"13" листопада 2012 р.Справа № 5016/1390/2012(7/74)
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мишкіної М.А..
Будішевської Л.О.
при секретарі - Бєлянкіній А.Є.
за участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Репченко Д.В.
Від ІІІ осіб: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СТАЙЛ-Т"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 жовтня 2012 року
по справі № 5016/1390/2012 (7/74)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТАЙЛ-Т"
до: Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ОСОБА_4;
2. ОСОБА_5;
3. ОСОБА_6,
про визнання недійсним генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007р.
У листопаді 2012 року ТОВ «Стайл - Т»звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції про визнання недійсним генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007р., укладеного між сторонами.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що оспорюваний договір не містить істотних умов, передбачених ст. 345 ГК України та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: мети кредиту, порядку видачі та погашення кредиту, відсоткової ставки по кредиту, порядку плати за кредит, відповідальності банку щодо видачі кредиту, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" не визнало позов посилаючись на те, що оспорюваний генеральний кредитний договір вимогам діючого законодавства України не суперечить, містить усі істотні умови, передбачені ч. 2 ст. 345 ГК України і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.09.2012 року в порядку ст. 25 ГПК України здійснено процесуальну заміну відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником -Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль", а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року (суддя -Семенчук Н.О.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні пред'явлених вимог господарський суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні. При цьому судом установлено, що спірний договір та кредитні договори, які були укладені в рамках генерального кредитного договору та є його невід'ємними частинами, містять такі істотні умови: мета кредиту, порядок видачі та погашення кредиту, відсоткова ставка по кредиту, порядок плати за кредит, відповідальність банку щодо видачі кредиту, що спростовує твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору ст. 345 ГК України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В апеляційній скарзі ТОВ «Стайл - Т»просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та законодавчо не обґрунтував свої висновки, у зв'язку з чим прийняте рішення не можна визнати таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк заперечує проти її задоволення посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та треті особи були повідомлені заздалегідь належним чином, проте позивач та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль", в особі Миколаївської обласної дирекції (кредитор) та ТОВ «Стайл - Т»(позичальник -1), фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (позичальник - 2) було укладено генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106, за яким кредитор, на підставі цього договору, зобов'язується надавати позичальникам банківські продукти (кредити, кредитні лінії, овердрафти, гарантії) в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невід'ємними частинами. Цільове використання кредитних коштів зазначене в окремих договорах, укладених в рамках цього договору.
Загальний ліміт активних операцій (та/або ліміт кредитування) позичальників по всім договорам, укладених в рамках цього договору, не повинен перевищувати розміру, еквівалентного 19 200 000 грн.
Термін дії договору до 19.12.2011 року за умови повного погашення позичальниками зобов'язань (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів, пені та інших платежів) за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, за своєю правовою природою спірний договір є кредитним договором.
Предметом спору у даній справі є дійсність такого договору.
Стверджуючи про недійсність даного договору на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, позивач фактично посилається на відсутність домовленості сторін щодо таких істотних умов відповідного виду договору як мета кредиту, порядок видачі та порядок погашення кредиту,відсоткова ставка по кредиту, порядок плати за кредит, відповідальність банку щодо видачі кредиту.
Пред'явлені вимоги обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недотримання зазначених вимог, за змістом ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
У визначенні ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво -чи багатосторонніми (договори).
Разом з тим, визнати недійсним можна лише правочин, який укладено, між тим, у разі відсутності домовленості сторін щодо істотних умов відповідного договору такий договір є неукладеним, отже, не може бути визнаний недійсним.
Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно -правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Майже аналогічні вимоги визначено статтею 638 ЦК України.
Доводи позивача стосовно відсутності згоди сторін щодо істотних умов спірного договору обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляд на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(в редакції чинній на момент укладення спірного договору) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:
1) назву документа;
2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності;
3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;
4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;
5) найменування фінансової операції;
6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;
7) строк дії договору;
8) порядок зміни і припинення дії договору;
9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
10) інші умови за згодою сторін;
11) підписи сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, в рамках генерального кредитного договору сторонами було укладено наступні кредитні договори:
1) № 010/01-02/07-107 від 21.12.2007р., укладений між Банком та ТОВ "Стайл-Т", за яким Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав строком до 18.12.2011р. кошти у сумі 15 000 000 грн. із сплатою 14,75% річних, призначені для придбання технологічної лінії по виробництву напівфабрикатів. Відповідно до додаткового договору № 010/01-02/07-107/1 від 15.07.2008р. до кредитного договору № 010/01-02/07-107 від 21.12.2007р. збільшено відсоткову ставку до 18,0% річних.
2) № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007р., укладений між Банком та ТОВ "Стайл-Т", за яким якого Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав строком до 18.12.2011р. грошові кошти в сумі 3 000 000,00грн. із сплатою 14,75 відсотків річних, призначені для фінансування витрат, пов'язаних з запуском виробництва по виготовленню напівфабрикатів (проведення ремонтних робіт, придбання обладнання та техніки тощо). Додатковим договором № 010/01-02/07-108 від 18.07.2008р. до кредитного договору №010/01-02/07-108 від 21.12.2007р. збільшено відсоткову ставку до 18,0% річних.
3) № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007р., укладений між Банком та ФОП ОСОБА_4, за яким Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію та надав строком до 18.12.2011р. грошові кошти у сумі 1 200 000,00 грн. із сплатою 14,75% річних, призначені для рефінансування заборгованості перед ЗАТ «ОТП - Банк». Додатковим договором № 010/01-02/07-109/1 від 15.07.2008р. до кредитного: договору №010/01-02/07-109 від 21.12.2007 р. збільшено відсоткову ставку до 18,0% річних.
Рішеннями господарського суду Миколаївської області від 11.11.2010р. у справі № 16/158/10 та від 11.11.2010р. у справі № 16/159/10 встановлено факт, що на підставі рішення кредитного комітету Банку № 2483 від 20.12.2007р. кредитні кошти були видані ТОВ "Стайл-Т".
Факт отримання позичальниками кредитних коштів за вищевказаними кредитними договорами в сумі 19 200 000 грн. встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 16/257/09.
Вищевказані факти встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, у справах, де брали участь ті ж самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.
Пунктом 2.9 спірного договору сторонами визначено порядок видачі кредитних коштів по цьому договору: надання коштів по договору/договорам укладеним в рамках цього договору у розмірі, що не перевищує суму вказану в пункті 1.3. цього договору, здійснюється Банком після належного укладання цього договору та відповідного кредитного договору в межах даного договору, договорів застави та виконання інших умов передбачених діючим законодавством та внутрішніми нормативами Банку.
Розділом 3 кредитних договорів визначені умови надання кредиту, а саме п. 3.1 кредитних договорів встановлює, що Банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. За видачу кредитних коштів за даним кредитним договором Позичальник сплачує Банку разову комісію у розмірі 0,99% від суми траншу. Суми комісії підлягають сплаті після підписання даного кредитного договору у гривні за курсом НБУ на дату сплати, до початку видачі траншу. Сторонами встановлено, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. (п. 3.2 Кредитних договорів).
Положеннями п. 2.10 генерального кредитного договору сторони передбачили наступний порядок погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в межах генерального кредитного договору: в першу чергу погається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Банком, та інша безспірна заборгованість позичальників за цим договором.
Згідно п. 3.3 кредитних договорів сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості за вказаними договорами:
- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);
- в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування Банком, та інша безспірна заборгованість Позичальника за цим договором.
Пунктом 2.2 генерального кредитного договору сторонами встановлено, що відсоткова ставка та комісії за користування кредитними коштами встановлюються у відповідному кредитному договорі, укладеному в рамках даного Договору.
Так, п. 1.1 кредитних договорів сторонами встановлена відсоткова ставка 14,75% відсотків річних за користування кредитними коштами.
Згідно п. 2.3 генерального кредитного договору, - всі кредити, як і відсотки по них та/або комісії можуть сплачуватися в тій валюті, яка передбачена умовами договорів, укладених в рамках цього договору, або відповідно до умов кожного окремого договору, який укладено в рамках цього договору. Загальний розмір усіх банківських продуктів, що підлягатимуть погашенню, не може перевищувати розміру заборгованості згідно з п.1.3 цього договору.
Пунктом 3.1.1 кредитних договорів сторонами визначено, що за видачу кредитних коштів за даним кредитним договором Позичальник сплачує Банку разову комісію у розмірі 0,99% від суми-траншу. Суми комісії підлягають сплаті після підписання даного кредитного договору у гривні за курсом НБУ на дату сплати, до початку видачі траншу. Сторонами встановлено, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повної погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.2 кредитних договорів).
Розділ 10 генерального кредитного договору визначає відповідальність сторін за договором, зокрема, п. 10.6 генерального кредитного договору сторонами визначено, що в кожному окремому договорі, укладеному в рамках цього договору, за згодою сторін може бути визначений інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по цим кредитним договорам. В такому випадку умови кредитних договорів будуть пріоритетними по відношенню до цього договору.
Відповідно до п. 10.1 кредитних договорів, за порушення строків надання кредиту (крім випадків, передбачених ст. 1056 ЦК України) Банк сплачує на користь Позичальника пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення в видачі кредиту.
Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, доводи позивача стосовно недосягнення згоди щодо відповідних умов спірного договору є такими, що не відповідають дійсності, враховуючи що надані відповідачем докази (кредитні договори з додатками), які оцінені судом згідно з вимогами ст. 43 ГПК України, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, беззаперечно свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо таких істотних його умов.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року у справі № 5016/1390/2012(7/74) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайл-Т" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мишкіна М.А.
Будішевська Л.О.