Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Справа № 1620/2437/2012
№ провадження 1/1620/202/2012
13 листопада 2012 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого -судді Сидоренка Ю.В.
при секретарі - Кійченко Т.Г.
з участю прокурора- Жага Е.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньої освітою, зі слів перебуваючого у фактичних шлюбних стосунках, не працюючого, судимого вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року по ст. 185 ч.1 КК України до 80 годин громадських робіт,
- за ст. 389 ч.2 КК України,
ОСОБА_1 будучи засудженим вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року за ст. 185 ч.1 КК України до 80 годин громадських робіт, після набрання вироком законної сили, роз'яснення йому працівниками кримінально-виконавчої інспекції порядку та умов відбування цього виду покарання та попередження про наслідки ухилення від відбування покарання, 1 червня 2012 року отримав направлення у Попівську сільську раду Миргородського району Полтавської області, де його зобов'язано відбувати призначене судом покарання починаючи з 05.06.2012. Але, не зважаючи на проведену профілактичну роботу та винесені попередження, ОСОБА_1, в період з 11 червня по 31 липня 2012 року умисно не з'являвся без поважних причин на місце виконання громадських робіт, чим вчинив ухилення від відбування громадських робіт.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному діянні визнав повністю, підтвердив, що обставини справи викладені в обвинувальному висновку вірно і пояснив, що згідно вироку Миргородського міськрайонного суду від 25 квітня 2012 року його було засуджено до 80 годин громадських робіт, які він мав відбувати в Попівській сільській раді Миргородського району. Він спочатку чотири дні відбував покарання, а потім у нього було багато роботи вдома і він не ходив на відбування громадських робіт і на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Розумів, що це не є поважною причиною, але по іншому пояснити свої дії не може. До цього часу повністю покарання не відбув, тепер у скоєному розкаюється.
З'ясувавши правильність розуміння підсудним змісту фактичних обставин, у вчиненні яких він обвинувачується та положень ст.299 КПК України, не маючи сумнівів у добровільності та істинності його позиції в судовому засіданні, де він повністю визнавав свою вину у вчиненні злочину, суд приймає їх до уваги такими, що відповідають дійсності без повного дослідження всіх доказів по справі, визнавши згідно ст.299 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом підсудного та дослідженням доказів, що характеризують особу підсудного.
Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведеною повністю.
Протиправну бездіяльність підсудного, яка проявилась в ухиленні від відбування покарання у вигляді громадських робіт, як особи, засудженої до цього виду покарання суд вважає необхідним кваліфікувати за ст. 389 ч.2 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного суд вважає повне визнання ним своєї вини, молодий вік підсудного.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер діянь винного, та відомості про його особу, що характеризується посередньо.
Враховуючи ці обставини, суд вважає доцільним призначення цьому підсудному міри покарання у вигляді короткочасного тримання в умовах ізоляції, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та, на думку суду, буде необхідним і достатнім засобом впливу для запобігання вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.
На підставі ч.1 ст. 71, ст.72 КК України частково приєднати до покарання, призначеного за цим вироком, невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду від 25 квітня 2012 року, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків -3 (три) місяці 5 (п'ять) днів арешту.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання підсудного - 18 жовтня 2012 року, зарахувавши таким чином у строк покарання строк попереднього ув'язнення.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню -тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя Ю. В. Сидоренко