Справа №2218/15136/2012
№ провадження
2/2218/5727/2012
5 жовтня 2012 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.
секретаря Швакули О.С.,
з участю
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Державної митної служби про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
18 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення коштів за невикористану відпустку в сумі 2024 грн. 40 коп., матеріальної допомоги в сумі 11 977 грн. 57 коп., 261 130 грн. 40 коп. за порушення строків розрахунку при звільненні та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., посилаючись на те, що 28 лютого 2011 року він був звільнений з посади завідувача кафедри спеціальних дисциплін Хмельницького центру підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів Державної митної служби роботи. Під час розрахунку керівництвом центру було грубо порушено вимоги Постанови КМ України від 14 квітня 1997 року №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам», Постанови КМ України №963 від 14 червня 2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», Постанови КМ України від 31 травня 2006 року «Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби», внаслідок чого позивачу не було виплачено кошти за невикористану відпустку 5 календарних днів в сумі 2 024 грн. 40 коп. та матеріальну допомогу в сумі 11 977 грн. 57 коп. Оскільки відповідач в добровільному порядку сплатити зазначенні кошти відмовляється, позивач просить стягнути зазначені суми, а також кошти за затримку розрахунку при звільнення та моральну шкоду, розмір якої він визначив у сумі 10 000 грн.
Позивачем в судовому засіданні неодноразово збільшувалися позовні вимоги та остаточно він просив стягнути з відповідача на його користь кошти за невикористану відпустку за 2001-2010 роки в сумі 70 854 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 11 977 грн. 57 коп., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань 3 118 грн. 50 коп., 1 619 грн. 52 коп. неоплачуваних днів додаткової відпустки за важкі умови праці, та 2 834 грн. 16 коп. за особливий характер умов праці, 274 035 грн. 10 коп. за порушення строків розрахунку при звільненні та 10 000 грн. моральної шкоди.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі, вважають його необґрунтованим, крім цього просили застосувати строки позовної давності до вимог позивача, які на їхню думку сплинули.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працював у Хмельницькому центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби з 23 серпня 2000 року на посаді заступника начальника кафедри спецдисциплін, а з 1 квітня 2004 року на посаді начальника кафедри спецдисциплін, з якої був звільнений 28 лютого 2011 року. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 6 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Державної митної служби про стягнення коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди було відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 6 квітня 2012 року в частині відмови стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди було скасовано, та стягнуто з Хмельницького центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Державної митної служби на користь ОСОБА_1 24 291 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн. моральної шкоди.
Згідно ст.418 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року митний заклад освіти є спеціалізованою митною установою, що відноситься до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
В силу ст.419 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти приймаються на роботу на умовах та в порядку, що встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників має здійснюватися на основі конкурсного відбору. На науково-педагогічних працівників, керівників та спеціалістів митних закладів освіти поширюються обов'язки, права та пільги, встановлені для посадових осіб митної служби України.
Згідно роз'яснювального листа державної митної служби від 21 листопада 2005 року посада начальника кафедри віднесена до посад керівників центру.
Відповідно до п.5 «Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України»затвердженого Постановою КМ України від 09.02.1993, № 97 суміщення служби в митних органах з будь-яким підприємництвом, а також з роботою на підприємствах, в установах і організаціях, крім наукової або педагогічної діяльності у вільний від роботи час, не допускається.
Відповідно до довідки міністерства освіти науки України від 1 липня 2010 року Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України є державною організацією, яка надає освітні послуги, пов'язані з одержання вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до підвищення кваліфікації. Про те, Центр не належить до закладів освіти 1-4 рівнів акредитації, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 2 березня 2012 року, довідкою міністерства освіти і науки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів.
Статутом в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України є закладом післядипломної освіти, що заснований на загальнодержавній власності.
Відповідно до розділу IV додатку до Постанови Кабінету міністрів України від 14.04.1997, № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» завідувач відділення, що одночасно виконує в цьому вищому навчальному закладі, закладі післядипломної освіти, професійно-технічному навчальному закладі педагогічну роботу обсягом не менш як 1/3 відповідної річної норми надається відпустка тривалістю 56 календарних днів.
При цьому судом враховується наступне, що визначення педагогічних працівників дано у ч.1 ст.47 Закону України «Про вищу освіту», а саме, що це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю. Поняття науково-педагогічних працівників дано у ч.2 цієї статті, зокрема: що це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.
Враховуючи, що позивач був службовою особою Державної митної служби, мав спеціальне звання, користувався усіма правами, пільгами та обов'язками, що визначені для посадових осіб митної служби України та хоча і обіймав до звільнення посаду завідувача кафедри спеціальних дисциплін Хмельницького центру, про те, до категорії педагогічних чи науково-педагогічних працівників належати не може, у зв'язку із тим, що в силу Закону «Про вищу освіту»центр не є вищим навчальним закладом 1-4 рівнів акредитації, хоча і надає освітні послуги на підставі ліцензії, копія якої міститься в справі. Дані обставини також підтверджуються і листом міністерства освіти і науки молоді та спорту від 24 березня 2011 року.
Крім цього позивач був прийнятий на роботу до Хмельницького центру по переводу на підставі п.5 ст.36 КЗпП України 23 серпня 2000 року, що підтверджується копією трудової книжки, а не за конкурсом. 15 грудня 2010 року ОСОБА_1 за результатами атестації посадових осіб митної служби був визнаний таким, що відповідає займаній посаді -завідувача кафедри спеціальних дисциплін Хмельницького центру підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
П. 37 «Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України» затвердженого Постановою КМ України, від 09.02.1993, № 97, визначено, що тривалість чергової відпустки службових осіб митних органів визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні) і встановлюється при вислузі: від 20 років і більше 45 календарних днів.
На час звільнення 28 лютого 2011 року ОСОБА_1 відпрацював неповний календарний рік, а саме: з 23 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року (190 календарних днів), тому відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки»позивач мав право на отримання компенсації за 23 календарних дні щорічної відпустки - пропорційно відпрацьованому часу: 45 календарних днів/365 календарних днів х 190 календарних днів = 23 календарних дні. Відповідачем, оскільки позивач не просив надати йому відпустку перед звільненням за вказані дні було нараховано та виплачено кошти в сумі 7754 грн. 45 грн.
Суд, не вбачає підстав для нарахування компенсації за дні невикористаних відпусток за період 2001 по 2010 роки в кількості 175 календарних днів в сумі 70 854 грн., оскільки вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволеними бути не можуть. Позивач протягом часу роботи у Хмельницькому центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України отримував відпустку відповідно до «Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України» затвердженого Постановою КМ України, від 09.02.1993, № 97, про що зазначено в копії особової картки та підтверджуються копіями відповідних наказів, що містяться в справі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про відпустки»щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно ст.8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Постановою КМ України № 1290 від 17.11.1997 було затверджено «Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», при цьому посади завідувача кафедри у відповідному списку не передбачено, а умовами колективного договору укладеного між адміністрацією та трудовим колективом Хмельницького Центру підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України на 2008-2010 роки тривалість додаткових відпусток не визначена, а тому позивач права на отримання компенсації за їх невикористання не має, що також було підтверджено і листом управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 14 серпня 2012 року №6312.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Постанови КМ України від 31.05.2006 № 767 «Про умови оплати праці працівників митної служби» начальники спеціалізованих митних установ та організацій у межах затвердженого фонду оплати праці мають право надавати посадовим особам митної служби матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірах, що не перевищують середньомісячної заробітної плати посадової особи.
На виконання зазначено постанови наказом Хмельницького центру підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів Дермитслужби України було затверджено Положення про надання матеріальної допомоги, в якому у п.4.1 обумовлено, що у випадку виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не компенсується і не виплачується. Матеріальна допомога виплачується один раз на рік при наданні щорічної відпустки. З огляду на викладене, підстав для стягнення матеріальної допомоги з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 11 977 грн. 57 коп. не має.
Відповідно до п.4.2 Положення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається посадовим особам центру, яким присвоюються спеціальні знання,якщо вони пропрацювали в митній службі протягом поточного року не менше шести місяців. Оскільки протягом поточного 2011 року позивачем було відпрацьовано тільки два місці, права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у нього не виникло, а тому відповідні вимоги про стягнення зазначеної допомоги в сумі 3 118 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, то відповідно до ст.117 КЗпП України за недоведеністю позовних вимог, щодо сум, які позивач просив стягнути з відповідача, вимога щодо стягнення середнього заробітку в сумі 274 035 грн. 10 коп. за весь час затримки розрахунку задоволенню також не підлягає.
Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивачем в судовому засіданні не доведено обставин на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, йому було завдано моральної шкоди та не встановлено причинний зв'язок між завданою шкодою та діями, чи бездіяльністю відповідача, а тому підстави для відшкодування йому моральної шкоди також відсутні.
Керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.418, 419 Митного кодексу України, ст.117 КЗпП, ст.ст.7,8 Закону України «Про відпустки», ст.47 Закону України «Про вищу освіту», «Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України» затвердженого Постановою КМ України від 09.02.1993 № 97, ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників та кінології Державної митної служби про стягнення коштів за невикористану відпустку, матеріальну допомогу, допомогу на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: