"07" листопада 2012 р. Справа № 5023/2458/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів :Остапенка М.І., Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Південна залізниця"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року
у справі за позовомпідприємства "Основа - Промінвест" громадської організації "Фонд підтримки інвалідів"
додержавного підприємства "Південна залізниця"
про стягнення коштів
у червні 2012 року підприємство "Основа - Промінвест" громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення державного підприємства "Південна залізниця" 24 120 грн. заборгованості за поставлений товар, 705,75 грн. пені та 142,74 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2012 року позов задоволено в повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором від 21.10.2011 року, за умовами якого підприємство "Основа - Промінвест" громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" (постачальник) зобов'язалось поставити ДП "Південна залізниця" (покупець) товар, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.
Пунктом 4.2. цього договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Відповідно до п. 7.3. зазначеного договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Перевіряючи дотримання сторонами своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 24 120 грн., це підтверджується видатковою накладною № ОП-0000692 від 21.12.2011 року, підписаною та скріпленою печатками сторін, та за який останній не розрахувався до цього часу, незважаючи на письмові вимоги позивача.
За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого йому товару, що підтверджується належними доказами, позивач має право вимагати сплати спірно суми боргу, з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України та умовами договору у примусовому порядку, а тому суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 24 120 грн. заборгованості, 705,75 грн. пені та 142,74 грн. річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко