"13" листопада 2012 р. Справа № 5024/704/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачаВоронцова О.М. -довіреність від 09.11.2012 р.
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Юрма"
на постановувід 14.08.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 5024/704/2012 господарського суду Херсонської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів"
доПриватного підприємства "Юрма"
прозобов'язання погодити межі земельної ділянки
У травні 2012 року ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП "Юрма" про зобов'язання відповідача погодити межі земельної ділянки (від Д до Е та від Ж до А, згідно кадастрового плану земельної ділянки), шляхом підписання акта погодження меж землекористування та акта прийомки -передачі межових знаків на зберігання, посилаючись на приписи статей 152, 158, 183, 198 Земельного кодексу України.
21.06.2012 р. ПП "Юрма" подано до господарського суду Херсонської області клопотання про припинення провадження у справі відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю рішення господарського суду Херсонської області від 13.03.2007 р. у справі № 15/55-ПН-07, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами про той же предмет спору (том 1 а.с. 84).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.06.2012 р. провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що господарським судом Херсонської області в межах своєї компетенції судовим рішенням у справі № 15/55-ПН-07 вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.
За апеляційною скаргою ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.) переглянувши ухвалу господарського суду Херсонської області від 21.06.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.08.2012 р. скасував її, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмети спору у даній справі та у справі № 15/55-ПН-07 є різними, а висновок місцевого суду про припинення провадження є помилковим.
ПП "Юрма" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. скасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 21.06.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та залишенням судом поза увагою, що у даній справі та у справі № 15/55-ПН-07 предмет спору є аналогічним, а саме погодження меж земельної ділянки загальною площею 3,6130 га сусіднім землекористувачем, а відрізняється лише спосіб, яким позивач просить узгодити ці межі.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення та застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлений перелік підстав припинення провадження у справі.
При цьому, зі змісту вказаної норми вбачається, що вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" про зобов'язання ПП "Юрма" погодити межі земельної ділянки (від Д до Е та від Ж до А, згідно кадастрового плану земельної ділянки), шляхом підписання акта погодження меж землекористування та акта прийомки -передачі межових знаків на зберігання, посилаючись на приписи статей 152, 158, 183, 198 Земельного кодексу України.
Звертаючись з вказаним позовом до суду позивач вказував на те, що сторони є сусідніми землекористувачами і на звернення позивача щодо підписання акта узгодження меж землекористування, відповідачем було повідомлено про погодження підписання такого акта у випадку укладення договору сервітуту. В свою чергу, як зазначав позивач, виконавчим комітетом Таврійської міської ради у листі від 11.04.2012 р. № 02-11/173 повідомлено, що за результатами проведеного обстеження земельних ділянок позивача та відповідача встановлено, що у суміжного землекористувача -ПП "Юрма" відсутні правовстановлюючі документи на землю, а у зв'язку з наявністю у ПП "Юрма" можливості проїзду транспорту через існуючі ворота, встановлення сервітуту є недоведеним.
Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів статті 96 Земельного кодексу України щодо дотримання правил добросусідства, затягує процес підписання акта погодження меж землекористування та акта прийомки -здачі межових знаків на зберігання.
З матеріалів справи вбачається, що у справі № 15/55-ПН-07 судами розглядались, зокрема, зустрічні позовні вимоги ВАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" про зобов'язання ПП "Юрма" узгодити межі землекористування згідно наданої товариством графічної схеми та заборонити ПП "Юрма" здійснювати заходи по знесенню паркану, що встановлений на межі землекористування між позивачем та відповідачем у справі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.03.2007 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.07.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р., у задоволенні позовних вимог ПП "Юрма" до ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" про узгодження меж землекористування та відновлення становища, що існувало до порушення права та у задоволенні зустрічного позову ВАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" до ПП "Юрма" про зобов'язання узгодити межі та заборонити ПП "Юрма" здійснювати заходи по знесенню паркану, що встановлений на межі землекористування, відмовлено, з посиланням, зокрема, на те, земельна ділянка, на якій розташована промислова база ПП "Юрма" та земельна ділянка, на якій розташована промислова база ВАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" знаходяться не у власності , а в користуванні юридичних осіб, а відтак, спір щодо узгодження меж землекористування взагалі не підлягає розгляду в суді, а є предметом розгляду органів місцевого самоврядування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що підставами заявленого ВАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" зустрічного позову у справі № 15/55-ПН-07 в частині зобов'язання ПП "Юрма" узгодити межі землекористування є обставини відмови відповідача погодити межі землекористування.
Предметом спору у даній справі № 5024/704/2012 є зобов'язання ПП "Юрма" погодити межі земельної ділянки від Д до Е та від Ж до А шляхом підписання акту погодження меж землекористування та акта прийоми-передачі межових знаків на зберігання, тоді як предметом спору у справі № 15/55-ПН-07 було зобов'язання узгодити межі землекористування згідно графічної схеми №1, у відповідності до якої підлягають погодженню межі від А до Б, та заборонити ПП "Юрма" здійснювати заходи по знесенню паркану на межі землекористування.
Судом апеляційної інстанції було також встановлено, що із порівняльного аналізу змісту графічної схеми № 1, у відповідності до якої просив узгодити межі землекористування позивач за зустрічним позовом у справі № 15/55-ПН-07, а також акта погодження меж землекористування від 12.10.2011 р. та акта прийомки - передачі межових знаків на зберігання, шляхом підписання яких просить погодити межі землекористування ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів", вбачається, що межі землекористування, які останній просив погодити у справі №15/55-ПН-07 та у даній справі не є тотожними, однаковими чи ідентичними, оскільки за період часу з 2007 по 2011 роки відбулася зміна меж суміжного землекористування .
При цьому, як було зазначено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги у даній справі зазначають яким саме чином слід узгодити межі землекористування, зокрема шляхом підписання актів погодження меж землекористування від 12.10.2011 р. та прийомки-передачі межових знаків на зберігання, в той час як вимоги за зустрічною позовною заявою у справі № 15/55-ПН-07 не носять такого конкретного характеру.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмети спору у даній справі та у справі №15/55-ПН-07 є різними, що залишилось поза увагою суду першої інстанції при прийнятті ухвали про припинення провадження у справі.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. у справі № 5024/704/2012 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач