01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" листопада 2012 р. Справа № 5011-6/9502-2012-24/066-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 4 652, 04 грн.
за участю представників:
позивача:Риченко В.В.
відповідача:не з'явились
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 4 652, 04 грн. за договором купівлі-продажу № 444-Т/10 від 20.04.2010 р., з яких: 3 565, 11 грн. - основного боргу, 275, 54 грн. -пені, 356, 51 грн. -штрафу, 263, 83 грн. -інфляційних втрат, 191, 05 грн. -3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. справу № 5011-6/9502-2012 за позовом Приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4 652, 04 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.
27.08.2012 р. матеріали справи № 5011-6/9502-2012 надійшли до господарського суду Київської області та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2012 р. суддею Лутак Т.В. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 5011-6/9502-2012-24/066-12 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У судовому засіданні 13.09.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.10.2012 р.
04.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 04.10.2012 р. (вх. № 15749 від 04.10.2012 р.) з документами по справі.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 04.10.2012 р. (вх. № 15770 від 04.10.2012 р.), у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2012 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2012 р. та зобов'язано сторін надати додаткові документи по справі.
23.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 23.10.2012 р. (вх. № 16870 від 23.10.2012 р.), до якої долучено документи по справі.
До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 25.10.2012 р. (вх. № 17099 від 25.10.2012 р.), у якому останній просить долучити до матеріалів справи додані документи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2012 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-6/9502-2012-24/066-12 на п'ятнадцять днів.
У судовому засіданні 25.10.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.11.2012 р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 09.11.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
20.04.2010 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 444-Т/10, за умовами якого позивач зобов'язався продати/передати у власність відповідача тютюнову та іншу продукцію (надалі - товар), а відповідач -прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору одиниця виміру та загальна кількість товару на кожну поставку зазначається в накладній, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача відповідно до кількості, зазначеній у видатковій накладній.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язався прийняти замовлений товар за асортиментом і кількістю та оформити відповідні супровідні документи.
Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплатити вартість отриманого товару в розмірах і в строк, встановлені цим договором.
Згідно з п. 4.2 договору кількість, асортимент, місце та дата доставки кожної окремої партії товару зазначається у замовленні відповідача. Замовлення направляється позивачу електронною поштою, поштою, факсом, телефонограмою або усно по телефону -не пізніше ніж за 24 години до бажаної дати поставки. Замовлення вважається прийнятим після підтвердження його позивачем.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що позивач передає товар згідно з видатковою накладною. Відповідач приймає від позивача товар по кількості і якості, у відповідності з Інструкціями № П-6, П-7, згідно з супровідними документами, виданими позивачем. В разі виникнення розбіжностей по асортименту та кількості або відмови відповідача від прийняття товару представники сторін зобов'язані скласти відповідний акт.
Відповідно до п. 4.4 договору товар вважається прийнятим, коли він фактично переданий відповідачу і представниками сторін підписана видаткова накладна. З моменту передачі товару позивачем, право власності та відповідальність за випадкову загибель або пошкодження товару переходить до відповідача.
Згідно з п. 4.5 договору при отриманні товару відповідач зобов'язаний надати позивачу довіреність на отримання його представником товару. Довіреність не потрібна особам, повноваження яких передбачено установчими документами (директору, президенту і т.п.) та при завіренні, в накладній, підпису особи «без довіреності»печаткою відповідача.
Пунктом 4.7 договору передбачено, що в видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску даний договір, але якщо продаж товару відбувся в період дії даного договору -він проданий на умовах даного договору.
Відповідно до п. 5.1 договору ціни на товар та загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, встановлюється окремо на кожну партію товару, за узгодженням сторін, і вказується в накладних.
Згідно з п. 5.2 договору загальна вартість договору складає суму всіх накладних згідно з якими постачався товар по цьому договору.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата за отриманий товар проводиться відповідачем протягом 7 календарних днів з моменту передачі товару, незалежно від того реалізував відповідач товар чи ні.
Відповідно до п. 5.4 договору відповідач здійснює оплату товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або, за згодою позивача, іншим незабороненим законодавством способом. При готівкових розрахунках позивач видає відповідачу касовий чек. При оплаті товару в безготівковій формі, зобов'язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Згідно з п. 7.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату товару відповідач сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі 10 % від суми боргу.
