04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
30.10.2012 № 5011-67/8246-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Ропій Л.М.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Мохонько О. А. - представник за довіреністю № 45-53-Д від 02.10.2012
від відповідача: Хоменко О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хоменко О. А.
на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012
у справі № 5011-67/8246-2012 (суддя Куркотова Є. Б.)
за позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва
до Фізичної особи - підприємця Хоменко О. А.
про стягнення 18 831,78 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за надані за договором на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 4-307 о. Е-К від 01.08.2003, але неоплачені послуги в сумі 16 996,58 грн., пені в сумі 889,28 грн., збитків від інфляції в сумі 288,28 грн. та 3 % річних в сумі 657,64 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2012, повний текст якого підписаний 23.08.2012, у справі № 5011-67/8246-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 16 954,02 грн. основного боргу, 657,64 грн. 3 % річних, 288,28 грн. збитків від інфляції, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 42,56 грн. припинено, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт несвоєчасної оплати наданих позивачем за спірним договором послуг.
Припинення провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 42,56 грн. ґрунтується на тому, що зазначена сума відповідачем позивачу перерахована під час розгляду справи по суті.
Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 889,28 грн. ґрунтується на тому, що сторонами у спірному договорі не встановлено конкретний розмір пені за несвоєчасну сплату відповідачем платежів за договором.
Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа - підприємець Хоменко О. А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-67/8246-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме те, що позивачем не було належним чином доведено виконання умов спірного договору, зокрема, надання послуг.
В той же час, відповідач зауважив і на тому, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору на відшкодування плати за землю, з огляду на що у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення відшкодування плати за землю.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
На виконання вимог ухвали суду від 09.10.2012, позивачем до матеріалів справи долучено додаткові документальні докази на підтвердження факту надання відповідачу узгоджених сторонами у договорі № 4-307о.Е-К послуг.
Відповідачем до матеріалів справи долучені додаткові пояснення на підтвердження безпідставності включення позивачем вартості певних послуг до вартості експлуатаційних витрат.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
01.08.2009 позивач як виконавець та відповідач як орендар уклали договір на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення №4-307о.Е-К (далі Договір), згідно якого позивач зобов'язався надавати комунальні послуги, відповідач - одержувати комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: вул. Драгоманова, 31, загальною площею 164,15 кв.м згідно з додатком №1 до Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору позивач надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Експлуатаційні витрати розраховуються щорічно, відповідно додатку №2.
Згідно з пунктом 2.1 позивач зобов'язується:
- надавати відповідачу комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водоресурсів;
- у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;
- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;
- надавати відповідачу експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених позивачем.
Пунктом 2.2 Договору встановлені обов'язки відповідача, а саме:
- на першу вимогу позивача сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків №1,2;
- зберігати товарно-матеріальні цінності на стелажах висотою не менше 0,5 м від підлоги та 1 м від трубопроводу.
Згідно з пунктом 5.1 Договору, договір діє з 1 серпня 2009 до 30 липня 2012.
Додатком № 1 до Договору (а.с. 15) сторони погодили перелік комунальних послуг, які надаються позивачем відповідачу за Договором, а саме:
- холодне водопостачання і водовідведення (1 кр.+унітаз) згідно показників лічильників вартість згідно нарахувань ВАТ АК «Київводоканал»;
- гаряче водопостачання - гарячого водопостачання не має;
- центральне опалення - центрального опалення не має;
- плата за електроенергію, вартість згідно нарахувань АК «Київенерго».
Додатком № 2 Договору (а.с. 16) сторони погодили розрахунок витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в місяць з 01.01.2010 та визначили, що:
- плата за експлуатаційне обслуговування визначається за формулою П=Пл.*С, де Пл - площа, С - ставка експлуатаційного обслуговування в місяць за 1 кв. м. згідно наказу позивача № 18 від 20.01.2010 та становить 14,15 кв. м.*2,92060 грн.=479,42 грн. без ПДВ;
- відшкодування плати за землю визначається за формулою 72,4 кв. м*10,7113*1,028*1,152*1,059*1,21*2,5=2955,85 грн./12 міс = 246,32 грн. без ПДВ.
Згідно Додатку № 2 загальна вартість витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення становить 870,89 грн. в місяць.
Як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані за Договором в період з січня 2010 по травень 2012 включно комунальні послуги, які складаються з:
- експлуатаційних витрат та відшкодування плати за землю, плату за які позивач розраховував згідно Додатку № 2 до Договору, а саме 870,89 грн. за місяць (загальна сума заборгованості 16 954,02 грн.)
- плату за послуги з холодного водопостачання, плату за які позивач розрахувував пропорційно обсягу спожитої відповідачем води (загальна сума заборгованості 42,56 грн.)
Також, слід зазначити, що відповідно до ст.797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем завищено розмір сумарної ставки експлуатаційного обслуговування шляхом включення до розрахунку послуг, що не надаються або не можуть бути надані у зв'язку з відсутністю об'єкту надання.
Так, відповідач зазначає, що приміщення, надання послуг в якому є предметом Договору, є окремою спорудою, що знаходиться біля житлового будинку та не є його частиною однак має одну з ним адресу; у вказаній будівлі відсутні загальні підвали, диспетчеризація, внутрішньобудинкові системи, димоветиляційні канали, номерні знаки, місця загально користування та підкачка води, неможливо провести дератизацію та дезінфекцію.
З огляду на вказані обставини та враховуючи відсутність доказів надання таких послуг, відповідач наполягає на тому, що позивач безпідставно включив їх до розрахунку ставки експлуатаційного обслуговування.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі по тексту в редакції чинній на дату укладення Договору), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529, яка діяла на дату укладення Договору, встановлено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до яких відносяться:
- прибирання прибудинкової території;
- прибирання сходових кліток;
- вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);
- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;
- технічне обслуговування ліфтів;
- обслуговування систем диспетчеризації ;
- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації;
- дератизація;
- дезінсекція;
- обслуговування димовентиляційних каналів;
- технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;
- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);
- поливання дворів, клумб і газонів;
- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;
- експлуатація номерних знаків на будинках;
- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;
- енергопостачання ліфтів;
- періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
Такий саме перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений і Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» яким визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529.
Статтею 31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлено, що:
- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пунктами 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);
- органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529, встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.
Зазначене кореспондується і з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», яким визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529.
Наказом позивача № 18 від 20.01.2010 встановлено з 01.01.2010 розрахункові ставки експлуатаційного обслуговування орендарів (власників) нежитлових приміщень, які орендують (володіють) окремими вбудованими чи прибудованими частинами житлових будинків.
Згідно з п. 3 зазначеного наказу, ставки експлуатаційного обслуговування орендарів (власників) нежитлових приміщень, розташованих в окремо стоячих нежитлових будівлях, розраховуються по кожному орендарю (власнику) окремо в залежності від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкових територій.
Наказом позивача № 18 від 20.01.2010 визначено, що ставка експлуатаційних витрат щодо прирізного приміщення становить 2,9206 за 1 кв. м. без ПДВ (3,5047 з ПДВ).
Враховуючи, що виходячи саме з цієї ставки експлуатаційного обслуговування в місяць за 1 кв. м. (2,92060 грн.) сторони у Додатку № 2 до Договору визначили розмір плати за експлуатаційне обслуговування, а також те, що відповідачем розмір зазначеної ставки не оспорюється, посилання відповідача на те, що орендоване ним приміщення є окремо стоячою будівлею, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи.
Також, слід зауважити позивачеві, що зазначена ставка погоджена сторонами у Додатку № 2 до Договору, і, у випадку незгоди з нею, відповідач був не позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору, в тому числі і в судовому порядку.
Отже, позивачем розраховано заявлену до стягнення плату за експлуатаційне обслуговування спірного приміщення у повній відповідності до вимог закону та умов Договору.
Щодо посилань відповідач на факт ненадання позивачем спірних послуг, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що
- у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо (ч. 1);
- акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі (ч. 3);
- акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій (ч. 4).
Таким чином, для реалізації права споживача на зменшення розміру плати за ненадані або за надані не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальні послуги, споживачу необхідно документально оформити таке порушення умов договору з боку виконавця шляхом складання та підписання акту-претензії в порядку ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказаний акт-претензія є підставою для здійснення виконавцем перерахунку платежів або для надання відмови в задоволенні претензії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до позивача з листом щодо складення та підписання акта-претензії (а.с. 132) звернувся лише після подачі позивачем позову до суду, в той час як в період надання спірних послуг (січень 2010-травень 2012) жодних претензій щодо якості послуг відповідачем не заявлялось.
При цьому, зі змісту складеного та підписаного відповідачем акту-претензії (а.с. 133) слідує, що частина з послуг, а саме прибирання прибудинкової території, прибирання підвалів, поточний ремонт, дератизація, дезінсекція, на думку відповідача, не надавались протягом майже 2-ох років ( з 01.08.209 по 13.07.2012).
Проте, враховуючи, що предметом даного позову є стягнення вартості послуг, наданих в період з січня 2010 по травень 2012, а Акт-претензія, складений 13.07.2012, може свідчити лише про те, що станом на дату його складання певні послуги не були надані або були надані з порушеннями, зазначений Акт не може бути прийнятий судом як належний доказ того, що спірні послуги у період з січня 2010 по травень 2012 не надавались.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги надані позивачем документальні докази на підтвердження факту надання експлуатаційних послуг.
Згідно ст. 627 ЦУ України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Підписавши Договір та додатки до нього, відповідач прийняв на себе зобов'язання узгоджені послуги позивачу оплачувати.
За правилами ст. 651 ЦК України, відповідач не позбавлений права ініціювати внесення змін до договору, проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з будь-якими пропозиціями щодо зміни умов Договору.
За таких обставин, посилання відповідача на безпідставність включення вартості певних послуг до загальної вартості передбачених Договором експлуатаційних витрат, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на незаконність стягнення з нього відшкодування плати за землю, оскільки підписуючи Додаток № 2 до Договору, відповідач прийняв на себе обов'язок з відшкодування плати за землю.
Отже, матеріалами справи доведено, що загальна вартість експлуатаційних витрат (експлуатаційні витрати та відшкодування плати за землю) в період січня 2010 по травень 2012 включно за умовами Договору (Додаток № 2) становить 25 255,81 грн. (870,89*29 місяців).
З наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 77-86) слідує, що на виконання умов Договору в рахунок оплати експлуатаційних витрат відповідачем позивачу було перераховано 8 323,34 грн.
З розрахунку позивача вбачається, що він рахує, що відповідач перерахував йому 8 301,79 грн., що на 21,55 грн. менше.
З розрахунку позивача та виписок з банківського рахунку слідує, що вказана різниця виникла внаслідок того, що позивач замість 870,89 грн. перерахованих відповідачем 20.10.2010 (а.с. 86), рахує, що відповідач перерахував йому 849,34 грн.
Жодних доказів на підтвердження факту повернення позивачем відповідачу частини коштів в сумі 21,55 грн. з перерахованих відповідачем 20.10.2010 коштів в сумі 870,89 грн. матеріали справи не містять.
З розрахунку позивача слідує, що кошти в сумі 21.55 ним були зараховані в рахунок оплати нарахованої ним пені, що з підстав які будуть викладені нижче не є правомірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт оплати відповідачем в рахунок експлуатаційних витрат (експлуатаційні витрати та відшкодування плати за землю) в період січня 2010 по травень 2012 включно коштів в сумі 8 323,34 грн.
З огляду на вказані обставини, неоплаченими залишились кошти в сумі 16 932,47 грн.
Відповідач у відповіді на претензію та у відзиві на позов також посилається на неотримання від позивача платіжних вимог з розшифровкою за видами, об'ємами та тарифами за надані послуги, що є порушенням п.2.1 Договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв дані твердження відповідача до уваги, оскільки з залучених до матеріалів справи Актів щодо відмови отримання платіжних вимог-доручень, складених та підписаних працівниками ЖЕД-204 за період з жовтня 2010 по квітень 2012, вбачається, що платіжні вимоги-доручення відповідачу не було можливості вручити, оскільки в орендованому нежитловому приміщенні орендар буває інколи, а підлеглим особам отримувати платіжні вимоги-доручення не доручає, в той час як при врученні платіжних доручень безпосередньо відповідачу останній відмовився їх отримати.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт наявності у відповідача заборгованості за надані в період з січня 2010 по травень 2012 включно за умовами Договору експлуатаційні витрати (експлуатаційні витрати та відшкодування плати за землю) в сумі 16 932,47 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за плату за послуги з холодного водопостачання в сумі 42,56 грн. з огляду на наступне.
З наявної в матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку позивача слідує, що 10.07.2012 відповідачем в рахунок оплати комунальних послуг - холодне водопостачання перераховано 150,60 грн. (а.с. 118), а отже, станом на дату винесення рішення відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості за плату за послуги з холодного водопостачання в сумі 42,56 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення заборгованості за плату за послуги з холодного водопостачання в сумі 42,56 грн. з посиланням на п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 889,28 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня) сторони мають досягти у письмовому вигляді.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, грунтує свої вимоги про стягнення пені, посилаючись на п. 3.1 Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне перерахування вартості послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі згідно чинного законодавства.
Отже, сторонами у договорі не визначено конкретний розмір пені, що унеможливлює її нарахування.
Щодо посилань позивача на положення статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, слід зазначити наступне.
Як слідує з самого змісту вказаних статей, вони визначають, що розмір пені не може перевищувати певний розмір, проте не встановлюють лише один можливий її розмір.
Отже, як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне оплату послуг сторони не досягли, а тому вимоги позивача стягнути з відповідача 889,28 грн. пені визнаються колегією суддів безпідставними. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
За таких обставин, враховуючи відсутність письмової згоди про застосування до відповідача пені, зарахування позивачем отриманих від відповідача в оплату експлуатаційних витрат коштів в сумі 21,55 грн. в рахунок оплати пені не є правомірними.
Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції в сумі 288,28 грн. та 3 % річних в сумі 657,64 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Незважаючи на зменшення розміру основного боргу за експлуатаційні витрати на 21,55 грн., при перерахунку 3 % річних та збитків від інфляції судом, сума їх виявилась більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, з огляду на що позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 288,28 грн. та 3 % річних в сумі 657,64 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-67/8246-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 16 932,47 грн. грн., збитки від інфляції в сумі 288,28 грн. та 3 % річних в сумі 657,64 грн., провадження у справі в частині стягнення заборгованості за плату за послуги з холодного водопостачання в сумі 42,56 грн. припиняється, в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Хоменко О. А. задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хоменко О. А. на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі у справі № 5011-67/8246-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі у справі № 5011-67/8246-2012 змінити.
3. Викласти п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі у справі № 5011-67/8246-2012 в наступній редакції:
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хоменко Олега Анатолійовича (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 15, кв.248, ідентифікаційний номер 2763509956) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А, ідентифікаційний код 31722755) 16 932 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 47 коп. -основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 64 коп. -3% річних, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 28 коп. -інфляційних втрат, 1 531 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-67/8246-2012.
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Ропій Л.М.
Дата складання та підписання
повного тексту постанови: 05.11.2012