"12" листопада 2012 р. Справа № 5015/335/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі
суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.09.2012
у справі № 5015/335/12
господарського судуЛьвівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати"
треті особи1.Мале приватне підприємство "Кондор К", 2.Відкрите акціонерне товариство "Дослідно-механічний завод "Карпати"
прозвернення стягнення на заставлене майно на суму 593 663,85 грн.
за участю представників від:
позивача Ковтун А.В. (довір. від 16.07.2009р.)
відповідача не з'явилися
третіх осіб1. не з'явилися 2. не з'явилися
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2012р. у справі № 5015/335/12 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" (Позивач), стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (Відповідач) на користь Позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 31к-2008 від 06.02.2008р. на суму 593 663,85 грн. за рахунок заставленого майна. Судові витрати у розмірі 11 873,28 грн. покладено на Відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги Промінвестбанку місцевий господарський суд вказав на їх обґрунтованість та послався на норми статей 526, 533, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, статтю 1 Закону України "Про заставу", статтю 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які передбачають необхідність виконання договірних зобов"язань та право заставодержателя звернути стягнення заборгованості за кредитним договором на заставлене майно у разі невиконання позичальником умов кредитного договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2012р. по даній справі, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції послався на те, що позичальником за кредитним договором № 31к-2008 від 06.02.2008р. є Мале приватне підприємство "Кондор К", яке відповідно до статей 526, 610, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України зобов"язане повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а Дослідно-механічний завод "Карпати" не являється учасником кредитного договору, Позивачем не надано доказів звернення з вимогою про погашення боргу до позичальника - МПП "Кондор К", договором про внесення змін № 1 до кредитного договору збільшено кредитну ставку за користування кредитом без повідомлення і згоди заставодавця, відсутні переконливі докази правильності нарахування банком відсотків за користування кредитом, у апеляційного суду немає підстав вважати доведеним факт існування заборгованості МПП "Кондор К" саме в розмірі 593 663,85 грн., Позивачем не подано належних доказів шодо невиконання взятих на себе зобов'язань МПП "Кондор К", що виникли з кредитного договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що Позивачем не подано суду переконливих доказів, що свідчили б про обтяження заставленого майна, оскільки відсутня інформація про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, місцевим господарським судом не вказано на яке конкретно майно слід звернути стягнення, оскільки вартість заставленого майна складає 930 000 грн., а заборгованість визначена на суму 593 663,85 грн.
Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. у справі № 5015/335/12 та залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2012 по даній справі.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріальними справами, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк) і Малим приватним підприємством "Кондор К" (Позичальник), укладено договір про відкриття кредитної лінії № 31к-2008 від 06.02.2008р. з лімітом кредитної лінії на суму 290 000 грн. з оплатою 16% річних та кінцевим терміном повернення до 06.02.2008р.
Договором про внесення змін № 1 від 31.03.2009р. до кредитного договору № 31к-2008 від 06.02.2008р. сторони продовжили термін повернення кредиту до 06.08.2009р. та збільшили розмір відсотків до 23% за користування кредитними коштами, а у випадку затримки повернення кредиту Позичальник мав оплачувати 30% річних за неправомірне користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Промінвестбанком (Заставодержатель) і ВАТ "Дослідно-механічний завод "Карпати", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (Заставодавець) укладено договір застави № 8зас-2008 від 06.02.2008р., за умовами якого заставодавець взяв на себе обов'язок повернути кредит на суму 290 000грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних, сплатити неустойку, пеню, штраф, відшкодувати Заставодержателю всі збитки, які виникли внаслідок невиконання умов кредитного договору за рахунок заставленого майна, а саме: електроерозійного верстату УІВ-300 в кількості 1шт. вартістю 300 000грн., зварювальних апаратів ВСТ 457 в кількості 4 шт. вартістю 180 000грн., універсального збирального пристрою УСПС в кількості 1 шт. вартістю 280 000 грн., гвинтового повітряного компресора 5 КС-78-8 2006р.в. в кількості 1 шт. вартістю 170 000 грн., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Новий розділ, вул. Ходорівська, 4, загальною вартістю 930 000 грн.
Оскільки, Позичальник не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит на суму 290 000 грн., не сплатив відсотки за користування кредитними коштами станом на 27.01.2012 р. на суму 266 195,17 грн., комісії за управління кредитом у розмірі 10 443,15 грн., Банк звернувся до Дослідно-механічного заводу "Карпати" з позовом про стягнення цієї заборгованості з нарахуванням пені за затримку розрахунків на суму 27 025,53 грн. за рахунок заставленого майна згідно договору застави № 8зас-2008 від 06.02.2008р.
Стаття 572 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про заставу" передбачають, що в силу застави (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено v'^ законом (право застави).
Згідно з пунктом 5.3 договору застави заставодавець має право задовольнити свої вимоги, що випливають із кредитного договору, за рахунок заставленого майна.
Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановленого договором.
Стаття 20 Закону України "Про заставу", стаття 590 Цивільного кодексу України передбачають звернення стягнення на заставлене майно за рішенням суду, а стаття 591 ЦК України встановлює, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 593 663,85 грн. шляхом звернення стягнення на майно, заставлене Товариством з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати".
Висновки апеляційного господарського суду по даній справі спростовуються нормами чинного законодавства і доданими до матеріалів справи документами.
Так, в силу частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем надано до матеріалів справи розмір заборгованості Малого приватного підприємства "Кондор К" за кредитним договором № З1к-2008 від 06.02.2008р., а Відповідач мав би відповідними доказами спростувати ці розрахунки. Зокрема, доказами про погашення кредиту Позичальником.
Недопустимим є посилання суду апеляційної інстанції на відсутність переконливих доказів правильності розрахунку Банком відсотків за користування кредитними коштами, або вказівка на те, що суд апеляційної інстанції немає підстав вважати доведеними факт існування у МПП "Кондор К" заборгованості саме в розмірі 593 663,85 грн., оскільки, стаття 99 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, а стаття 43 ГПК України на суд покладає обов"язок дослідити всі обставини справи в їх сукупності, в тому числі і перевірити розрахунки, надані сторонами.
Невірними є висновки апеляційного суду про те, що Відповідач звільняється від відповідальності за невиконання умов кредитного договору з огляду на те, що Відповідач не являється учасником кредитних відносин. ВАТ "Дослідно-механічний завод "Карпати" за договором застави № 8 зас-2008 від 06.02.2008р. виступило майновим поручителем виконання Малим приватним підприємством "Кондор К" зобов"язань за кредитним договором № З1к-2008 від 06.02.2008р.
Ні законом, ні договором застави не передбачено можливості звільнення від відповідальності заставодавця (майнового поручителя) за погашення заборгованості за кредитним договором № З1к-2008 у разі відсутності звернення Банку з вимогою до Позичальника.
Тому, висновки апеляційного господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про будь-які дії Банку щодо спонукання Позичальника погасити заборгованість за кредитним договором не можуть бути підставою для відмови в позові про стягнення цієї заборгованості з майнового поручителя.
Матеріалами справи спростовуються висновки Львівського апеляційного господарського суду, викладені в постанові від 05.09.2012р., про те, що Банк не узгодив з Відповідачем збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № З1к-2008, оскільки, ВАТ "Дослідно-механічний завод "Карпати" підписав додаткову угоду № 1 від 31.03.2009р. до договору застави № 8 зас-2008, в якій мова йде про збільшення кредитної ставки до 23% річних, а при несвоєчасному погашенні кредиту кредитна ставка збільшується до 30% річних.
Не узгоджуються з нормами чинного законодавства висновки апеляційного суду про те, що вартість заставленого майна згідно договору застави № 8зас-2008 від 06.02.2008р. складає суму 930 000 грн., а заборгованість з Відповідача підлягає стягненню у розмірі 593 663,85 грн., у зв"язку з чим суд першої інстанції мав визначитися, яке конкретно заставлене майно підлягає продажу.
Стаття 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у такому порядку: 1.) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2.) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3.) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4.) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до цього Закону.
При цьому, частина 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" надає право державному виконавцю при певних обставинах здійснити уцінку майна, яке підлягає реалізації.
Тому, у суду першої інстанції не було обов"язку визначати частину заставленого за договором застави майна для його реалізації.
Крім того, частина 3 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що залишок суми одержаної від реалізації майна боржника, підлягає поверненню боржнику.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Львівським апеляційним господарським судом постанова від 05.09.2012р. по даній справі прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
У зв"язку з чим, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2012р. у справі № 5015/335/12 залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 у справі № 5015/335/12 скасувати.
Рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2012 у справі № 5015/335/12 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (81652, Львівської області, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, код ЄДРПОУ 00206977) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів" (79007, м. Львів, вул. Гнатюка, 2, код ЄДРПОУ 09325637, МФО 325633) 5 936,64 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді Ж.О. Бернацька
Д.С. Кривда