Станично-Луганський районний суд Луганської області
Справа № 2-261/2012
іменем України
02.11.2012 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.
при секретарі Сухаревській Н.О.,
за участю: представника позивачів -
адвоката ОСОБА_1,
представника відповідача Захарової Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи,
Позивачі звернулися до суду із цим позовом до відповідача, в якому просили стягнути з останнього на свою користь по 2550 грн. компенсації моральної шкоди, спричиненої смертю їх сина ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 травня 2011 року з вини водія ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що винність померлого у вказаному ДТП доведена постановою суду від 02 березня 2012 року за наслідками розгляду кримінальної справи у відношенні нього за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, їм було спричинено смертю сина як члена сім'ї непоправної моральної шкоди, яку за їх переконання повинен відшкодовувати страховик -ПАТ «СК «Оранта-Лугань», де ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність на випадок заподіяння шкоди третім особам.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та представник позивачів -адвокат ОСОБА_1 позов підтримали.
За позивачку пояснення надавала її представник, яка крім обставин наведених в позові додала, що ПАТ «СК «Оранта-Лугань»повинно нести відповідальність за спричинення смерті сину позивачів, оскільки відшкодування моральної шкоди передбачено положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Факт спричинення моральної шкоди підтверджується документально, а її сума є частковою компенсацією цієї шкоди.
Представник відповідача позов не визнала, вважала його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування моральної шкоди тільки потерпілому від ДТП, а в даному випадку він помер.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, чого ніхто не заперечував, що внаслідок ДТП, яка сталося о 04:20 годині 06 травня 2011 року у смт. Станиця Луганська по вул. Кірова внаслідок чого від винних дій померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 водія транспортного засобу ОСОБА_7 загинув син позивачів ОСОБА_5, настав страховий випадок для відповідача.
У зв'язку з цим відповідач за заявами позивачів добровільно відшкодував їм майнову шкоду у вигляді витрат на поховання.
Однак позивачі вважають, що відповідач у зв'язку із настанням страхового випадку повинен також кожному з них відшкодувати і моральну шкоду у розмірі 5% ліміту від 51000 грн., оскільки, за словами їх представника ОСОБА_1, саме ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю їх сина є потерпілими, а їх син - загиблим.
З цими доводами позивачів погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Стаття 5 вказаного Закону передбачає, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Наведені норми свідчать про те, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у сфері відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, якщо цивільно-правова відповідальність особи - власника наземного транспортного засобу була застрахована, є спеціальним і має переважне застосування перед іншими актами цивільного законодавства.
Так, пунктом 22.3 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилаються позивачі, передбачається, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Поняття потерпілого у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено в пункті 1.3, де вказується, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Із останньої норми йдеться, що потерпілою особою, якщо вона є фізичною особою, може бути тільки та людина, якій безпосередньо заподіяна шкода.
Дані висновки, на переконання суду, є вірними виходячи із вимог статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачені види та порядок відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого, а також - хто має право на це відшкодування.
Як вказувалось вище відповідач відшкодував позивачам витрати на поховання, тобто виконав вимоги статті 27 вказаного Закону в повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи, що цією нормою закону не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого, вимоги позивачів до ПАТ «СК «Оранта-Лугань»про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної зі смертю їхнього сина в наслідок ДТП є необґрунтованими, у зв'язку чим вони не можуть бути задоволені за рахунок страховика.
Що ж стосується доводів представника позивачів ОСОБА_1 стосовно того, що в даному випадку потерпілими є саме відповідачі, а їх син є загиблим, тому ОСОБА_5 мають право на відшкодування згідно вимог пункту 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає ці доводи надумані та таким, що не відповідають наведеним вище нормам цього Закону.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань»про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи -залишити без задоволення за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Головуючий: