"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/2175/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
(Відповідно до розпорядження голови суду від 17.10.2012р. № 828 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Захарова Ю.О., за довіреністю від 10.07.2012р.
від відповідача: Шепель В.С., за довіреністю від 05.03.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз"
на рішення господарського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року
по справі №5017/2175/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз"
про стягнення 2123176,21 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз" про стягнення 2123176,21 грн., з яких 1835791,05 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 157495,41 грн. пені, 113639,04 грн. 3% річних та 16250,71 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року у справі №5017/2175/2012 (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ „АІС-Лізинг" задоволено частково: з ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" стягнуто 1835791,05 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 113639,04 грн. 3% річних, 16250,71 грн. втрат від інфляції та 39313,61 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що судом було встановлено наявність зобов'язань відповідача сплатити чергові лізингові платежі відповідно до умов генеральний договору фінансового лізингу №281 та лізингової угоди до нього від 13.02.2008 р., що є додатком №02-281 до генерального договору в розмірі 1835791,05 грн. На підставі ст. 232 ГК України та ст.ст. 258, 530 ЦК України позовні вимоги про стягнення пені місцевий господарський суд визнав такими, що не підлягають задоволенню. Окрім того, господарський суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити в частині стягнення грошових коштів та всього стягнути з відповідача 1467681,83 грн., з посиланням при цьому на неповне з'ясування обставин справи, ненадання обставинам справи належної юридичної оцінки та невірне встановлення обставин справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (ТОВ „АІС-Лізинг") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 06.11.2012р. за вх.№2930/12/Д2.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2008р. між ТОВ „АІС-Лізінг" (позивач, лізингодавець) та ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" (відповідач, лізингоодержувач) було укладено генеральний договір фінансового лізингу №281 (надалі -договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність майно, найменування, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді та передати його у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
За п.2.2 договору даний договір включає загальні умови, які встановлюють права та обов'язки між сторонами, істотні умови щодо договору фінансового лізингу, які повинні бути узгоджені сторонами, будуть зазначатися у лізингових угодах (додатках до даного договору).
Пунктом 3.1, 3.9 договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в терміни та в сумах, які будуть зазначені в лізингових угодах до даного генерального договору. Загальна сума винагороди лізингодавця, загальна сума платежів за сервісно-технічне обслуговування майна та інші послуги по окремій лізинговій угоді зазначаються у графіку сплати лізингових платежів, який буде зазначений у такій лізинговій угоді.
Згідно із п.4.2 договору приймання-передача майна у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна до відповідних лізингових угод, підписання яких підтверджує, що майно відповідає показникам та умовам генерального договору і відповідній лізинговій угоді.
Відповідно до п.8.4.1 договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати чергових лізингових платежів та інших платежів згідно з генеральним договором та/або лізингової угоди, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення.
Приписами п.12 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим.
Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Водночас, 13.02.2008р. між сторонами по справі було укладено лізингову угоду, як додаток №02-281 до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. (надалі -лізингова угода), за умовами якої лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно, загальною вартістю 3389960 грн., в т.ч. ПДВ.
За п.1.3 лізингової угоди строк лізингу майна становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.
Згідно із п.п.3.2, 3.3 лізингової угоди загальна сума винагороди лізингодавця за отримане в лізинг майно за цією лізинговою угодою, складає 1124042,60 грн. без врахування ПДВ, при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого графіку сплати лізингових платежів. Сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який викладений у п.3.3 лізингової угоди.
Вказана лізингова угода підписана належними представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
На виконання вимог вищевказаного договору та лізингової угоди лізингодавцем було передано, а лізингоодержувачем прийнято у володіння та користування майно, загальною вартістю 3389960 грн. в т.ч. ПДВ, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі майна від 04.03.2008р. та від 22.03.2008р., вказані акти приймання-передачі майна підписані належними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
20.03.2008р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №1 до лізингової угоді від 13.02.2008р. (додаток №02-281 до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р.), якою було змінено строк нарахування та сплати лізингових платежів і затверджено остаточний графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого з 21.02.2008р. по 21.03.2011р. відповідач має сплатити на користь позивача 4514002,60 грн., з яких: 3389960 грн. (в т.ч. ПДВ) вартості майна та 1124042,60 грн. винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно (без врахування ПДВ).
З матеріалів справи вбачаються акти звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.07.2012р., відповідно до яких за ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" вбачається заборгованість по відшкодуванню вартості майна за лізинговою угодою №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. станом на 31.07.2012р. на користь ТОВ „АІС-Лізинг" у розмірі 1467681,83 грн. та заборгованість по відшкодуванню винагороди лізингодавця за лізинговою угодою №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. станом на 31.07.2012р. на користь ТОВ „АІС-Лізинг" у розмірі 365109,22 грн.
Вказані акти звірки підписані лише представником позивача та скриплені печаткою ТОВ „АІС-Лізинг".
Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.07.2012р., який підписано представником відповідача та скріплено печаткою ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз", відповідно до якого за відповідачем наявна заборгованість на користь ТОВ „АІС-Лізинг" у розмірі 1467681,83 грн., на даному акті відсутній підпис та печатка позивача.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За умовами ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як вже було вказано вище та вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. та лізингової угоди №02-281 від 13.02.2008р. до вищезазначеного договору було куплено та передано відповідачу майно, загальною вартістю 3389960 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі майна від 04.03.2008р. та від 22.03.2008р. (а.с. 20-21), які в свою чергу підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень. Між тим, сторонами по справі у лізинговій угоді №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. та додатковою угодою №1 від 20.03.2008р. до вказаних документів було погоджено графік сплати чергових лізингових платежів та лізингової винагороди (комісії).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається та не спростовується відповідачем факт наявності за ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" на користь позивача 1467681,83 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості майна за лізинговою угодою №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний господарський суд зауважує, що скаржником не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності зобов'язання відповідача по відшкодуванню винагороди лізингодавця за лізинговою угодою №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р. у розмірі 365109,22 грн., або відсутності такої заборгованості.
При цьому, колегія суддів зазначає, що представник відповідача у судових засіданнях відмовився надавати пояснення стосовно того, чому саме відповідачем не визнається зобов'язання по відшкодуванню винагороди лізингодавця за лізинговою угодою №02-281 від 13.02.2008р. до генерального договору фінансового лізингу №281 від 13.02.2008р.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „АІС-Лізинг" в частині стягнення з відповідача 1835791,05 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам.
Щодо стягнення з ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" 157495,41 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в 1 рік.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „АІС-Лізинг" в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 157495,41 грн. у зв'язку із спливанням строку позовної давності.
Щодо позовних вимог ТОВ „АІС-Лізинг" в частині стягнення з відповідача 113639,04 грн. 3% річних та 16250,71 грн. інфляційних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції та приймає розрахунки трьох відсотків річних інфляційних витрат, як обґрунтовані та такі, що здійснені згідно з вимогами діючого законодавства.
Таким чином, за вказаними розрахунками ТОВ „АІС-Лізинг" з ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз" на користь позивача підлягають стягненню 113639,04 грн. 3% річних та 16250,71 грн. інфляційних.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було частково задоволено позовні вимоги ТОВ „АІС-Лізинг" в розмірі 1965680,80 грн. та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Одеський апеляційний господарський суд зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року у справі №5017/2175/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хай-Рейз Констракшнз" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 15 листопада 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош