Провадження : 22ц/2090/7145/2012 Головуючий 1-ї інстанції - Мельникова І.Д.
Справа № 2-7050/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : сімейне.
06 листопада 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Гуренко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину квартири, -
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права на ? частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірну квартиру було придбано сторонами в період шлюбу, проте угода оформлена лише на ім'я чоловіка.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2012 року позов задоволено.
Визнано, що ОСОБА_3 має право на ? частину квартири АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 850 грн.
В апеляційні скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на порушення судом норм процесуального і матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 26 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. При цьому відповідачами є особи, які порушили права позивача або повинні відповідати за позовом з інших причин.
Однією з підстав позовних вимог було оспорення та невизнання відповідачем права власності на майно набуте в шлюбі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у судове засідання не з'явився, у своїй письмовій заяві проти позову не заперечував та повністю його визнавав. Це свідчить, у свою чергу, про відсутність взагалі спору на час розгляду справи.
Позивачка та її представник також жодного разу в судове засідання не з'явились, в письмових заявах просили справу розглянути у їх відсутність.
Задовольнивши позовні вимоги позивачки у відсутність сторін -позивача та відповідача, суд першої інстанції не врахував положення частини 1 статті З ЦПК України про те, що «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».
Проте суд взагалі не з'ясував обставини справи та суть спору за умови повного визнання відповідачем вимог позивачки.
Визнаючи за ОСОБА_3 право власності на ?? частину квартири АДРЕСА_1, суд виходив з того, що вказана квартира придбана ОСОБА_4 в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2005 року, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Проте вказані висновку суду не відповідають дійсності.
Як вбачається із наданої апелянтами ОСОБА_1, ОСОБА_2 копії рішення Московського районного суду м.Харкова від 19.08.2011 року, залишеного в цій частині без змін рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03.11.2011 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 22.07.2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, визнаний недійсним, ОСОБА_4 виселений із вказаної квартири.
Тобто на момент пред'явлення позову та розгляду судом вимог ОСОБА_3, договір купівлі-продажу спірної квартири був уже визнаний недійсним, а відповідач ОСОБА_4 власником вказаної квартири не являвся, у зв'язку з чим і спірна квартира не могла бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судом першої інстанції ухвалено без дотримання вимог норм матеріального і процесуального права, без урахування всіх суттєвих обставин у справі, без надання належної правової оцінки дослідженим доказам, а тому вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Враховуючи, що при зверненні апелянтами з апеляційною скаргою ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 425 (чотириста двадцять п*ять) гривень (а.с.58), тому відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ?? частину квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати при подачі апеляційної скарги у сумі 425 (чотириста двадцять п*ять) гривень,
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді