Справа № 401/4535/12
(2/401/2985/12)
Іменем України
19.10.2012 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого -судді Спаї В.В.,
при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,
за участі позивача -ОСОБА_1,
за участі представника відповідача - Волинець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» про стягнення середнього заробітку за ас затримки по день фактичного розрахунку,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 30.03.2012 р. звільнився з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (на момент звільнення працював керівником групи юридичної роботи), та відповідач не провів остаточного розрахунку на день звільнення, а здійснив розрахунок лише 20.04.2012 року. Підставу позову становлять приписи ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України; за підрахунком позивача відповідач повинен виплатити за 14 днів затримки розрахунку при звільненні 5 850,88 грн. При цьому, здійснюючи підрахунок, позивач виходив з того, що його середньоденна заробітна плата складає 417,92 грн. (8 фактично відпрацьованих днів та 19 фактично відпрацьованих днів у березні).
На задоволенні позову позивач наполягав.
Відповідач позов не визнав; заперечуючи, відповідач наголошував на неправомірності включення до розрахунку позивачем суми премії, яка була виплачувалася відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, затвердженого ДП «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»31.12.2011 р., оскільки така премія є разовою виплатою та не має систематичного характеру. Тобто така премія, яка нараховується та виплачується відповідно до умов зазначеного вище тимчасового положення, не є виробничою премією в розумінні Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року. Разом з тим, у розрахунковому періоді середнього заробітку за два місяця позивачем не вірно розраховано кількість фактично відпрацьованих робочих днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів в лютому 17, у березні 19).
Заслухав пояснення та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про баяніст підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.
Разом з тим, статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Порядок обчислення середньої заробітної плати обчислюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08 лютого 1995 року, в п. 2 якої визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Так судом, встановлено, що позивач працював керівником групи юридичної роботи в Дочірньому підприємстві «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», та звільнився 30.03.2012 р. за ст. 38 КЗпП України, та в день звільнення із позивачем на порушення ст. 116 зазначеного вище кодексу не були виплачені всі суми, що належать йому від підприємства. Виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, була проведена 20.04.2012 р. (за ч. 1 ст. 64 ЦПК України дана обставина не є такою, що потребує доказування, оскільки була визнана відповідачем).
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виконуючи обов'язок доказування, позивач, на переконання суду, довів слушність доводів, надав докази відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України; утім, на переконання суду, наведений позивачем у розрахунку розмір суми, яка підлягає виплаті на його користь, не є таким, що проведений у відповідності до закону.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року (п. 8) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, відповідно до довідки про заробітну плату позивача, надану відповідачем, у січні 2012 року його дохід склав 7 002,53 грн., у лютому позивачеві було нараховано 9 163,66 грн. Судом беруться до уваги дані про дохід позивача за січень та лютий 2012 року, оскільки саме ці два місяці передують місяцю звільнення позивача з підприємства. Разом з тим, кількість днів затримки виплати належних працівникові сум складає 14. Таким чином, при визначенні суми суд виходить з наступного розрахунку: (7 002,53 грн. /дохід у січні 2012 року/ + 9 163,66 грн. /дохід у лютому 2012 року/) : 2 : 28 /кількість відпрацьованих днів у січні та лютому 2012 року/ х 14 /кількість днів затримки виплати належних працівникові сум/ = 4 041 грн. 55 коп.
Разом з тим, щодо заперечення відповідача проти позову та його посилання на те, що режим премії на підприємстві встановлений Тимчасовим положенням про преміювання керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, затвердженого ДП «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»від 31.12.2011 р., відповідно до п. 1.5 якого премія є разовою виплатою та не має систематичного характеру, то дані доводи не є слушними.
За п. 1 затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується саме цей Порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до абз. 3 п. 2 зазначеного вище Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За ст. 2 зазначеної вище правової норми основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відтак, премія за відповідним положенням (у справі, яка розглядалася це Тимчасове положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, яке було затверджено ДП «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»31.12.2011 р.) віднесена до структури заробітної плати, тому вона підлягає врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати. Водночас, види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством передбачені пунктом 4 розділу ІІ зазначеного вище Порядку, який є вичерпним.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки в розмірі 4 041 грн. 55 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт»Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» в дохід держави судовий збір в розмірі 40 грн. 41 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення суду надирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя