25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/12114/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача 1 Волошина С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відповідача 1: Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідача 2: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 11 жовтня 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1: Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відповідача 2: Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція», з позовними вимогами про визнання дій державного виконавця протиправними; зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції провести належну оцінку майна квартири АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3; стягнення судового збору з відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що в провадженні Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 31158037 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів. В матеріалах виконавчого провадження знаходиться звіт та висновок про оцінку майна: квартири АДРЕСА_1, виконаний ОСОБА_5, відповідно до яких вартість об'єкту оцінки зазначеної квартири складає 138500 грн.
Представник позивача зазначив, що в порушення ст.ст. 13, 58 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», постановою про призначення експерта не визначено перелік питань експерту ОСОБА_5, на який необхідно було надати обов'язковий письмовий звіт, Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ не укладено договір з експертом, суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання ОСОБА_5, також, позивач був позбавлений права на надання заперечень щодо оцінки вартості майна.
Тому, представник позивача вважає, що оцінка квартири АДРЕСА_1 суперечить чинному законодавству, а дії державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ є протиправними та такими, що суперечать Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначено, що при здійсненні виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження державний виконавець повністю дотримувався вимог діючого законодавства.
Представник відповідача 2 та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться виконавчий напис № 106, вчинений 01.02.2012 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 139 375,00 грн.
Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 10.02.2012 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з наданням строку для добровільного виконання рішення до 17.02.2012 року.
10.02.2012 року постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам по виконавчому провадженню за вих. № 4609/8.
В зв'язку з тим, що в строк для добровільного виконання рішення боржником рішення виконано не було, державним виконавцем розпочате примусове виконання рішення.
В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем 18.05.2012 року був складений акт опису й арешту майна боржника серії ВП № 31158037, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 21.05.2012 року для визначення вартості арештованого майна був призначений суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ОСОБА_5
Згідно висновку оцінювача від 01.06.2012 року вартість арештованого майна, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 138 500,00 грн.
На підставі ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем 14.06.2012 року було направлено повідомлення про вартість оцінки арештованого майна рекомендованою кореспонденцією за вих. № 23080/8 сторонам по виконавчому провадженню.
06.06.2012 року державним виконавцем було направлено пакет документів для погодження щодо реалізації арештованого майна боржника.
Вищезазначене арештоване майно боржника відповідно до договору № 08/429/12/А-22ц від 06.08.2012 року з надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернено стягнення, передано до ПП «Спеціалізованого підприємства юстиція»для реалізації.
Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного
виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які
виконуються за його присутності.
Встановлено, що у резолютивній частині постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 21.05.2012 року у пункті 2 зазначено про те, що суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання необхідно надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питання вартості описаного та арештованого майна для його подальшої примусової реалізації з прилюдних торгів в порядку, передбаченому ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».
Тому, суд вважає, що твердження представника позивача щодо не визначення переліку питань, пов'язаних з оцінкою нерухомого майна, є тільки припущенням, що не підтверджується фактичними обставинами виконавчого провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Під час розгляду справи з'ясовано, що після отримання звіту від оцінювача про вартість вищевказаного арештованого майна боржника, державним виконавцем 14.06.2012 року було направлено повідомлення за вих. № 23080/8 рекомендованою кореспонденцією сторонам по виконавчому провадженню, зокрема, боржнику - ОСОБА_3, за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: 49017, АДРЕСА_1, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції від 15.06.2012 року. Сторонам було також роз'яснено їх право подати заперечення у десятиденний строк з дня надходження повідомлення, а також право ознайомитись у Ленінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ з висновком оцінювача.
Таким чином, суд вважає, що сторони, а саме боржник, були належним чином повідомлені щодо вартості вищевказаного арештованого майна, відповідно до висновку оцінювача.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що в установлений законом строк, висновок експерта не оскаржувався.
Тому, суд доходить висновку, що оцінка майна - квартири АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3, викладена у висновку експерта, як неналежна не визнавалась.
Крім того, представником позивача в позові не зазначено, які саме дії державного виконавця він просить визнати неправомірними, що позбавляє суд можливості прийняти рішення по суті позовної заяви в цій частині вимог.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено необґрунтованість та непідтвердженість доказами в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України позовних вимог, а відповідач довів правомірність своїх дій, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, в задоволенні вимоги про стягнення судового збору належить відмовити.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30 жовтня 2012 року.
Суддя В.В. Кальник