"29" жовтня 2012 р. Справа № 5023/2851/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Гетьман Р.А.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ягло І.В., довіреність № 2674 від 28.12.2011 р.
відповідача - Корнієнко Б.Д., довіреність б/н від 01.03.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2908 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.12 р. у справі № 5023/2851/12
за позовом Публічне акціонерне товариство "Стома", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження МЖК", м. Харків
про стягнення 8100,53 грн.
У грудні 2011 року, позивач -Публічне акціонерне товариство "Стома" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження МЖК" 8100,53 грн., в т.ч. 6658,08 грн. попередня оплата за договором № 5/05 від 05.05.2011 р., 1442,45 грн. штрафних санкцій за прострочення виконаних робіт та судових витрат по справі. Обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, що полягали у проведенні підрядних робіт згідно з умовами договору № 5/05 від 05.05.2011 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. по справі № 5023/10271/11 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження МЖК" на користь Публічне акціонерне товариство "Стома" 6658,08 грн. попередньої оплати, 595,53 грн. пені та 1263 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) від 22.03.12 р. по даній справі рішення господарського суду Харківської області від 26.01.12 р. в частині стягнення 595,93 грн. пені скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.12 р. у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.12 р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.01.12 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду господарського суду Харківської від 20.08.2012 р. по справі № 5023/2851/12 (н. р. 5023/10271/11) (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Зокрема скаргу обґрунтовує тим, що строк закінчення робіт який зазначений в договорі, додатковому встановленню не підлягає. Позивач стверджує, що суд в рішенні зазначив про те, що матеріалами справи не доведено, що підрядник не приступив до виконання робіт, хоча, відповідно до обставин справи, факт виконання робіт повинен доказувати відповідач, який на підставі нібито виконаних робіт заперечує проти позову. Жодних доказів повного або часткового виконання робіт, відповідач не надав.
Позивач вважає, що замовник має право вимагати від підрядника належного виконання робіт, але суд в своєму рішенні зазначив що це обов'язок, але законодавством та договором такого обов'язку не передбачено. Невикористання замовником свого права вимоги не надає підряднику права не виконувати свої обов'язки за договором, та не позбавляє права вимагати повернення попередньої оплати та ін.
Представник відповідача у судовому засіданні та у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, між ПАТ "Стома" (замовник) та ТОВ "Відродження МЖК" (підрядник) 05.05.2011 укладений договір (а. с. 10-12) № 5/05 на виконання робіт (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов'язання власними силами та засобами або із залученням третіх осіб, на власний ризик виконати роботу за завданням замовника, у відповідності з кошторисом № 1, що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити роботу. При цьому, кошторис № 1, до матеріалів справи не додали.
Відповідно до п. 2.1. договору сторони узгодили, що загальна сума договору складає 40 068,00 грн. (сорок тисяч шістдесят вісім гривень 00 коп.) в. т. ч ПДВ (20 %) у розмірі 6678,00 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 00 коп.). у три етапи: 1 етап (стіни) -16645,20 грн., 2 етап (стеля) -12213,60 грн., 3 етап (підлога) -11209,20 грн. Вартість видатків, ресурсів, експлуатаційних витрат та коштів на додаткові роботи визначено у договірній ціні -додатку до договору (т. 1 а. с. 13-14)
У пункті 3.1. договору сторонами передбачено, що виконання робіт проводиться у 3 етапи, роботи вважаються виконаними в момент підписання акту приймання-здачі виконаних робіт сторонами.
Відповідно до п. 3.2. договору, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником здійснюється по факту завершення робіт і оформлюється актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що після завершення робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт, який складається в двох екземплярах, по одному для кожної із сторін.
Відповідно до п. 4.1. договору, оплата здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника наступним чином:
- попередня оплата за роботи становить 40% від ціни 1 етапу -6658,08 грн.; залишок суми -9987,12 грн. після закінчення робіт та підписання акту виконання робіт;
- 40% від ціни 2 етапу -4885,44 грн.; залишок суми - 7328,16 грн. після закінчення робіт та підписання акту виконання робіт;
- 40% від ціни 3 етапу -4883,68 грн.; залишок суми -6725,52 грн. після закінчення робіт та підписання акту виконання робіт.
04.07.2011 позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату за 1-й етап робіт у розмірі 6658,08 грн. (т. 1 а. с. 68-69).
Згідно з п. 5.1. договору, підрядник виконує роботи своїми силами, за допомогою власних технічних засобів, із свого матеріалу. Строк виконання робіт -40 (сорок) календарних днів.
В позовній заяві позивач вказує на те, що термін виконання робіт встановлено до 13 серпня 2011 року. Проте, договором не обумовлено строку початку робіт, а визначено лише термін їх виконання (40 календарних днів.).
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання робіт по даному договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6.5 договору у випадку порушення підрядником зобов'язань по даному договору, замовник має право достроково розірвати договір шляхом односторонньої відмови. Одностороння відмова від договору не звільняє підрядника від майнової відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Пунктом 9.4. договору погоджено обов'язкове повідомлення за 10 днів у разі розірвання договору за ініціативою однієї із сторін.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав жодного етапу робіт, внаслідок чого не підписано жодного акту виконаних робіт.
Позивач листом -вимогою № 1802 від 08.09.2011 р. повідомив відповідача про розірвання договору з 18.09.2011 за власною ініціативою з підстав невиконання робіт відповідачем.
З урахуванням вказаного, позивач просив суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 6658,08 грн. та 1442,45 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання робіт.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в більшості відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана загалом правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого відповідно повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".
Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що кошторис до договору № 5/05 від 05.05.2011 не був укладений і замовником не підтверджувався.
А отже, позивач не надав суду доказів визначення які саме роботи повинен виконувати відповідач.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як вбачається, умовами договору не встановлений строк початку виконання робіт підрядником або їх етапів відповідно до п. 5.1. договору. Тобто, в договорі не обумовлено певними датами або подіями, з настанням яких починається та спливає 40-денний термін виконання робіт.
На виконання своїх обов'язків за п. 4.1. договору, 04.07.2011 р. позивач перерахував відповідачу 6658,08 грн. у якості передоплати за ремонтні роботи по дог. № 5/05 від 05.05.2011 р., у т. числі ПДВ -1109,68 грн., що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку позивача (т. 1 а. с. 68).
Аналізуючи зміст позовної заяви, колегією суддів встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6658,08 грн. коштів, що були перераховані у якості передоплати та відповідних нарахувань на цю суму у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та вимоги № 1802 про повернення попередньої плати та сплати штрафних санкцій, посилаючись на ст. 525, 530, 651 ЦК України.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем перераховано відповідачу передоплату в сумі 6658,08 грн. проте позивач вважає, що відповідач до роботи вчасно не приступив та не виконав ці роботи в передбачений договором строк, у зв'язку з чим він відмовився від договору та вимагає стягнення заборгованості (попередньої оплати).
Наявні у справі докази свідчать також про те, що відповідач не заперечує факт отримання ним авансового платежу, разом з тим, вважає, що ним роботи, передбачені договором, виконувалися належним чином, однак, позивач відмовляється підписувати акти виконаних робіт. Більш того, позивач заперечує сам факт виконання робіт відповідачем, зауваживши, що відповідні роботи виконані іншим підрядником. Хоча їх тотожність, за відсутності кошторису № 1 встановити не можливо.
Так, ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачає право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Частиною 4 названої статті також передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Проте, як видно з позовної заяви та зазначено вище, позивач вимагає не відшкодування збитків, а заборгованість.
Статтею 850 ЦК України передбачено обов'язок замовника сприяти підрядникові у виконанні роботи, а ст. 852 ЦК України передбачено право замовника, у разі порушення підрядником договору підряду, вимагати безоплатного виправлення недоліків, зменшення плати за роботу, розірвання договору та відшкодування збитків.
Таким чином, нормами чинного законодавства врегульовано, яким чином повинен діяти замовник (у даному випадку позивач), за умови порушення підрядником умов договору підряду.
Порядок прийняття виконаних робіт врегульовано ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Типові форми первинних облікових документів у будівництві затверджені спільним наказом Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 і поширюються на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування - це акт приймання виконаних підрядних робіт N КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.
Пунктом 3.4. договору, замовник протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту зобов'язаний повернути підряднику підписаний акт виконаних робіт, або у випадку незгоди з результатами проведених робіт надає письмові заперечення до акту виконаних робіт, після чого разом з підрядником скласти список необхідних доробок та усунення недоліків із зазначенням термінів їх виконання.
Позивач не надав жодних доказів виконання ним умов п. 3.4. договору, він також не звертався до відповідача (підрядника) з вимогами щодо початку та належного виконання ним робіт за договором.
У своїй вимозі від 08.09.2011 р. позивач зазначив, що отримавши від підрядника акти виконаних робіт не погодився з їх результатами, посилаючись лише на те, що довідка про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт за серпень 2011 р. підлягають поверненню з причин їх невідповідності вимогам договору № 5/05 від 05.05.11 р.
При цьому, позивач не надав підряднику письмові заперечення до акту та разом з підрядником не складав список необхідних доробок та усунення недоліків із зазначенням термінів їх виконання.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що після виконання зазначених доробок та усунення недоліків підрядником, замовник підписує акт виконаних робіт.
Тобто з урахуванням вказаного, а також того, що позивач не надав доказів того, що роботи які виконувались відповідачем були неякісними, або такими що виконані неналежним чином, в даному випадку розриваючи договір по мотивах того, що відповідач виконував роботи з недотриманням термінів виконання робіт, позивач мав право на відшкодування збитків. Сплачена позивачем сума у розмірі 6658,08 грн. є попередньою оплатою на певному етапі відповідно до умов договору, зроблені відповідачем.
Враховуючи те, що строків виконання поетапних робіт договором не встановлено, не можливо визначити початок перебігу строку виконання робіт, а отже не можливо здійснити розрахунок та встановити факт прострочення відповідача.
Відповідно до умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України факт виконання робіт повинен засвідчуватися відповідним актом, який з урахуванням відповідних положень закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинним документом що засвідчує зміст певної господарської операції, тобто в даному випадку факт виконання робіт.
Відповідно до п. 6.5 договору, у випадку порушення підрядником зобов'язань по даному договору, замовник має право достроково розірвати договір шляхом односторонньої відмови. Одностороння відмова від договору не звільняє підрядника від майнової відповідальності за порушення зобов'язань по договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Проте, доказів настання обставин, з якими договором та законом пов'язується можливість розірвання договору в односторонньому порядку, позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо повернення заборгованості (попередньої плати) є безпідставними та не ґрунтуються на належних нормах права, а відтак, у задоволенні таких вимог було обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором у розмірі 1442,45 грн. така вимога задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів факт встановлення строків виконання робіт та порушення їх відповідачем, що в свою чергу виключає таке право на притягнення відповідача до відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає позивач.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 20.08.12 р. у справі № 5023/2851/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.12 р. у справі № 5023/2851/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 01.11.2012 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Гетьман Р.А.