Справа № 2а/1770/2059/2012
15 серпня 2012 року 10год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: Вітошко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4
до Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач-Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 травня 2012 року № 0010751740 - грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48850,01 грн., основного платежу та 12212,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги мотивує наступним.
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту - ПП «Автолегіонбуд», ПП «ВДВ-АВТО» у складі ціни за продаж товарів. На думку посадових осіб податкового органу, позивач не мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у липні, серпні, вересні та жовтні 2011 року, оскільки реєстрація транспортних засобів відбувалася на фізичну особу ОСОБА_4, а тому позивачем порушено вимоги пункту 180.1 статті 180, пункту 183.3 статті 183, статті 198 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач також вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені в липні - жовтні 2011 року правочини по купівлі автотранспортних засобів мали реальний характер. Дані факти підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському та податковому обліку та в податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно визначив об'єкт оподаткування з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрований у Костопільській районній державній адміністрації 09 вересня 2008 року, отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3, номер запису про державну реєстрацію 2 598 000 0000 002926, на податковому обліку в Костопільській МДПІ перебуває з 10 вересня 2008 року. Місцезнаходження позивача АДРЕСА_1 Свідоцтво платника податку на додану вартість видано 15.03.2011 року № НОМЕР_8 видане Костопільською МДПІ, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.
У період з 12.04.2012 по 26.04.2012 посадовими особами Костопільської МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП ОСОБА_4 податковий номер НОМЕР_2 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 28 квітня 2012 року №198/17-47/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 180.1, статті 180, пункту 183.3 статті 183, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 48850,01 грн., в тому числі за липень місяць 2011 року на суму 10666,67 грн., за серпень 2011 року на суму 14866,67 грн., вересень місяць 2011 року на суму 16816, 67 грн., жовтень 2011 року на суму 6500,00 грн.
На підставі Акта перевірки Кострпільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0010751740, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48850,01 грн., основного платежу та 12212,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається із змісту Акта перевірки висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за твердженням податкового органу, пов'язується із порушенням відповідачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість. В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реєстрації автотранспортних засобів на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4
В основу таких висновків покладено інформацію про те, що:
придбані основні засоби поставлено на облік в органах ДАІ і присвоєно державні номери НОМЕР_4 напівпричепу, НОМЕР_6 сідельному тягачу, НОМЕР_5 сідельному тягачу, НОМЕР_7 напівпричепу. Згідно реєстраційних карток, виданих Костопільським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС вищевказані транспортні засоби належать громадянину ОСОБА_4 Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу видані ВРЕР ДАІ у м. Костопіль ВДАІ УМВС України у Рівненській області. Власником вищевказаних автотранспортних засобів є громадянин ОСОБА_4
Разом з цим, як вбачається із Акта перевірки від 28.04.2012 року та підтверджено матеріалами судової справи у липні 2011 року до складу податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем включено придбання напівпричіпа на загальну суму 64000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 10666,67 грн., згідно податкової накладної приватного підприємства «Автолегіонбуд» на суму 64000,00 грн. Вказаний напівпричіп отримано відповідно до акту приймання - передачі автотранспортного засобу від 26.05.2011 року, згідно розхідної накладної № 66 від 26.05.2011 року та довідки - рахунку КІМ - 713289 від 26.05.2011 року, у серпні 2011 року до складу податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем включено придбання сідельний тягач на загальну суму 89200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 14866,67 грн., згідно податкової накладної приватного підприємства «Автолегіонбуд» № 65 від 26.05.2011 року на суму 89200,00 грн. Вказаний сідельний тягач отримано відповідно до акту приймання - передачі автотранспортного засобу від 26.05.2011 року, згідно розхідної накладної № 65 від 26.05.2011 року та довідки - рахунку КІМ - 713288 від 26.05.2011 року, у вересні 2011 року до складу податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем включено придбання сідельного тягача на загальну суму 100900,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 16816,67грн., згідно податкової накладної приватного підприємства «Автолегіонбуд» № 185 від 29.09.2011 року на суму 100900,00 грн.. Вказаний сідельний тягач отримано відповідно до акту приймання - передачі автотранспортного засобу від 29.09.2011 року, згідно розхідної накладної № 185 від 29.09.2011 року та довідки - рахунку КІМ - 869001 від 29.09.2011 року, у жовтні 2011 року до складу податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем включено придбання напівпричіпа на загальну суму 39000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 6500,00 грн., згідно податкової накладної приватного підприємства «ВДВ-АВТО» № 67 від 30.09.2011 року на суму 39000, 00 грн., в тому числі ПДВ 6500,00 грн. Вказаний напівпричіп отримано відповідно до акту приймання - передачі автотранспортного засобу від 30.09.2011 року, згідно розхідної накладної № 67 від 30.09.2011 року та довідки - рахунку КІМ - 858993 від 05.10.2011 року. Придбані механізми оплачені позивачем згідно платіжних доручень (банківських виписок) від 08.08.2011 року 17.08.2011 року, 29.09.2011 року, 23.11.2011 року. Судом встановлено, що підставою для виникнення господарських відносин стали договори купівлі - продажу укладені позивачем із ПП «Автолегіонбуд» від 26.05.2011 року та від 29.09.2011 року та укладений договір купівлі -продажу із ПП «ВДВ-АВТО» від 30.09.2011року №64/09.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів. У відповідності з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір, відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Встановлення правовідносин між ПП ОСОБА_4 та ПП «ВДВ-АВТО», ПП«Автолегіонбуд» здійснено в порядку ст.181 Господарського кодексу України шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній поставці товару (механізмів) та його (їх) оплаті позивачем.
Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Судом встановлено, що позивач отримав ліцензію № 434273 серії АВ, що видана Міністерством транспорту та зв'язку України, строк дії ліцензії з 14.10.2008 року по 14.10.2013 року, вид діяльності «надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт». Відповідачем не заперечується (сторінка 3 акту перевірки від 28.04.2012 року, що по кведах діяльності позивач здійснює вантажні автомобільні перевезення, надає транспортно - експедиційні послуги. В п. 1.20 акту перевірки від 28.04.2012 року вчинено запис, що в ході здійснення підприємницької діяльності фізична особа - ОСОБА_4, надавав послуги перевезення власними 3 вантажними автомобілями з 3 напівпричепами та орендованими 2 автомобілями та здійснював транспортно - експедиційні послуги.
Таким чином, суд вважає, що реєстрація транспортного засобу на фізичну особу не є тією обставиною, яка свідчить про його придбання без мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0010751740 від 11 травня 2012 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним повідомлення-рішення № 0010751740 від 11 травня 2012 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0010751740 від 11 травня 2012 року на суму 61062,51 грн.
Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 610,63 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.