а.с 14 -15).
Водночас, Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги виконав частково.
Крім того, як вбачається з наявних у справі доказів до направлення Позивачем за вищевказаним поштовим відправленням Відповідачу документів необхідних для оплати, Відповідач заборгованість визнав та зобов'язався оплатити виставлені рахунки, що підтверджується гарантійним листом № 483 від 12 грудня 2011 року (а.с. 27).
Водночас, не зважаючи на дану претензію та отримання необхідних для оплати документів Відповідач свого обов'язку щодо оплати заборгованості, висвітленої в рахунках, не виконав.
За умовами статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні положення містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Колегія суду констатує, що між сторонами був укладений Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого між Позивачем та Відповідачем виникли господарські правовідносини.
Згідно частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Водночас, як зазначено вище у даній судовій постанові та підтверджується матеріалами справи, Відповідач не виконав передбаченого Договором зобов'язання щодо оплати за надані транпортно - експедиційні послуги в повному обсязі та у встановлений договором строк.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інші доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у судовій постанові та матеріалами справи, і до уваги судом не беруться.
З огляду на усе вищевказане, колегія суду критично ставиться до доводів викладених в апеляційній скарзі Відповідача.
З урахуванням усього вищевказаного у даній судовій постанові апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позов Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по Договору в сумі 44 568 грн. 44 коп. є підставним, обґрунтованим та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача-без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпак»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 30.08.12 року у справі № 8/5007/759/12 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу № 8/5007/759/12 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.