Справа № 2-3919/11
№ 2-422/1703
2012 рік
23 травня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 25 травня 2011 року звернулася до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором та моральної шкоди. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 липня 2011 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, які позивачем було усунуто 2 вересня 2011 року. 1 грудня 2011 року позивачем позовні вимоги було уточнено.
Позивач у своєму позові, а в судовому засіданні позивач та ї представник, посилалися на те, що 16 листопада 2010 року між нею та відповідачем було укладено договір про надання послуг, згідно умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити постачання та монтаж натяжного полотна у приміщеннях ванної кімнати та кухні в квартирі № 2 будинку 5 на вул. Амундсена у м. Дніпропетровську, а позивач зобов'язалася своєчасно здійснити оплату відповідно до умов договору. Позивачем відповідачу було сплачено вартість робіт у розмірі 6 200 гривень, квитанцію про сплату цих коштів ним надано не було. 25-26 листопада 2010 року відповідачем було встановлено натяжні полотна у ванній та кухні. В ванній кімнаті полотна мали дефекти, нерівність шва, що погіршує зовнішній вигляд виробу, в ній відсутнє світло, відповідачем роботи було виконано не в повному обсязі, але будь-яких доказів, які б це підтверджували позивач не має. На прохання усунути дефекти відповідач не реагує. 22 грудня 2010 року звернулася до нього письмовою претензією, в якій просила повернути сплачені грошові кошти. На адресу позивача було направлено лист, яким у поверненні грошових коштів було відмовлено. У зв'язку з зазначеними обставинами, відповідач повинен відшкодувати збитки у розмірі суми, сплаченої за умовами договору, у розмірі 6 200 гривень. Крім матеріальної шкоди, відповідачем позивачу також було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 10 000 гривень та яка полягає у нервових напруженнях і конфліктах, що тривали більш ніж півроку, інших психологічних факторів, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором. Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання позивач та її представник, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки за договором про надання послуг у розмірі 6 200 гривень та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень, комісію у розмірі 45 гривень і витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців у розмірі 57 гривень 80 коп.
Представник відповідача у ході судового засідання позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідачем в квартирі позивача було виконано роботи по монтажу натяжного полотна. Згодом позивач звернулася стосовно нерівності шва. Телефоном сторони домовилися про прихід монтажників, але у визначений день нікого не було вдома, на телефонні дзвінки позивач не відповідала. Відповідач до теперішнього часу згоден виправити дефекти, про які говорить позивач. Дефекти, на які посилається позивач, не є суттєвими у розумінні ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, вимоги про стягнення збитків за договором є безпідставними. Вимоги про стягнення моральної шкоди не обґрунтовані ні стосовно розміру шкоди, ні стосовно її завдання, оскільки культурне спілкування відповідача з позивачем не могло їй завдати моральної шкоди. Представник відповідача просив позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 листопада 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався провести постачання, монтаж натяжних полотен, провести монтаж інших систем, а позивач зобов'язалася своєчасно провести оплату робіт та прийняти роботи, виконані за замовленням (а.с. 4-5).
Ціна договору складала 6 400 гривень, відповідачем було отримано від позивача грошові кошти у розмірі 6 200 гривень, квитанція про отримання коштів відповідачем позивачу надана не була. Разом з тим, стороною відповідача будь-яких заперечень стосовно отримання цієї суми від позивача до суду не надійшло, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України дана обставина доказуванню не підлягає.
У листопаді 2010 року відповідачем на виконання умов договору було виконано роботи з монтажу натяжних полотен.
З урахуванням того, що на думку позивача роботи було виконано неякісно: натяжні полотна мають дефекти, які полягають у перекосах, нерівності шва, вона зверталася до відповідача з проханням усунути зазначені дефекти, а 22 грудня 2010 року направила відповідачу претензію з проханням повернути сплачену нею суму вартості робіт у розмірі 6 200 гривень (а.с. 6).
На адресу позивача було направлено відповідь на претензію від 27 січня 2011 року, в якій зазначається про повне виконання відповідачем зобов'язань за умовами договору від 16 листопада 2010 року і відсутність підстав повернення сплачених грошових коштів (а.с. 7).
Крім того, з урахуванням того, що у ОСОБА_1 були претензії щодо якості виконаних робіт, за попередньою згодою з позивачем відповідачем 11 грудня 2010 року було направлено двох монтажників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для проведення необхідних робіт, але у визначений день та час позивача вдома не було, двері монтажникам ніхто відчинив, про що було складено доповідні записки (а.с. 62, 63).
8 лютого 2011 року позивач звернулася до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів з заявою, на підставі якої на ФОП ОСОБА_2 було проведено перевірку і складено відповідний акт від 18 березня 2011 року (а.с. 59-60). У своїй відповіді № П-153 від 22 березня 2011 року Головне управління у справах захисту прав споживачів повідомило позивача про те, що під час перевірки було встановлено порушення відповідачем ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів»стосовно надання достовірної інформації, і за допущені порушення вживаються заходи для притягнення ФОП ОСОБА_2 до відповідальності (а.с. 8).
На підставі п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 4 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів»Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; відшкодування збитків, завданих дефектною продукцією, або продукцією неналежної якості; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.
Разом з тим, як було з'ясовано у ході судового засідання, будь-яких доказів стосовно того, що роботи по монтажу натяжних полотен було виконано неякісно, полотна мають дефекти (перекоси, нерівності шва), позивач не має, клопотання по призначення експертизи на предмет з'ясування наявності таких дефектів стороною позивача не заявлялося, хоча можливість його заявлення була роз'яснена судом. Також з приводу можливих наявних дефектів не було встановлено будь-яких обставин під час перевірки, проведеної Головним управлінням у справах захисту прав споживачів.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення збитків за договором про надання послуг у розмірі 6 200 гривень не знайшли свого підтвердження у ході судового слідства, а за таких обставин у їх задоволенні позивачу слід відмовити.
З урахуванням того, що позивачу відмовлено у задоволенні вимог про стягнення збитків за договором про надання послуг, також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, витрат на сплату комісії, витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та судових витрат.
Підпунктом 1 пункту 1 Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року встановлено, що витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої укладено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинні перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Що стосується заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем лише надано ксерокопії квитанцій про розмір оплати правової допомоги та договір про надання юридичних послу, який на підписаний відповідачем, але інформація щодо витраченого часу на надання такої правової допомоги відсутня, тому суд позбавлений можливості визначити обґрунтованість сплачених відповідачем коштів на правову допомогу і, як наслідок, вирішити питання про стягнення цих витрат з позивача.
На підставі викладеного, керуючись п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 22 ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 60, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя