"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/1941/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.,
суддів: Лисенко В.А. та Мацюри П.Ф.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. голови суду від 11.10.2012 р. № 790)
при секретарі судового засідання -Станкової І.М.
за участю представників:
від ВАТ ТБ „ОДЕСТРАНСБУД" -Лісниченко Л.О., за дов. б/н від 14.09.12 р.;
від ТОВ „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" -Харченко І.Є., за дов. б/н від 25.05.12 р.;
від ПАТ „Імексбанк" -Крушенівський Р.О., за дов. від 04.05.11 № 040511.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД"
на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2012 р.
у справі № 5017/1941/2012
за позовом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Приватного акціонерного товариства „Імексбанк"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
27.06.2012 р. Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих будівель та споруд загальною площею 15 934,90 кв.м. за адресою: м. Одеса, вулиці Новікова, 5, які розташовані на земельній ділянці загальним розміром 100 796,0 кв. м. за фактичним використанням, укладеного 21.12.2007 р. між ВАТ "ОДЕСТРАНСБУД" та ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН".
Позовні вимоги вмотивовано Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" укладенням договору внаслідок тяжкого фінансового становища останнього.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.2012 р. було порушено провадження у справі № 5017/1941/2012.
06.09.2012 р. ПАТ "Імексбанк" в порядку ст. 27 ГПК України звернулось до суду із заявою про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 10.09.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Приватне акціонерне товариство "Імексбанк".
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2012 р. (суддя Власова С.Г.) у позові ВАТ транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" до ТОВ „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не доведено факту укладання договору купівлі-продажу на вкрай невигідних умовах.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 21.09.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з ТОВ „ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВАТ транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд мав би застосувати до даних правовідносин положення норми ч. 1 ст. 233 ЦК України та розірвати договір.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.11.2012 р. о 10:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.
Відзив на апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва „ОДЕСТРАНСБУД" до суду не надходив.
У судове засідання 13.11.2012 р. з'явились представники сторін та третьої особи. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, представник відповідача проти вказаних доводів не заперечував. Представник ПАТ „Імексбанк" заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до умов укладеного 21.12.2007 р. між ВАТ "Одестрансбуд" та ТОВ "ТРАНСБУД-ЗАЛІЗОБЕТОН" договору купівлі-продажу нежилих будівель та споруд, позивач продав, а відповідач купив за 3 000 000,00 грн. нежилі будівлі та споруди загальною площею 15 934,9 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5, які розташовані на земельних ділянках загальним розміром 107 552,0 кв. м. за фактичним використанням.
Скаржник стверджує, що на час укладення договору купівлі-продажу будівель перебував у скрутному фінансовому становищі та уклав цей договір під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія звертає увагу на те, що тягар доказування наявності тяжкої обставини, за відсутності якої, кабального правочину не було би вчинено, покладається на особу, що оспорює такий правочин, зокрема на ВАТ "Одестрансбуд".
Скаржник, як на підставу існування тяжких обставин, посилається на існування: кредитного договору №041/1-877 від 25.12.2007 р.; договору застави майнових прав № 041/1-877-ДЗ-1; довідку про залишок грошових коштів.
Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, договір від 21.12.2007 р. було укладено раніше ніж сам кредитний договір №041/1-877 від 25.12.2007 р., а отже останній з урахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України не є належним доказом вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.
Також, судом першої інстанції при винесенні рішення від 21.09.2012 р. правильно враховано те, що позивач оскаржує договір, з дати укладення якого минуло вже понад чотири роки, впродовж яких, позивач не вчиняв дій щодо оскарження цього правочину.
Відповідно до статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Слід зазначити, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відзначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Згідно Листа Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" тяжкі обставини судді розуміють як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки. При цьому невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - купівля ліків, виплата боргів, витрати на лікування (як самої особи, котра вчиняє правочин, так і її близьких).
З огляду на вищевикладене, існування тяжкої обставини під час укладання договору купівлі продажу від 21.12.2007 р. позивачем не було доведено.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про недоведеність позивачем факту вчинення сторонами правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.
Судова колегія, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства у сукупності з усіма обставинами справи, вважає, що позивач, звернувшись з апеляційною скаргою, не довів факту порушення своїх прав.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, а тому рішення суду від 21.09.2012 р. необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ВАТ „ОДЕСТРАНСБУД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2012 р. у справі № 5017/1941/2012 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15.11.2012 р.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Мацюра П.Ф.