Пунктом 9.5 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не вимагала його розірвання, договір вважається продовженим на один календарний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу № 444-Т/10 від 20.04.2010 р. позивачем за період з 30.04.2010 р. до 20.09.2010 р. (включно) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 53 711, 68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними видатковими накладними.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 50 146, 57 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутково касовими ордерами (в зазначену суму включено і повернення товару за товарно-транспортною видатковою накладною № 060474 від 10.06.2010 р. на суму 233, 74 грн.), у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3 565, 11 грн., а саме за товарно-транспортною видатковою накладною № 107746 від 20.09.2010 р., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що він не приймав від позивача товар, який зазначений у товарно-транспортній видатковій накладній № 107746 від 20.09.2010 р., не підписував зазначену накладну та не уповноважував довіреністю жодного представника на отримання товару, а тому товарно-транспортна видаткова накладна № 107746 від 20.09.2010 р. не оформлена належним чином, є недійсною та не може бути підставою для розрахунків. Разом з тим, відповідач зазначає, що жодного найманого працівника у нього не має, що підтверджує довідкою № 708 від 19.10.2012 р. Васильківського міськрайонного центру зайнятості. Крім того, відповідач стверджує, що на момент здійснення поставки - 20.09.2010 р. вже не здійснював свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав до суду копію додаткової угоди від 26.08.2010 р. про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 16.04.2010 р.
З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем видаткові накладні складені у період дії договору купівлі-продажу № 444-Т/10 від 20.04.2010 р., таким чином, на підставі п. 4.7 даного договору, поставлений товар, зокрема, за товарно-транспортною видатковою накладною № 107746 від 20.09.2010 р., вважається таким, що проданий на умовах зазначеного договору, невиконання відповідачем грошових зобов'язань за яким є підставою позову у даній справі.
Відповідно до п. 9.5 вищезазначеного договору встановлено строк його дії до 31 грудня 2010 року.
У матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами змін до договору або його дострокове розірвання чи припинення, таким чином надана відповідачем додаткова угода від 26.08.2010 р. про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 16.04.2010 р. на підтвердження того, що на момент здійснення поставки ним не здійснювалась підприємницька діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (яка зазначена в договорі та видаткових накладних) судом не приймається як підстава для відхилення позовних вимог.
Крім того, зазначена додаткова угода не є належним та допустимим доказом, котрий підтверджує здійснення/нездійснення певного виду підприємницької діяльності за конкретним місцезнаходженням, як наприклад, торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 р. (дійсного на момент здійснення поставки), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок їх видачі.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для розрахунків між сторонами.
На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.
Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей.
Якщо ж фізична особа-підприємець доручає одержати цінності іншій особі, наприклад, найманому працівникові, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформляється відповідно до законодавства із зазначенням у ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або довіреність з печаткою (штампом) фізичної особи-підприємця.
У матеріалах справи міститься повідомлення від 20.04.2010 р., оформлене відповідачем та його головним бухгалтером, згідно інструкції № 99 від 16.05.1996 р. Міністерства фінансів України, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повідомляє Приватне підприємство «Вест Лайн Дистриб'юшн» про зразок штампу та/або печатки та підпису матеріально-відповідальних осіб для використання даного повідомлення як постійної довіреності при постачанні товарів за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене повідомлення зі строком дії до 31.12.2010 р.
Порівнюючи підпис матеріально-відповідальної особи і самого відповідача та відбиток штампу, що містяться у вищезазначеному повідомлені, з підписами та штампами наявними у товарно-транспортних видаткових накладних, що долучені до матеріалів справи, зокрема і товарно-транспортній видатковій накладній № 107746 від 20.09.2010 р., вбачається, що вони є подібними.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підписання товарно-транспортної видаткової накладної № 107746 від 20.09.2010 р., не уповноваження довіреністю жодного представника на отримання товару, відсутність найманих працівників та нездійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи відповідача не спростовують заявлені до нього позовні вимоги, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень ним не надано.
З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 565, 11 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну або неповну оплату товару в розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає -275, 54 грн. за період з 27.09.2010 р. по 27.03.2011 р. (включно).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 191, 05 грн. -3 % річних за період з 27.09.2010 р. по 10.07.2012 р. та 263, 83 грн. -інфляційних втрат за період з 27.09.2010 р. по 10.07.2012 р. (включно).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
При перевірці нарахування інфляційних втрат, судом встановлено, що позивач застосував невірний середній індекс інфляції за встановлений ним період прострочення.
За таких обставин, суд зробив власний перерахунок інфляційних втрат із застосуванням середнього індексу інфляції -1, 063, що складають: 224, 60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 356, 51 грн., нарахований у відповідності до п. 7.2 договору, яким встановлено, що за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі 10 % від суми боргу.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 444-Т/10 від 20.04.2010 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 612, 81 грн., з яких: 3 565, 11 грн. - основного боргу, 275, 54 грн. -пені, 356, 51 грн. -штрафу, 224, 60 грн. -інфляційних втрат, 191, 05 грн. -3 % річних.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»(02660, м. Київ, вулиця Електротехнічна, будинок 45, ідентифікаційний код - 31356305) 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 11 коп. - основного боргу, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 54 коп. -пені, 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 51 коп. -штрафу, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 60 коп. -інфляційних втрат, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 05 коп. -3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 13.11.2012 р.
Суддя Т.В. Лутак