ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011- 34/11203-2012 05.11.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "КЕЗНО"
до 1) Державної виконавчої служби України
2) Приватного підприємства "Нива-В.Ш."
3) Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"
про визнання прилюдних торгів недійсними.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача - Портяник С.Ф., представник за довіреністю;
від відповідача-1 - Рубель І.В., представник за довіреністю;
від відповідача-2 - Танащук М.В., представник за довіреністю;
від відповідача-3 - Мельник І.В., представник за довіреністю;
Білик О.А., представник за довіреністю.
Публічне акціонерне товариство "КЕЗНО" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної виконавчої служби України (далі -відповідач-1), Приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі -відповідач-2), Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (далі -відповідач-3) про визнання прилюдних торгів недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: частини майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, яке належить Організації орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Кезно") переможцем яких було визнано ПАТ Банк "Контракт" із запропонованою ціною у розмірі 37 800 000,00 грн. були проведені 23.07.2012 з порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання таких торгів недійними.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.08.2012 порушено провадження у справі №5011-34/11203-2012 та призначено справу до розгляду на 19.09.2012.
Ухвалою суду від 20.08.2012 вжито заходи до забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «КЕЗНО», а саме:
- накладено арешт на нерухоме майно - частину майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна. 3/5;
- заборонено Державній виконавчій службі України видавати Публічному акціонерному товариству Банк "Контракт" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58, ідентифікаційний код 19361746) акт про проведені 23.07.2012 прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить Організації орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Кезно".
- заборонено Комунальному підприємству "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно - частину майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5.
У судовому засіданні 05.11.2012 позивач надав пояснення та уточнив по суті спору, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»позивач заперечив проти результатів проведеної оцінки, що в свою чергу покладає обов'язок на державного виконавця щодо призначення рецензування такої оцінки, що не було зроблено державним виконавцем. Вищевикладене, як зазначив позивач впливає на строк чинності оцінки (на підставі якої були проведені оспорювані прилюдні торги) та обов'язок за наявності підстав державного виконавця призначити повторну оцінку арештованого майна, що також не було зроблено державним виконавцем.
Отже, на думку позивача проведені оспорювані прилюдні торги були проведені на підставі недійсної оцінки майна, з урахуванням вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та безпідставності, надав докази повідомлення позивача про оцінку майна та зазначив, що окрім того, свідченням того, що позивач є повідомленим про оцінку майна є подані заперечення щодо вартості відповідної оцінки майна. Крім того, спеціалізованою організацією було також повідомлено позивача про час та місце проведених прилюдних торгів.
Відповідач-3 заперечив проти позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності та зокрема з тих підстав, що фактично позивач відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України оскаржує дії державного виконавця з виконання наказу №39/273, строк оскарження таких дій пройшов, крім того, відповідач-3 зазначив, що останній отримав на реалізацію нерухоме майно без статусу іпотечного, а тому застосування Закону України «Про іпотеку»до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.03.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Іванченком О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 39/273 від 23.02.2011 про стягнення з ВАТ "КЕЗНО" на користь ПАТ "Банк Контракт" грошових коштів в сумі 38 413 819,18 грн.
Відповідно до постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.06.2011, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -Маєвською Д.В., встановлено, що 03.06.2011 державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 39/273 від 23.02.2011 складено акт опису й арешту майна серії № АА № 045857, яким описано та арештовано майно, що належить ВАТ "КЕЗНО", зокрема і нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5 та постановлено призначити експертом, суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні -ОСОБА_1, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 14.07.2005 за № 3677 Фондом Державного майна України.
24.10.2011 ТОВ «Українська експертна група»було здійснено оцінку нерухомого майна - частини майнового комплексу загальною площею -16 251,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5, власником якого є Організація орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є ВАТ "КЕЗНО".
Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна, що складений оцінювачем ТОВ "Українська експертна група" -ОСОБА_1, вартість нерухомого майна -частини майнового комплексу загальною площею -16 251,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5 становить -37 796 493,00 грн.
14.12.2011 позивачем було подані заперечення щодо вказаної оцінки майна боржника, виконаної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 та визначеної станом на 24.10.2011 у сумі 37 796 463 грн. без ПДВ.
06.07.2012 між Державною виконавчою службою України та Приватним підприємством «НИВА -В.Ш.»було укладено договір №12/15 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
23.07.2012 ПП "Нива - В.Ш." було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: частини майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, яке належить Організації орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Кезно" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Кезно") переможцем яких було визнано ПАТ Банк "Контракт" із запропонованою ціною у розмірі 37 800 000,00 грн.
Відтак, спір у справі стосується правомірності спірних прилюдних торгів, оскільки позивачем оспорюється можливість визнання їх недійсними.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.
Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Підставою незаконності спірних прилюдних торгів позивачем зокрема визначається порушення під час їх проведення положень Закону України "Про виконавче провадження", які полягають у невиконанні державним виконавцем обов'язкових для нього вимог в силу закону, зокрема у зв'язку із запереченням вказаної оцінки державним виконавцем в порушення статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»не призначено рецензування звіту про оцінку майна.
Частинами 2, 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Згідно з частинами 1, 5, 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Частиною 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина 2 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (частина 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Тобто, у випадку незгоди однієї із сторін виконавчого провадження з проведеної оцінкою арештованого майна на державного виконавця покладається обов'язок по призначенню рецензування такої оцінки.
Наявним в матеріалах виконавчого провадження ВП№25451484 листом ВАТ «Кезно»№ 64 від 14.12.2011 підтверджується повідомлення боржником державного виконавця про свої заперечення щодо проведеної оцінки.
Отже, в силу положень частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець був зобов'язаний призначити рецензування спірного звіту про оцінку майна, чого виконано не було.
Частиною 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Тобто, звіт про оцінку майна є чинним якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців.
Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2012 у справі №14/5025/1493/11.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження звіт про оцінку вартості будівлі було підписано ТОВ «Українська експертна група»24.10.2011, а тому строк його чинності закінчився 24.04.2012.
Отже, з 25.04.2012 державний виконавець був зобов'язаний призначити проведення повторної оцінки арештованого майна.
У той же час, доказів проведення повторної оцінки майна матеріали виконавчого провадження не містять, а відтак оскаржувані торги (дата проведення яких 23.07.2012) було проведено на підставі недійсної оцінки майна.
Відсутність повторної оцінки майна також підтверджується договором №12/15 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних і торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06.07.2012, укладеного між відповідачами 1, 2, та доповідною запискою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Хомишина Ю.Б. від 26.06.2012, які містять посилання лише на звіт від 24.10.2011.
Посилання відповідачів на встановлення дійсності оцінки спірного майна рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012 у справі №38/511, яким було відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Банк Контракт" до ТОВ "Українська експертна група" про визнання експертної оцінки частини майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, та яке мотивовано проведеною в межах такої справи експертизою, не спростовує наведеного висновку, оскільки в силу положень статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна проводиться на підставі проведеної в межах виконавчого провадження оцінки такого майна, а не будь-яких інших експертних висновків.
Крім того, як убачається з рішення суду у справі №38/511 позивач не був залучений до розгляду даної справи, а отже не мав можливості висловити свої заперечення чи зауваження при її розгляді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження»у разі відсутності у боржника -юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
За змістом пункту 5.12.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5, (в редакції, чинній на момент проведення відповідних дій) боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно.
Тобто, звернення стягнення на майно боржника здійснюється в певній черговості, а боржник наділений правом встановлення відповідної послідовності реалізації його майна.
Із постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.05.2011 та від 19.05.2011 вбачається, що з метою забезпечення виконання рішення суду державними виконавцем було накладено арешт на належні боржнику транспортні засоби, земельні ділянки та нежилі приміщення.
Однак, державним виконавцем не було узгоджено з боржником послідовності реалізації арештованого майна та безпідставно передано для реалізації саме частину майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, в той час, як було арештовано майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (зокрема, транспортні засоби) та має реалізовуватися в першу чергу.
Згідно з пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів -не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.
Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що повідомлення про проведення оскаржуваних прилюдних торгів було опубліковано 07.07.2012, а датою їх проведення визначено 23.07.2012.
Частиною 5 статті 254 ЦК України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи положення наведеної норми та враховуючи, що 15-ий день, наданого відповідачем-2 для реалізації учасниками виконавчого провадження та особами, охочим прийняти участь у торгах, своїх прав строку, припадає на вихідний день -неділю (22.07.2012), то останній день такого строку переносить на наступний робочий день -понеділок (23.07.2012), а відтак оскаржувані торги могли бути проведені не раніше 24.07.2012.
Таким чином, відповідачем-2 при підготовці до проведення спірних прилюдних торгів було порушення положення пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5.
Відповідно до пункту 3.6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, зміст інформаційного повідомлення повинен містити: найменування, опис і характеристику нерухомого майна; його місцезнаходження (адресу); стартову ціну; строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; дату, час та місце ознайомлення з майном; дату, час та місце проведення прилюдних торгів; реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів.
Згідно із п. 3.10 наведеного положення якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, то в інформації додатково зазначаються: розмір площі; місцезнаходження; призначення об'єкта; обмеження на його використання; матеріали стін; процент зносу; відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір).
Враховуючи, що предметом оскаржуваних торгів була частина майнового комплексу, що складається з нежитлових приміщень, то в силу положення п. 3.10 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, відповідач-2 при публікації оголошення про проведення спірних торгів був зобов'язаний в т.ч. опублікувати інформацію про матеріали стін, процент зносу таких приміщень та відомості про земельну ділянку, на якій вони розташовані (її правовий режим та розмір).
У той же час, із опублікованого на офіційному веб-сайті повідомлення про оскаржувані торги №440289 від 07.07.2012 вбачається, що відповідачем-2 не було виконано вимоги вказаного положення, оскільки не було зазначено матеріали стін, процент зносу нежитлових приміщень, з яких складається предмет лоту (частина майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5), а також не вказано відомостей про земельну ділянку на якій вони розташовані (її правовий режим та розмір).
З огляду на викладене вбачається, що спірні прилюдні торги, оформлені протоколом №12/15/1, були проведені з порушенням норм чинного законодавства України (статей 58, 66 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.5, 3.6, 3.10 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, пункту 5.12.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5), що згідно зі статтями 203, 215, 216 ЦК України є підставою для визнання таких прилюдних торгів недійсними.
Стосовно вимоги позивача про витребування від ПАТ «Банк «Контракт»на користь ПАТ «КЕЗНО»нерухоме майно -частину майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, суд зазначає наступне.
Підставою для віндикації майна є доведення факту його вибуття із володіння власника та передування у незаконному володінні відповідача.
Доказів того, що спірне майно вибуло із володіння ПАТ «Кезно»матеріали справи не містять, а представник позивача не заперечує факту продовження володіння таким майном.
Отже, вимога позивача про витребування від ПАТ «Банк «Контракт» на користь ПАТ «КЕЗНО»нерухомого майна - частину майнового комплексу загальною площею 16 251 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5 є необґрунтованою та передчасною.
За таких обставин, суд приходиться до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з визнанням недійсними прилюдних торгів, оформлених протоколом.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кезно" задовольнити частково.
2. Визнати недійсними прилюдні торги, оформленні протоколом №12/15/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить Організації орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Кезно", затвердженого 23.07.2012 генеральним директором Приватного підприємства "Нива -В.Ш." Ковінею В.В.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Нива -В.Ш.»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ідентифікаційний код 33668915) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5, ідентифікаційний код 22889936) судовий збір у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім двадцять п'ять) грн. 25 коп.
Видати наказ.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт»(04071, м. Київ, вул. Воздвиженська буд. 58, ідентифікаційний код 19361746) на користь Публічного акціонерного товариства "Кезно" (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5, ідентифікаційний код 22889936) судовий збір у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім двадцять п'ять) грн. 25 коп.
Видати наказ.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.11.2012
Суддя Р.Б. Сташків