01 листопада 2012 року м. Київ К-30416/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010р. у справі № 2а-1679/10 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, Головного управління Державного казначейство України при Міністерстві фінансів України про встановлення відсутності компетенції, визнання незаконною діяльності, скасування наказу, -
ОСОБА_4 звернувся до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області з позовом, в якому, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог просив суд:
- встановити відсутність компетенції (повноважень) посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області вимагати у нього додаткові документи, не передбачені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та Постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2001 року № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності», зокрема, відомостей про тимчасовий реєстраційний талон на орендований автотранспорт;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області проводити перевірку поданих ним документів і відомостей, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, зокрема, факт отримання тимчасового реєстраційного талону на орендований автотранспорт, без присутності заявника чи його уповноваженої особи;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області примушувати суб'єкта господарювання, який вперше подав документи на отримання ліцензії з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, виконувати Ліцензійні умови провадження господарської діяльності при наданні послуг з перевезення пасажирів і вантажів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 лютого 2008 року № 9/119 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 року за № 140/14831, до отримання відповідної ліцензії;
- визнати незаконною діяльність посадової особи -державного інспектора Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області -суб'єкта владних повноважень - по проведенню перевірки достовірності даних в документах, поданих заявником, для отримання ліцензії у спосіб, не визначений законодавством;
- визнати незаконною діяльність посадової особи державного інспектора Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області -суб'єкта владних повноважень -по визнанню недостовірності даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії на підставі встановлення факту, що фізична особа -підприємець ОСОБА_4 не є власником транспортного засобу без з'ясування наявності у фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 законних підстав користуватися цим транспортним засобом;
- скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України від 17 листопада 2009 року № 46 Л в частині відмови видати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 ліцензію, як такий, що є протизаконним;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету України матеріальну шкоду, завдану фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4, у розмірі 7087,68 грн., нанесену незаконною діяльністю посадової особи -державним інспектором Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету України фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1699,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 жовтня 2009 року ОСОБА_4 зареєструвався як фізична особа - підприємець для здійснення підприємницької діяльності з надання послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим взяв в оренду силовий тягач та напівпричіп та звернувся до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області із заявою про отримання відповідної ліцензії для можливості здійснення вказаного виду господарської діяльності. Однак, посадовою особою відповідача, яка приймала документи, було затребувано відомості про орендовані транспортні засоби, на яких позивач збирався здійснювати свою підприємницьку діяльність, що не передбачено вказаним переліком, позивачем така вимога була виконана. Листом від 20 листопада 2009 року № 4076 позивача було повідомлено, що прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з порушенням ним пункту 8.2 ліцензійних умов, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 лютого 2008 року № 9/119. Позивач не згодний з такою відмовою, оскільки, на його думку, цей наказ на нього не поширюється.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010р., в позові відмовлено.
На постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010р. надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 28 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_4 зареєстрований фізичною особою -підприємцем. Для здійснення підприємницької діяльності з надання послуг з перевезення вантажів, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 05 листопада 2009 року у встановленому Законом України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»порядку звернувся до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області із заявою на видачу ліцензії з надання послуг внутрішніх вантажних перевезень вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Згідно опису документів, що додавались до заяви про видачу ліцензії від 05 листопада 2009 року за № 9982, до заяви, зокрема, були додані нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію та список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів, вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Листом Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 20 листопада 2009 року № 4076 позивача було повідомлено про прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з порушенням ним пункту 8.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 лютого 2008 року № 9/119 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 року за № 140/14831, оскільки транспортні засоби, які ним надано у списку власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, належать іншим суб'єктам господарювання.
Пунктом 8.2 зазначених Ліцензійних умов передбачено, що ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, зобов'язані здійснювати перевезення транспортними засобами, які відповідають таким технічним вимогам і на які оформлено: - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та тимчасовий реєстраційний талон (у разі використання транспортного засобу, переданого його власником у встановленому порядку в оренду ліцензіату), видані відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України; - талони про проходження державного технічного огляду транспортного засобу, що належить організації (для юридичних осіб) або талон про проходження державного технічного огляду транспортного засобу індивідуального власника (для фізичних осіб); - договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 2 Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Відповідно до вимог статті 9 Закону ліцензуванню підлягає, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі). Перелік документів, що подаються до органу ліцензування для отримання ліцензій, визначено у статті 10 цього Закону.
Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пунктом 8.2 Ліцензійних умов містить умови та наявність у перевізника відповідних документів, за яких має здійснюватись сама діяльність з перевезень вантажів, а не перелік додаткових документів, які мають надаватися для отримання ліцензії, які в свою чергу позивачем подані не були.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-2391 КАС України.
Судді: