Справа №1817/2510/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клочко
Номер провадження 11/1890/570/12 Суддя-доповідач - Філонова
Категорія - 3
16 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Філонової Ю. О.,
суддів - Демченка М. О., Моїсеєнко Т. М.,
з участю прокурора - Думал С.М.
засуджених - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який підтримував державне обвинувачення по справі на вирок Сумського районного суду Сумської області від 26 липня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,-
засуджений за ст.ст.15 ч.3 - 115 ч.1 КК України
з застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,-
засуджений за ст.124 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_2, на користь держави в особі Головного фінансового управління Сумської облдержадміністрації, витрати пов'язані із стаціонарним лікуванням потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 5816 грн. 86 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1621 грн. 34 коп. витрат понесених на придбання лікувальних засобів.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області по 281 грн. 28 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за скоєння таких злочинів.
13.01.2012 року 08 год. до ОСОБА_2, прийшов знайомий ОСОБА_3, з метою надання допомоги у проведенні ремонту. Після виконання запланованого об'єму робіт вони почали спільно вживати спритні напої .Близько 15 год. з незначного приводу ОСОБА_2 образився на ОСОБА_3 і на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні у ОСОБА_2 несподівано виник умисел на позбавлення ОСОБА_3 життя.
Коли ОСОБА_3, перебуваючи у кімнаті нахилився, то ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вбивство іншої особи з мотивів помсти, узяв з підлоги сокиру та несподівано для ОСОБА_3 умисно, з силою наніс йому лезом сокири декілька ударів по голові, усвідомлюючи при цьому, що такі удари в місця розташування життєво-важливих органів людини та завдані тілесні ушкодження повинні привести до смерті потерпілого.
Від отриманих ударів ОСОБА_3 впав на підлогу та знепритомнів.
Коли, через не значний проміжок часу ОСОБА_3 почав підводитися з підлоги, ОСОБА_2 розуміючи, що не зважаючи на завдані тілесні ушкодження потерпілий залишився живим, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на його вбивство, знову свідомо намагався нанести удари, занісши руку з сокирою над головою останнього.
ОСОБА_3 прийшовши до свідомості та побачивши дії ОСОБА_2, і усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю, з метою уникнення від суспільно небезпечних посягань, вирвав з руки ОСОБА_2 сокиру та не маючи при цьому умислу на його вбивство, умисно наніс нею два удари в обличчя нападника, від яких ОСОБА_2 втратив рівновагу та впав на підлогу.
Таким чином, ОСОБА_2 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та заподіяння смерті ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.
Між тим, сп'янілий ОСОБА_3, не дивлячись на безпорадний стан ОСОБА_2 внаслідок отриманих поранень, не зважаючи на явне закінчення посягання на своє життя і здоров'я, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, продовжив наносити ОСОБА_2 удари сокирою по голові та іншим частинам тіла, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер свого діяння - протиправне порушення анатомічної цілості тканин, органів людини та їх функцій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, припускав і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом, одночасно з цим не бажаючи настання смерті ОСОБА_2
Цього ж дня, близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями було доставлено до комунального закладу „Сумська обласна клінічна лікарня", і внаслідок своєчасно наданій кваліфікованій медичній допомозі обидва залишилися живими.
У період з 13 по 27.01.2012 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та нейрохірургічному відділенні СОКБ з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, перелом тім'яної кістки праворуч, забій головного мозку, забиті рани голови . Згідно висновку судово медичної експертизи заподіяні ОСОБА_3 тілесні ушкодження є небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_2 у період з 13.01.2012 по 06.02.2012 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКБ з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, скалковий перелом тім'яної кістки ліворуч, множинні рублені рани тім'яно-потиличної області. Відповідно до висновку судово медичної експертизи заподіяні ОСОБА_2 тілесні ушкодження є небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В поданій апеляції та змінах і доповненнях до неї, прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі у зв'язку з допущеним істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невірним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину даним про особу кожного засудженого.
Заслухавши доповідача, прокурора Думал С.М., яка просила задовольнити апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляцію частково, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 які просили залишити апеляцію прокурора без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок ( постанову) і повертає справу на додаткове розслідування у випадках: коли під час дізнання або досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови , зокрема порушення права на захист.
Згідно п.2 ч.1 ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою, у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі, тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист - з моменту затримання особи чи пред'явлення Ії обвинувачення або з моменту встановлення цих вад.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2, є інвалідом 11 групи (ураження опорно-рухового апарату). Також він з 13.01.2012 року знаходився в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з діагнозом : ВЧМТ. Осколковий перелом тім'яної кістки зліва. Множинні рублені рани тьмяно-потиличної області. Алкогольне сп'яніння.
Крім того, згідно висновку комплексної (психологічної) судово-психіатричної експертизи від 15 березня 2012 року ОСОБА_2 виявляє ознаки органічного розладу особистості з легкими когнітивними розладами та вираженим астенічним синдромом (алкогольного ґенезу та внаслідок перенесеної ВЧМТ).
Однак, органи досудового слідства не звернувши уваги на такі особливості стану його здоров'я, а саме наявність фізичних та психологічних вад обвинуваченого ОСОБА_2 та ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, який є особливо тяжким, не забезпечили ОСОБА_2 обов'язкову участь захисника в ході досудового слідства, чим було грубо порушили його право на захист .
Суд першої інстанції не звернув уваги на такі порушення органом досудового слідства права на захист, чим і сам допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону, а тому прийняте по справі рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів також вважає, що при розслідуванні даної кримінальної справи були допущені однобічність та неповнота дізнання, досудового та судового слідства. Так, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 13.01.2012 року вчинив незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 При цьому, кваліфікуючи такі дії за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, органи досудового слідства виходили безпосередньо з дій ОСОБА_2, який завдав ударів сокирою по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_3
Ст.15 ч.3 ст.115 ч.1 КК України передбачає відповідальність за незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003р «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» зазначає, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема причини припинення злочинних дій, поведінка винного та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2, як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні пояснював, що з ОСОБА_3 в нього дружні стосунки, і вдарив він його з незначної причини перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння .Вбивати ОСОБА_3 він не хотів, і вони вже помирилися.
Згідно ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Враховуючи всі обставини справи та наявні в матеріалах пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що в порушення вимог зазначеного закону, орган досудового слідства не встановив дійсного мотиву спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та не навів в обвинуваченні всі ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Кваліфікуючи дії засудженого ОСОБА_2 слідчим не з'ясовано в чому ж полягав саме замах на вчинення умисного вбивства, не мотивовано, чому визнаний винним і засуджений за таким злочином ОСОБА_2 не зміг довести цей злочин до кінця.
Тобто органами досудового слідства ОСОБА_2 було пред'явлено неконкретне обвинувачення, і це позбавляло суд можливості постановити законний і обгрунтований вирок. Зазначена неправильність та неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, а тому колегія суддів вважає необхідним вирок суду скасувати і кримінальну справу повернути прокурору для організації проведення додаткового розслідування, частково задовольнивши апеляцію прокурора.
Оскільки обвинувачення пред'явлені обом засудженим: ОСОБА_2 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а ОСОБА_3 за ст.124 КК України, тісно пов'язані між собою, тому вирок суду підлягає скасуванню в повному обсязі,
Під час додаткового розслідування необхідно усунути вказані порушення шляхом проведення відповідних слідчих дій з дотриманням вимог закону та перевірити і інші доводи зазначені в апеляції прокурора та прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який підтримував державне обвинувачення по кримінальній справі задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 26 липня 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.
Запобіжний захід обом обвинуваченим залишити без зміни - підписку про невиїзд.
Філонова Ю. О. Демченко М. О. Моїсеєнко Т. М.