Справа № 4-4134/12
06 листопада 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Кицюк В.П. ,
при секретарі - Скрибка А. В.,
за участю прокурора - Мірошниченко І.С.,
захисника - ОСОБА_1,
представників зацікавленої особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Верхацького І.В., Оборського Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забуги В.В. від 17.09.2009р. про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.222 КК України, -
Захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК України, в якій просить скасувати постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забуги В.В. від 17.09.2009р. про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.222 КК України (а.с.1-6).
Згідно описово-мотивувальної частини цієї постанови, 23.01.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек» було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/14/268, на виконання якої та додаткових угод до неї, банк надав ТОВ «ГП Автек» кредитні кошти в розмірі 18 750 000, 00 дол. США. З квітня 2009 року ТОВ «ГП Автек» перестало належним чином виконувати свої кредитні зобов'язання, сплачувати Банку відсотки за користування кредитними коштами та у визначений термін взагалі ухилилося від повернення наданих йому кредитних коштів, внаслідок чого станом на грудень 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 22 101 779, 50 доларів США. Посадові особи та представники ТОВ «ГП Автек» протягом тривалого часу приховували свою фінансову неспроможність, навмисно вводили Банк в оману щодо дійсних намірів врегулювання спору; змінили фактичних власників підприємства, а в листопаді 2008 року генеральний директор ТОВ «ГП Автек» ОСОБА_5 разом з власниками товариства розробив та реалізував шахрайську схему щодо доведення підприємства до банкрутства з метою ухилення від повернення Банку кредитних коштів.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що кримінальну справу порушено всупереч положенням ст. ст. 94, 98 КПК України, без проведення належної дослідчої перевірки та за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК України, при цьому аналізує текст оскаржуваної постанови на предмет відповідності її змісту вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, надає власну правову оцінку фактичним обставинам справи та даним, розцінених слідчим як підстави для порушення кримінальної справи.
Вказує, що постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам закону, оскільки не містить визначених законом підстав для її винесення, твердження у постанові про наявність підстав для порушення кримінальної справи зводиться до узагальнюючого поняття «матеріали перевірки» без зазначення конкретних даних та документів, які могли би свідчити про наявність в діях ОСОБА_5 ознак інкримінованого злочину.
За твердженням захисника, у взаємовідносинах ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек», пов'язаних з укладенням та виконанням Генеральної кредитної угоди від 23.01.2008р., вбачаються цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватися виключно в порядку цивільного чи господарського судочинства. Окремо захисник акцентує увагу на тому, що про дійсність намірів ТОВ «ГП Автек» виконати взяті на себе кредитні зобов'язання свідчить те, що виконання зобов'язання було забезпечено порукою та іпотекою нерухомого майна, вартість якого на час виникнення спірних правовідносин була близькою до вартості кредиту.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 просив скасувати постанову про порушення кримінальної справи з підстав, зазначених у скарзі та наведених судом вище.
Прокурор, а також представники зацікавленої особи - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Верхацький І.В., Оборський Я.В., просили відмовити у задоволенні скарги, вважаючи, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи винесена у відповідності до положень ст. ст. 94, 98 КПК України, компетентною особою, при наявності законного приводу і достатніх підстав, а обставини, приведені захисником в обґрунтування доводів скарги, потребують перевірки в ході розслідування кримінальної справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Інститут оскарження постанови про порушення кримінальної справи є одним з елементів судового контролю за стадією досудового слідства.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи на досудовій стадії процесу скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Згідно зі ст. 94 КПК України, якою також встановлено вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи, кримінальна справа може бути порушена тільки у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. За змістом положень ст.ст. 64, 65, 94 КПК України достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину, це фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення № 3-рп/2003 від 30.01.2003р. зазначив, що порушення кримінальної справи відносно конкретної особи з недотриманням вимог ст.ст. 94-98 КПК України, на підставі даних які носять недостовірний характер неприпустимо, оскільки це може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам , що поновити їх буде нездійсненим.
Виходячи з вищезазначених вимог закону (ч. 2 ст. 98 КПК України та рішення Конституційного Суду України) підстави для порушення кримінальної справи відносно конкретної особи включають в себе два взаємопов'язані елементи: наявність ознак кримінально-караного діяння в події, яка стала відома слідчому прокурору, і наявність достатніх даних про те, що це діяння було вчинено певною особою.
Судовим розглядом встановлено, що постановою слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забуги В.В. від 17.09.2009р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.222 КК України.
В супереч вимогам ст. 98 КПК України текст оскаржуваної постанови не містить посилання на привід та документи, що містять фактичні дані про наявність підстав для порушення кримінальної справи, у вступній частині постанови лише зазначено, що кримінальну справу порушено на підставі матеріалів перевірки ЖРЗПпЗ №7053/2 від 12.09.2012р.
З наданих суду матеріалів можливо зробити висновок, що приводом для проведення дослідчої перевірки, а в наступному для порушення кримінальної справи, слугувала заява заступника Голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7, в якій він виклав обставини надання банком кредитних коштів ТОВ «ГП Автек» на виконання Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 та висловив свої припущення щодо причин невиконання ТОВ «ГП Автек» кредитних зобов'язань (Том 1 а.к.с.21-24).
Між тим, судовим розглядом встановлено, що в період з лютого по серпень 2012 року органом дізнання неодноразово приймалося рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за заявами заступника Голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_7, які у кожному випадку були мотивовані тим, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек» має місце цивільно-правовий спір, який вирішується в порядку господарського судочинства (Том 1 а.с. 10-12; 208-210; Том 2 а.с. 5-8; 148-151).
І хоча постанови про відмову в порушенні кримінальної справи були скасовані прокурором з мотивів неповноти дослідчої перевірки, матеріали, які надані суду для вирішення питання про правомірність порушення кримінальної справи, свідчать про відсутність в них достатніх даних для висновку про наявність в діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ст. 222 КК України.
Стаття 222 КК України встановлює кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами, які можуть бути надані чи надані як субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків.
Згідно диспозиції ст. 222 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.21 постанови №3 від 25.04.2003р. «Про практику застосування законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», злочин, передбачений ст. 222 КК України, вважається закінченим з моменту надання завідомо неправдивої інформації, яка могла бути або стала підставою для прийняття рішення про надання відповідному суб'єкту субсидій, субвенцій, дотацій, кредиту або пільг щодо податків.
Матеріали, які розцінені органом досудового слідства, як такі, що містять підстави для порушення кримінальної справи, складаються виключно з копій цивільно-правових угод між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек», а також копій відповідних судових рішень і не містять жодних даних про те, що ОСОБА_5 надав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» завідомо неправдиву інформацію у будь-якому вигляді, що вплинуло на волевиявлення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» при укладені Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р та додаткових угод до неї.
Не наведено таких даних в судовому засіданні ні прокурором, ні представниками зацікавленої особи.
В той же час, аналізуючи по доводам скарги матеріали дослідчої перевірки щодо дійсності намірів ТОВ «ГП Автек» на виконання взятих на себе кредитних зобов'язань, суд вважає достатнім зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, і зазначене відображено в тексті оскаржуваної постанови, що Генеральна кредитна угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р., за якою ТОВ «ГП Автек» отримало кредит на вищезазначену суму , була забезпечена іпотекою нерухомого майна та майновими поручителями.
Так, між Банком та поручителями ТОВ «ГП «Автек» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 було укладено договори іпотеки, за якими зазначені громадяни передали Банку в заставу земельні ділянки в Макарівському районі Київської області вартістю 60 768 249 грн, 7 410 376 грн., 4 695 235 грн, 50 262 597 грн, 5 293 360 грн. (Том 1 а.с.86-94), (Том 1 а.с.98-101), (Том 1 а.с. 102-105), ( Том 1 а.с. 119-128) (Том 1 а.к.с.130-133).
Таким чином, вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що витікали із Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р. з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, були забезпечені іпотекою нерухомого майна загальною вартість на час укладення договорів більше 120 000 000 грн, що є співмірним з вартістю кредиту в розмірі 18 750 000, 00 дол. США.
З вищезазначеною вартістю предмета іпотеки погодився Іпотекодержатель в особі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що знайшло своє відображення у вищезазначених договорах іпотеки, а те, що в наступному ймовірна вартість земельних ділянок, переданих в іпотеку, зменшилась внаслідок укладення додаткових угод та соціально-економічних умов в Україні не можна ототожнювати з перекручуванням дійсної інформації про справжній стан речей з метою отримання кредиту і, як наслідок, про наявність ознак злочину, передбаченого ст. 222 КК України.
Про наявність цивільно-правових відносин між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек» з приводу виконання умов Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р. свідчить пред'явлення позову ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Група підприємств «Автек», ТОВ «Автек-Фуд» про стягнення заборгованості за кредитною угодою в порядку господарського судочинства (Том 1 а.к.с.180-183), який за твердженням в судовому засіданні представника зацікавленою особи Оборського Я.В. було задоволено судом в повному обсязі.
Окрім того, на підставі матеріалів дослідчої перевірки та пояснень представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні при розгляді скарги судом встановлено, що на розгляді Макарівського районного суду Київської області знаходяться справи за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічними позовами про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними (Том 1 а.с. 184-203)
Зважаючи на викладене, враховуючи наявність між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ГП Автек» цивільно-правового спору з приводу виконання умов Генеральної кредитної угоди № 010/14/268 від 23.01.2008р. та за відсутності в матеріалах дослідчої перевірки будь-яких даних про надання неправдивої інформаціє ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» , що вплинуло на волю кредитора при надані кредиту, суд приходить до висновку, що кримінальна справа відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 222 КК України порушена всупереч вимогам ст. 98 КПК України, без достатніх на те підстав.
Таким чином, скарга захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забуги В.В. від 17.09.2009р. про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.222 КК України, - скасуванню.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
Скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 -задовольнити.
Постанову слідчого Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Забуги В.В. від 17.09.2009р. про порушення відносно ОСОБА_5 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.222 КК України, - скасувати.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Кицюк В.П.