79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.05.12 Справа№ 1/511-27/398
За скаргою (стягувача): Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення, м.Львів
На дії органу ДВС ( ВДВС ГУЮ у Львівській області) при примусовому виконанні рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2002 р -17.04.2003 року, на підставі виданого господарським судом Львівської області 06.06.2005 року наказу
у справі №1/511-27/398
За позовом Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії , Львівського регіонального відділення УДІК, м.Львів
про солідарне стягнення із відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісель», м.Львів та
2. Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», м.Новий Розділ Миколаївського району Львівської області, - 180 000,00 грн. боргу, 8 496,40 грн. пені, 3% річних в сумі 1 248,04 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Дубенюк Н.А.
Представники сторін:
Від прокуратури : Куцик В.Б. -прокурор відділу Прокуратури Львівської області;
від скаржника - Рукас Д.М. -представник (довіреність №301 від 28.10.2011 р);
від боржників : не з»явились
від ВДВС : Мироненко В.В. -представник ( довіреність від 04.05.12 р №09-01-45).
Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представникам скаржника та ВДВС, прокурору . Заяви про відвід судді не надходили.
Суть справи: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення, м.Львів, на дії органу ДВС ( ВДВС ГУЮ у Львівській області) при примусовому виконанні рішення господарського Львівської області від 18.10.2002 р -17.04.2003 року, на підставі виданого господарським судом Львівської області 06.06.2005 року наказу,
у справі №1/511-27/398
за позовом Прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії , Львівського регіонального відділення УДІК, м.Львів
про солідарне стягнення із відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісель», м.Львів та
2.Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», м.Новий розділ Миколаївського району Львівської області, - 180 000,00 грн. боргу, 8 496,40 грн. пені, 3% річних в сумі 1 248,04 грн .
Скарга подана відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Ухвалою суду від 15.03.2012 року скарга прийнята до розгляду; судове засідання по розгляду скарги призначено на 18.04.2012 року. З підстав, зазначених в ухвалі від 18.04.2012 року, суд відкладав розгляд скарги на 04.05.2012 року.
В судове засідання 04.05.2012 року явку повноважного представника забезпечив скаржник. З підстав, наведених у скарзі, представник скаржника просить суд визнати постанову про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стельмащука П.Я. від 20.02.2012 року щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2005 року №1/511-27/398 недійсною. Стверджує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судового наказу. 20.02.2012 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2005 року №1/511-27/398. Відповідно до вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем відкрито виконавче провадження лише щодо стягнення коштів з РДГХП «Сірка», тоді як за наказом суду зобов»язано стягнути солідарно з ТОВ «Лісель»та РДГХП «Сірка» на користь скаржника заборгованість. З цих підстав скаржник просить визнати постанову від 20.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження недійсною.
З мотивів, наведених у скарзі, Прокурор вимоги скаржника підтримав повністю та просить задоволити.
Боржники явку повноважних представників в судове засідання 04.05.2012 року не забезпечили.
17.04.12 р відповідач у справі , Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», подало через канцелярію суду Відзив на скаргу №42-02/12 від 28.02.12 р по справі №1/511-27/398 ( відзив зареєстрований за вх.№8122/12). У відзиві, відповідач повідомляє , зокрема, що станом на даний час РДГХП «Сірка»займається виключно природоохоронними роботами, на які використовуються бюджетні кошти. Будь-які бюджетні зобов»язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ст.23 Бюджетного кодексу України). Стверджує, що РДГХП «Сірка» не має права використовувати бюджетні кошти на інші виплати. Повідомляє, що по бухгалтерських даних кредиторської заборгованості підприємства перед Інноваційним фондом не рахувалось і не рахується.
Відповідач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісель, в жодне із судових засідань не забезпечило явку повноважного представника і не висловило своїх доводів та міркувань по суті вимог, заявлених у скарзі.
Відділ державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області забезпечив в судове засідання 04.05.2012 року явку повноважного представника, яким подано у засіданні Заперечення від 04.05.2012 р №09-01-45/В4/6328 на скаргу державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення від 28.02.2012 р за №42-02/12., а також подано копії з матеріалів виконавчого провадження. В судовому засіданні представником ВДВС надано для огляду оригінали матеріалів виконавчого провадження. У Запереченнях на скаргу та у судовому засіданні, представник Головного управління юстиції у Львівській області підтверджує, що на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебуває наказ №1/511-27/398 виданий 06.06.2005 року господарським судом Львівської області про стягнення з ТзОВ «Лісель»та Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка»на користь Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії заборгованості в сумі 191562,44 грн. в частині стягнення з Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка»зазначеної заборгованості. Виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 20.02.2012 року. Однак, з підстав, наведених у Запереченнях, просить відмовити у задоволенні скарги повністю. Стверджує, що відповідно до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»( далі -Закон), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. Жодної вказівки про множинність боржників у чинній редакції Закону немає, стверджує суб»єкт оскарження. Більше того, наявність кількох боржників значно ускладнює проведення виконавчих дій, а саме, стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, притягнення до відповідальності боржників тощо. У зв»язку з тим, що на виконанні у підрозділі перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів із РДГХП «Сірка», вищевказане виконавче провадження відкрито саме в частині цього боржника.
Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст.75 ГПК України скарга розглядається за наявними у справі документами.
Розглянувши скаргу та подані до неї докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження, заслухавши прокурора , представників скаржника та ВДВС , суд встановив наступне.
09.02.2012 року підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області прийнято заяву Львівського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи вих..№24-02/12 від 07.02.12 р про прийняття до виконання дублікату наказу господарського суду Львівської області від 06 червня 2005 року по справі №1/511-27/398 ; заявник просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2002-17.04.2003 року про стягнення солідарно з ТзОВ «Лісель»та РДГХП «Сірка на користь Львівського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 180 000,00 грн боргу за інноваційною позикою, 8 496,40 грн. пені, 1248,04 грн -3% річних , 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
До заяви додавались такі документи : оригінал дубліката наказу господарського суду Львівської області від 06 червня 2005 року у справі №1/511-27/398; копія рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2002р -17.04.2003 р у справі №1/511-27/398; копія довіреності від 28.10.2011 року , видана на ім»я Луки В.І., представника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ( Заява зареєстрована у ВДВС за вх.№724/09.1-40).
20.02.2012 року головним державним виконавцем Стельмащуком П.Я. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено Постанову ( ВП №31330141) про відкриття виконавчого провадження. ( далі -постанова). У Постанові вказано, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу , виданого господарським судом Львівської області 06.06.2005 року №1/511-27/398 про «стягнення з РДГХП «Сірка»на користь Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії 191562,44 грн. Боржник ( у постанові ) -Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка, код ЄДРПОУ 05792891. Стягувач -Львівське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії.
Судом оглянуто матеріали виконавчого провадження, надані ВДВС. Встановлено, що у цих матеріалах знаходиться оригінал дублікату наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2005 року №1/511-27/398, на виконання рішення господарського суду від 18.10.2002 р -17.04.2003 р , про стягнення солідарно з ТОВ «Лісель»та РДГХП «Сірка»на користь Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії 180 000,00 грн. боргу за інноваційною позикою, 8 496,40 грн пені, 1248,04 грн -3% річних, 1700,00 грн. державного мита та 118,,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Саме оригінал зазначеного дублікату наказу був поданий Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (Львівське регіональне відділення) до примусового виконання, в додаток до заяви вих..№24-02/12 від 07.02.12 р.
Таким чином, згідно оскаржуваної постанови від 20.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем відкрито виконавче провадження лише щодо стягнення коштів з РДГХП «Сірка», тоді як за наказом суду зобов»язано стягнути солідарно з ТОВ «Лісель»та РДГХП «Сірка» на користь скаржника заборгованість. З цих підстав скаржник просить визнати постанову від 20.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження недійсною.
При розгляді скарги суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення (рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.
Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Судове рішення містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.
Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.
Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили - обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.
Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення .
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»:
Державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення ( далі -виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз»яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа , про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Таким чином, органи виконання судових рішень ( органи ВДВС) не наділені повноваженнями вносити зміни у виконавчі документи, видані судами на примусове виконання рішень, які набрали законної сили, а повинні здійснювати заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення ( далі -виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У даному випадку, державним виконавцем без будь-яких правових підстав, змінено порядок виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.10.2002 р -17.04.2003 року у справі №1/511-27/398, оскільки рішенням суду встановлено солідарне стягнення із двох відповідачів на користь позивача заборгованості, а не стягнення заборгованості із одного відповідача, а саме РДГХП «Сірка».
Такими, що не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження»є доводи органу ДВС про те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить жодної вказівки про множинність боржників у виконавчому провадженні. Так, наприклад, у п.2 ст.18 Закону вказано : «у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягував, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов»язок чи право стягнення є солідарним». У даному випадку, у виконавчому документі зазначено про солідарне стягнення з двох відповідачів на користь позивача заборгованості.
Посилання органу ВДВС на те, що наявність кількох боржників значно ускладнює проведення виконавчих дій, не дає права державному виконавцю при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду, змінювати спосіб та порядок виконання, встановлений у виконавчому документі судом. Крім того, Закон України «Про виконавче провадження»не містить переліку обставин, які ускладнюють вчинення , передбачених Законом виконавчих дій, з причин «множинності боржників».
У ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На запитання чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них, Вищий господарський суд України вказав на те, що вона суперечила б приписові ч.4 ст.116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення , яка підлягає виконанню за даним наказом. Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було пред»явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов»язанням, господарським судом може бути видано один наказах на стягнення всієї суми , але саме один, а не декілька ( Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 р №01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).
Скарга розглядається судом в межах вимог, встановлених ст.121-2 ГПК України.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов»язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За результатами розгляду скарги , що розглядається, суд прийшов до висновку, що доводи скаржника є правомірними і скаргу слід задоволити.
Виходячи з вищенаведеного вище, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд,-
Визнати постанову про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стельмащука П.Я. від 20.02.2012 року щодо виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2005 року №1/511-27/398,- недійсною. .
Суддя Кітаєва С.Б.