"13" листопада 2012 р. Справа № 5019/1520/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача -не з'явились,
відповідача прокуратури-не з'явились, -Рудак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012
у справі№5019/1520/11
за позовомУправління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради
дофізичної особи-підприємця Жарської Г.Л.
про стягнення збитків
встановив:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.08.2011 (суддя Бережнюк В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 (судді: Мельник О.В., Грязнов В.В., Савченко Г.І.), у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Перший заступник прокурора Рівненської області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.ст.216,217,236,610,611,632,712 ЦК України та ст.ст.42,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що п.2.7 договору постачання №47 від 11.02.2010 є нікчемним, у зв'язку з чим 6176,79 грн. зайво сплачених відповідачу бюджетних коштів за ріпчасту цибулю є збитками позивача, що підлягають стягненню на його користь.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п.2.7 договору поставки №47 від 11.02.2010, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язаний дотримуватись ціни тендерної пропозиції протягом 120 календарних днів з моменту розкриття.
Відповідно до звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів №112 від 19.02.2010 розкриття тендерних пропозицій було здійснено 23.12.2009 року, отже, перебіг 120-денного терміну, визначеного п.2.7 договору поставки, завершився 21.04.2010 року.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору поставки №47 від 11.02.2010, реєстру накладних та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем та прокурором не спростовано того, що відповідні поставки зі зміненою відповідачем ціною були здійснені вже після 21.04.2010 року.
З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем договірної ціни, визначеної в акцептованій тендерній пропозиції, протягом 120 календарних днів з моменту її розкриття.
Крім того, ані прокурором, ані позивачем не було надано доказів порушення відповідачем положень п.6.1 договору в частині перевищення граничних цін, визначених Головним управлінням економіки Рівненської облдержадміністрації, а у акті КРУ в Рівненській області від 29.03.2011 №17-19-06/28 допущення таких порушень з боку відповідача також не встановлено.
Апеляційним судом також достеменно встановлено та заявником не заперечується той факт, що при укладенні у 2010 році додаткових угод до договору поставки №47 від 11.02.2010 сторонами не вносилися будь-які зміни щодо акцептованої закупівельної ціни, в зв'язку з чим після підписання вказаного договору не мало місця порушення заборони на внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, встановленої приписами п.84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2008 №921, та ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".
Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судами правомірно враховано, що п.2.7 договору поставки №47 від 11.02.2010 в частині визначення 120-денного терміну дії ціни тендерної пропозиції не визнано недійсним з підстав невідповідності вимогам п.84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2008 №921.
Відтак, на момент розгляду даної справи цей пункт договору поставки №47 від 11.02.2010 є чинним і підлягає виконанню його сторонами.
Разом з тим, касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові посилання заявника на нікчемність п.2.7 договору постачання №47 від 11.02.2010, з огляду на таке.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є такий недійсний правочин, його недійсність встановлена законом (в силу прямих вказівок закону), а не судом. Водночас, норми Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти не містять вказівок щодо нікчемності договору про закупівлю в разі недотримання положень щодо незмінності істотних умов цього договору. Крім того, Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою КМ України від 17.10.2008 №921, є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом.
Колегія звертає увагу на те, що скаржник помилково ототожнює нікчемність договору (його недійсність в силу прямих вказівок закону) та недійсність оспорюваного правочину, які регулюються окремо (ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України відповідно).
Інші наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів та до намагань надати перевагу певним доказам (акт КРУ в Рівненській області від 29.03.2011 №17-19-06/28, постанова Рівненського міського суду від 28.09.2011 про звільнення Кіруци І.М. від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Слід також зазначити, що на відміну від вироку в кримінальній справі, будь-яка постанова суду у кримінальній справі не є носієм преюдиціальних фактів у розумінні ст.35 ГПК України, а тому згідно вимог ст.43 цього Кодексу долучена прокуратурою до касаційної скарги постанова Рівненського міського суду від 28.09.2011 не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. До того ж, на вказану постанову в кримінальній справі заявник не посилався в обґрунтування вимог апеляційної скарги, тобто вона не оцінювалася апеляційним судом та є новим доказом, збирати та перевіряти які касаційна інстанція не вправі в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в порядку касації, встановлені ч.2 ст.1117 ГПК України.
Натомість слід зазначити, що у разі визнання недійсним п.2.7 договору поставки №47 від 11.02.2010 (в частині визначення терміну дії ціни тендерної пропозиції) та набрання відповідним судовим рішенням законної сили, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у даній справі.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у справі №5019/1520/11 залишити без змін, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.
Головуючий, суддяВ.Овечкін
Судді:Є.Чернов
В.Цвігун