справа № 0670/6765/12
категорія 11.5
22 жовтня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Антощук Є.С., Недашківській Н.В.,
за участю представників позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Житомирторф" Філії "Озерянський торфозавод" до Головного управління юстиції в Житомирській області управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови від 24.09.2012 р.,-
встановив:
Державне підприємство "Житомирторф" звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Дідківського А.С. від 24 вересня 2012 року про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 870081 грн., що знаходяться на рахунках філії "Озерянський торфозавод" Державного підприємства "Житомирторф" та накладення арешту на кошти, що перебувають у касі боржника або надійдуть до неї після накладення арешту, що належать боржнику ДП "Житомирторф". В обґрунтування позову вказав, що в разі накладення арешту на рахунки відповідача працівники підприємства залишаться без заробітної плати, оскільки ці рахунки використовується підприємством для виплати заробітної плати та сплати за споживчу електроенергію. Також, пояснив, що відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій не передбачено арешту каси боржника - поняття вилучення коштів та поняття арешт коштів не тотожні, а тому відповідач не мав права накладати арешт на касу підприємства. Крім того, на момент винесення оскаржуваної постанови на виконанні у відповідача знаходились судові рішення про стягнення з ДП "Житомирторф" заборгованості на загальну суму 215203,98 грн., які згідно ухвал судів були розстрочені і термін цієї розстрочки ще не минув.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів викладених у письмовому запереченні. Просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 вересня 2012 року державним виконавцем примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Дідківським А.С. було винесено постанову про арешт коштів боржника, зі змісту якої видно, що ДП "Житомирторф" не виконано виконавчі документи за рішеннями судів та інших органів про стягнення з підприємства на користь стягувачів боргу на загальну суму 870081,05 грн.. Зокрема накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунка:
р/р № 2604025396 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805;
р/р № 26005251573 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805;
р/р № 26007251571 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805;
р/р № 26005251584 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805;
р/р № 26007251582 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805;
р/р № 37125095011294 ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039;
р/р № 26009055902550 ЖРУ ПАТ "Приватбанк", МФО 311744;
р/р № 26052055900941 ЖРУ ПАТ "Приватбанк", МФО 311744
та рахунки, які будуть відкриті після арешту та належать ДП "Житомирторф" "Озерянський торфозавод" ДП "Житомирторф" та накласти арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надійдуть до неї після накладення арешту та належать боржнику ДП "Житомирторф".
Перевіряючи оскаржену постанову на відповідність критеріям, які визначені у ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може визнати її такою, що повністю прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, які мали значення для її прийняття.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
У свою чергу, ч. 3 ст. 57 Закону визначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Разом з тим, із змісту ст. 36 вказаного Закону видно, що суд, який видав виконавчий документ, може розстрочити виконання рішення і таке рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Судом встановлено, що державний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника, включив до суми стягнення виконавчий лист № 2-404 від 17.09.2010 року, виданого Лугинським районним судом, про стягнення з ДП "Житомирторф" заборгованості на суму 27820,00 грн., по якому розстрочено виконання судового рішення і термін розстрочки по ньому ще не минув, що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.
Таким чином, приймаючи постанову про арешт коштів ДП "Житомирторф" на загальну суму 870081,05 грн., державний виконавець не врахував, що заборгованість в розмірі 27820,00 грн. було розстрочено і її термін ще не закінчився, тому суд приходить до висновку, що постанова про накладення арешту на кошти боржника в частині накладення у сумі 27820,00 грн. є протиправною і підлягає скасуванню.
Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем накладено арешт на кошти, що перебувають у касі боржника або надійдуть до неї після накладення арешту та належать боржнику ДП "Житомирторф".
Відповідно до чч. 1-4 ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Зокрема, згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 04 квітня 2012 року за № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі по тексту - Інструкція), державні виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. Приймання державними виконавцями грошей не дозволяється. Виявлені у боржника готівкові кошти вилучаються, про що державний виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Цей акт складається у необхідній кількості примірників, з яких перший залишається у виконавчому провадженні, інші вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під розписку в першому примірнику. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.
Відповідно до п.п. 4.1.4., 4.1.5. п. 4.1 Інструкції, в акті вилучення готівки обов'язково зазначаються:
а) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) особи, у якої вилучено готівку;
б) розмір грошової суми, яку вилучено (цифрами та словами);
в) найменування валюти, її кількість, номінал купюр.
Перший примірник акта, який залишається у державного виконавця, не пізніше наступного робочого дня затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та скріплюється печаткою.
Підпунктами 4.1.6., 4.1.7. пункту 4.1. Інструкції встановлено, що вилучена готівка в національній та/або іноземній валюті не пізніше наступного робочого дня зараховується державним виконавцем на відповідний рахунок органу ДВС для покриття витрат на організацію та проведення виконавчих дій, покриття боргу за виконавчими документами та стягнення виконавчого збору, а також на повернення авансового внеску та стягнення штрафів, накладених державним виконавцем на боржника, якщо такі мали місце. Витрати, пов'язані із зарахуванням коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку), є витратами на організацію та проведення виконавчих дій та покриваються за рахунок вилучених у боржника коштів. Документ, який підтверджує внесення коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приєднується до акта вилучення готівки та підшивається разом з актом до матеріалів виконавчого провадження.
Суми, які підлягають перерахуванню на користь держави, при відсутності витрат на організацію та проведення виконавчих дій та інших стягнень перераховуються до Державного бюджету України або місцевих бюджетів у порядку, встановленому Державною казначейською службою України, а виконавчий збір - на відповідний рахунок органу ДВС. Відповідна квитанція банку про отримання коштів приєднується до акта вилучення готівки та підшивається разом з актом до матеріалів виконавчого провадження.
Згідно п.п. 4.1.8., 4.1.9 п. 4.1 Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що діючим законодавством про виконавче провадження не передбачено можливості арешту каси підприємства. Готівкові кошти можуть бути вилучені у підприємства на підставі акту державного виконавця.
Поняття вилучення коштів та поняття арешт коштів не є тотожними, оскільки арешт коштів може бути застосований тільки до безготівкових коштів, облікованих на банківських рахунках чи в інших кредитних установах.
Разом з тим, до касового приміщення передбачена окрема процедура примусового виконання, оскільки опечатування приміщення та вилучення готівкових коштів це одноразова дія, що не пов"язана з арештом.
Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині п. 2 щодо накладення арешту коштів, що перебувають у касі боржника або надійдуть до неї після накладення арешту, та належать боржнику ДП "Житомирторф" (код 02968154) "Озерянський торфозавод" ДП "Житомирторф".
Щодо інших вимог позивача, а саме: зняття арешту з рахунків, які використовуються підприємством для виплати заробітної плати працівникам, сплати за споживчу електроенергію та страхових виплат, то суд вважає їх безпідставними, оскільки не надано доказів на підтвердження того, що ці кошти є цільовими та спрямовані на виплату заробітної плати працівникам, сплату за споживчу електроенергію чи сплату виплат із соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, та зважаючи на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про її скасування підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої Головного управління юстиції в Житомирській області від 24.09.2012 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти Державного підприємства "Житомирторф" філії "Озерянський торфозавод" в сумі 27820,00 грн. та п. 2 постанови про накладення арешту коштів, що перебувають у касі боржника або надійдуть до неї після накладення арешту, та належать боржнику ДП "Житомирторф" (код 02968154) "Озерянський торфозавод" ДП "Житомирторф".
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 29 жовтня 2012 р.