ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-18/12456-2012 30.10.12
За первісним
позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»;
про стягнення 37 346,57 грн.
За зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»;
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»;
про визнання недійсним п.п. 4.1. і 4.2. договору №ПУ-28747-ДЗ від 23.09.2011 р.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники за первісним позовом:
Від позивача: Галітко С. П., представник, довіреність №2513 від 05.10.2012 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Представники за зустрічним позовом:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: Галітко С. П., представник, довіреність №2513 від 05.10.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/12456-2012; розгляд справи призначено на 02.10.2012 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року відкладено розгляд справи до 30.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»про визнання недійсними п.п. 4.1. і 4.2. договору №ПУ-28747-ДЗ від 23.09.2011 року для спільного розгляду з первісним позовом у справі №5011-18/12456-2012.
Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 28 141,43 грн. пені за порушення терміну постачання товару та штраф у розмірі 9 205,14 грн. за прострочення постачання понад 30 календарних днів, а також 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Відповідач за первісним позовом -Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп», у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог з наступних підстав:
- доводи позивача за первісним позовом про порушення постачальником строків поставки на вказану позивачем кількість днів є надуманими, оскільки ТОВ «Енергосервіс Груп»було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстав для застосування господарських санкцій в заявленому розмірі немає;
- порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки за договором не спричинило жодних збитків позивачеві;
- положення договору, які передбачають відповідальність тільки одного постачальника є несправедливими, порушують принципи рівноправності, добросовісності та розумності.
Відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.
01.10.2012 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», у якому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсними п.п. 4.1. і 4.2. договору на постачання товару №ПУ-28747-ДЗ від 23.09.2011 року, укладеного між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп», а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у зустрічній позовній заяві.
Відповідач за зустрічним позовом у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав:
- позивач за зустрічним позовом приймав рішення про участь в торгах добровільно, подавав пропозицію з дотриманням вимог діючого законодавства, відповідно до якого умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі; істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі;
- посилання позивача на статтю 203 Цивільного кодексу України, що умови договору про відповідальність для постачальника суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, спростовуються частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, де прямо передбачена така відповідальність за зобов'язаннями, е хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки;
- твердження позивач за зустрічним позовом стосовно однобокості застосування штрафних санкцій тільки до постачальника не може братися до уваги, оскільки, в разі порушення зобов'язання кожної зі сторін, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача первісним і представника відповідача за зустрічним позовами, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
23.09.2011 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»(постачальник) було укладено договір на постачання товару №ПУ-28747-ДЗ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити передачі механічні загального машинобудівельного призначення у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару -не раніше 2010 року.
Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість товару складає 109 585,00 грн., крім того ПДВ 20% 21 917,00 грн. Загальна сума договору: 131 502,00 грн. Фінансування за рахунок коштів ДП НАЕК «Енергоатом», ВП «Южно-Українська АЕС».
Згідно з п. 2.4. договору, обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачання здійснюється у жовтні 2011 року на протязі 30-ти днів з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати постачання товару, відповідно до Правил Інкотермс-2010 на умовах DDP автотранспортом постачальника.
У п. 3.3. договору зазначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
У разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, за порушення господарського зобов'язання постачальником, а саме за порушення умов даного договору, стосовно якості або комплектності товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного або некомплектного товару. У випадку усунення постачальником виявлених недоліків в термін 4 тижнів з моменту відправлення письмової претензії покупця зазначений штраф не сплачується. Крім того, у разі порушення зобов'язань за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю заподіяні збитки, з урахуванням ринкових цін, що діють на момент спричинення збитків.
Згідно з п. 9.1. договору, будь-які зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами з урахуванням розділу ІХ Закону України №3389-VІ від 01.06.2010 року «Про здійснення державних закупівель».
Пунктом 11.1.1. договору передбачено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Пунктом 11.3.1. договору передбачено обов'язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 12.1. договору).
Відповідно до п. 12.2. договору, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору, та закінчується 31.12.2011 року.
Згідно з п. 12.3. договору, незалежно від дати набрання чинності цього договору, зобов'язання щодо постачання товару виникатимуть у постачальника не раніше, ніж з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення від покупця про необхідність розпочати постачання товару. Умови цього пункту договору мають переважну силу над будь-якими іншими умовами цього договору. У разі неодержання постачальником згаданого вище окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати поставку товару на протязі терміну дії цього договору, цей договір втрачає свою юридичну силу.
Пунктом 12.4. договору передбачено, що закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
Додатком №1 до договору слугує специфікація, якою передбачено поставку товару на загальну суму 131 502,00 грн. разом з ПДВ.
Первісний позов.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 28 141,43 грн. пені за порушення терміну постачання товару та штраф у розмірі 9 205,14 грн. за прострочення постачання понад 30 календарних днів.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 12.1. договору).
Відповідно до п. 12.2. договору, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору, та закінчується 31.12.2011 року.
Згідно з п. 12.3. договору, незалежно від дати набрання чинності цього договору, зобов'язання щодо постачання товару виникатимуть у постачальника не раніше, ніж з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення від покупця про необхідність розпочати постачання товару. Умови цього пункту договору мають переважну силу над будь-якими іншими умовами цього договору. У разі неодержання постачальником згаданого вище окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати поставку товару на протязі терміну дії цього договору, цей договір втрачає свою юридичну силу.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачання здійснюється у жовтні 2011 року на протязі 30-ти днів з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати постачання товару, відповідно до Правил Інкотермс-2010 на умовах DDP автотранспортом постачальника.
Пунктом 11.3.1. договору передбачено обов'язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
28.10.2011 року позивачем було направлено відповідачеві окреме письмове повідомлення №51/16638 про необхідність розпочати постачання продукції.
Відповідачем вказане повідомлення було отримане 03.11.2011 року, про що свідчить повідомлення про отримання поштового відправлення. Тобто, поставка товару повинна була здійснитись у строк до 03.12.2011 року.
У п. 3.3. договору зазначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві зазначив, що відповідачем не здійснено поставку товару на суму 131 502,00 грн., чим порушено зобов'язання за договором.
Зобов'язання позивача щодо сплати грошових коштів за договором виникають лише після поставки товару відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1. договору).
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 28 141,43 грн. пені і 9 205,14 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідач за первісним позовом -Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп», у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог з наступних підстав:
- доводи позивача за первісним позовом про порушення постачальником строків поставки на вказану позивачем кількість днів є надуманими, оскільки ТОВ «Енергосервіс Груп»було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстав для застосування господарських санкцій в заявленому розмірі немає;
- порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки за договором не спричинило жодних збитків позивачеві;
- положення договору, які передбачають відповідальність тільки одного постачальника є несправедливими, порушують принципи рівноправності, добросовісності та розумності.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що відповідно до листів ТОВ «Енергосервіс Груп», позивача було проінформовано про об'єктивну неможливість поставити продукцію у встановлений договором строк.
Однак, сторони у договору узгодили конкретний строк поставки, який не підлягав зміні без такої ж домовленості сторін про це.
Згідно з п. 9.1. договору, будь-які зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами з урахуванням розділу ІХ Закону України №3389-VІ від 01.06.2010 року «Про здійснення державних закупівель».
В матеріалах справи немає додаткової угоди до договору, якою б сторони домовилися змінити строк поставки товару.
Також відповідач посилається на частину 2 статті 218 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В той же час, відповідач не надав суду доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідач, посилаючись на вказану норму законодавства, зазначає, що в даному випадку порушення відповідачем строків поставки за договором не спричинило жодних збитків позивачу, а тому заявлення позивачем штрафних санкцій не є обґрунтованим. Господарський суд вважає, що факт неотримання позивачем того, на що він розраховував при укладенні договору вже є збитками, завданими позивачеві.
Твердження відповідача стосовно однобокості застосування штрафних санкцій тільки до постачальника не є обґрунтованим, оскільки, в разі порушення зобов'язання кожною зі сторін, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Тобто, постачальник не обмежений виключно умовами договору у виборі застосування штрафних санкцій до замовника в разі порушення ним зобов'язання. Відповідальність замовника передбачена, зокрема, статтею 231 Господарського кодексу України, статтею 265 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
У разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1. договору).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом і договором не встановлено іншого періоду, за який може стягуватися пеня, тому стягненню з відповідача підлягає лише пропорційно зменшений розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, а саме 24 064,87 грн.
Також з відповідача за первісним позовом стягується 9 205,14 грн. штрафу.
Тобто, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зустрічний позов.
Позивач за зустрічним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд визнати недійсними п.п. 4.1. і 4.2. договору на постачання товару №ПУ-28747-ДЗ від 23.09.2011 року, укладеного між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп».
У разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, за порушення господарського зобов'язання постачальником, а саме за порушення умов даного договору, стосовно якості або комплектності товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного або некомплектного товару. У випадку усунення постачальником виявлених недоліків в термін 4 тижнів з моменту відправлення письмової претензії покупця зазначений штраф не сплачується. Крім того, у разі порушення зобов'язань за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю заподіяні збитки, з урахуванням ринкових цін, що діють на момент спричинення збитків.
Позивач за зустрічним позовом у своїй позовній заяві зазначив, що зі змісту п.п. 4.1. і 4.2. договору видно порушення прав ТОВ «Енергосервіс Груп»як постачальника, оскільки положення цих пунктів суперечать принципам розумності і справедливості, встановлених статтею 627 Цивільного кодексу України, адже відповідальність сторін договору поставки має бути спів розмірною як для постачальника, так і для покупця, натомість у даному договорі передбачена тільки відповідальність для постачальника.
Відповідно до частини 2 статті 207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються, як зазначив позивач за зустрічним позовом, у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав та інтересів. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Розумність -це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян.
Також позивач зазначає, що такі умови договору щодо закріплення відповідальності тільки одного постачальника є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків постачальника йому на шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що позивач приймав рішення про участь в торгах добровільно, подавав пропозицію з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 22 Закону України «Про здійснення державних закупівель», документація конкурсних торгів повинна містити проект договору або основні умови, які обов'язково будуть включені до договору про закупівлю.
Відповідно до частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Посилання позивача на те, що умови договору про відповідальність для постачальника суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, спростовується тим, що положення п.п. 4.1. і 4.2. договору повністю дублюють частину 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Твердження відповідача стосовно однобокості застосування штрафних санкцій тільки до постачальника не є обґрунтованим, оскільки, в разі порушення зобов'язання кожною зі сторін, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Тобто, постачальник не обмежений виключно умовами договору у виборі застосування штрафних санкцій до замовника в разі порушення ним зобов'язання. Відповідальність замовника передбачена, зокрема, статтею 231 Господарського кодексу України, статтею 265 Цивільного кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, підсумовуючи все вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс Груп»(інд. 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, оф. 208, код ЄДРПОУ 37402435) на користь Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(інд. 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) 24 064 (двадцять чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 87 коп. пені, 9 205 (дев'ять тисяч двісті п'ять) грн. 14 коп. штрафу, 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяО.В. Мандриченко
Дата складання рішення 06.11.2012 р.