Оріхівський районний суд Запорізької області
17.10.2012 Справа № 2/819/857/2012
іменем УКРАЇНИ
17.10.2012 м.Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Шудрика А.А., при секретарі Безштанківській О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та припинення дії кредитного договору,
Позивач в особі філії Запорізького обласного управління звернувся до суду з позовом, в якому просить по кредитному договору № 326 від 16.01.2003 року стягнути з ОСОБА_1 на користь банку суму боргу по кредиту в розмірі 30 000 грн. 00 коп., грошову суму за прострочені відсотки -69 920 грн. 02 коп., пеню по простроченим відсоткам -10 158 грн., пеню по простроченому кредиту 4 643 грн. 84 коп., а загалом 114 722 грн. 42 коп., та витрати пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача. Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
16.01.2003 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі виконуючого обов'язки керуючого Оріхівським відділенням ОСОБА_2, діючого на підставі Положення та Доручення №157 від 11.01.2002 року та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №326, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на нагальні потреби в сумі 30000,00 грн. строком на 12 місяців до 16.01.2002 року, а відповідач отримав вказану суму і зобов'язався сплачувати 30 % річних, що повинні сплачуватися щомісячно не пізніше 30 числа.
Отримання позичальником коштів підтверджується касовим ордером від 16.01.2003 року на суму 30 000 грон. 00 коп.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 січня 2003 року було укладено договір поруки № 1 від 16 січня 2003 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі виконуючого обов'язки керуючого Оріхівським відділенням ОСОБА_2, діючого на підставі Положення та Доручення №157 від 11.01.2002 року та СФГ „Кір-1200" в особі голови ОСОБА_3 відносно забезпечення зобов'язань боржника ОСОБА_1
Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
За умовами договору позичальник зобов'язався своєчасно та повністю погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, але порушив зобов'язання викладені в п. 3.2. договору. Станом на 08 травня 2012 року у позичальника існує заборгованість перед банком в сумі 114 722 (сто чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дві ) гри. 42 коп.
В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягає та просить стягнути із відповідача заборгованість в сумі 114 722 (сто чотирнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 42 коп.
Відповідач позов не визнає, пояснивши суду, що він на час складення договору працював бригадиром тракторної бригади і йому зателефонував ОСОБА_4, який був керівником СФГ «Кір-1200», де він працював, щоб він приїздив в м.Оріхів. Коли він приїхав до м.Оріхів його запросив ОСОБА_4 в Ощадбанк і сказав, що треба підписати угоду, бо не дають кредит на СФГ «Кір-1200». Також він пояснив, що він за все відповідає, тому йому треба тільки поставити підпис. У нього не було паспорта і він дійсно написав за проханням ОСОБА_4 та керівника Ощадбанку ОСОБА_2 заяву і поставив підпис у касовому ордері, але гроші йому не давали. Коли він підписував касовий ордер біля нього був ОСОБА_4, керівник Ощадбанку та ще якась жінка із працівників Ощадбанку. Через деякий час він звернувся до прокуратури Оріхівського району із заявою, про те що його ввели в оману при складені заяви на отримання кредиту, так як він гроші не отримував, а Ощадбанк просить сплатити гроші по кредиту, які він не отримував. Крім того, він вважає, що строк позовної давності за даними позовними вимогами закінчився, тому просив в задоволені позову відмовити.
Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
16.01.2003 року сторонами по справі укладено кредитний договір №326, за яким відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на нагальні потреби в сумі 30000,00 грн. строком на 12 місяців під 30 % річних. Проценти за договором повинні сплачуватися боржником щомісячно до 30 числа (а.с. 6-7).
Відповідач, починаючи з строку першого платежу по договору №326 жодного разу не сплатив процентів. Отримані в кредит кошти у визначені договором строк (16.01.2004 р.) відповідач не повернув (а.с. 10-14).
Даний позов пред'явлений до суду 07.08.2012 р. (а.с.1-3).
За ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із пояснень відповідача ОСОБА_1 вбачається, що він був введений в оману по приїзду в Ощадбанк в м.Оріхові 16.01.2003 року, не маючи паспорта та наміру на отримання кредиту. В порушення вимог на отримання кредиту ОСОБА_1, дійсно написав заяву на видачу кредиту в присутності начальника Ощадбанку ОСОБА_2, ОСОБА_4, та інших працівників Ощадбанку, та поставив підпис в касовому ордері про отримання 30 000 грн., але гроші йому не давались.
Прокурором Оріхівського району 26.05.2005 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Оріхівського відділення № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України»була прокурором Оріхівського району порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 364 КК України (а. с. 9а).
В частині не визнання позову, в зв'язку з застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності доводи відповідача знайшли своє підтвердження.
Не можуть бути взяті до уваги пояснення представника позивача щодо того, що строк позовної давності не пропущений, так як 26.05.2005 року прокурором Оріхівського району була винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Оріхівського відділення №3011 ВАТ «Державний ощадний банк України», що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, що є підставою для зупинення строку позовної давності. Крім того, він вважає, що на перебіг строку позовної давності вплинув і вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 16.03.2011 року по кримінальній справі №1-5/2011. Однак вказаний вирок не може бути взятий до уваги, так як він є неналежним доказом: він не відповідає процесуальним вимогам, адже містить лише два аркуші низької якості друку та не зазначені відомості щодо набрання ним законної сили, що завірені гербовою печаткою (а. с. 63-64).
Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Договором №326 від 16.01.2003 року у п.п.1.1. передбачено, що кредит виданий на строк 12 місяців до 16.01.2004 року. Таким чином, з 17.01.2004 року сплив строк виконання даного договору і почався перебіг строку позовної давності за цим договором (а.с.6-7).
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано до суду 07.08.2012 року (а.с. 1-3), тобто за межами строку, встановленого ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_1 від 22.08.2012 року, в абзаці другому якої він вказує, що заперечує проти позовних вимог, так як кредит не брав. Крім того, зазначає, що за вказаними позовними вимогами закінчився строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, тому просить відмовити в задоволені позовних вимог (а. с. 56).
Статтею 263 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Отже, судом на підставі вищенаведених письмових доказів, а саме, кредитного договору та наданих банком документів про розрахунок заборгованості за договором, встановлено, що перебіг строку позовної давності за договором №326 почався 17.01.2004 р., так як судом не встановлено обставин, що могли зумовити зупинення або переривання перебігу позовною давності.
Позивач звернувся до суду більше ніж через вісім років, тобто поза межами строку, встановленого ст.257 ЦК України.
Про наявність поважних причин для поновлення позивачу строку для звернення до суду представник позивача в засіданні суду не заявив, пояснивши, що перешкодою для пред'явлення позову було порушення вищевказаної кримінальної справи. Однак суд не бере до уваги постанову прокурора Оріхівського району про порушення кримінальної справи від 26.05.2005 року, так як вона порушена лише за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Оріхівського відділення №3011 ВАТ «Державний ощадний банк України», що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, і не є жодною з підстав, передбачених ст.263 та ст.264 ЦК України. Тому не було перешкод для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1
На підставі викладеного, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 526, 530, 256, 257, ч. 5 ст. 261, ст.263, ст.264, ч.ч.3,4,5 ст.267 ЦК України суд дійшов висновку, що порушене право позивача не підлягає судовому захисту, оскільки позивач без поважних причин не звернувся до суду протягом передбаченого законом строку з позовом про стягнення суми заборгованості за вказаними кредитними договорами, перебіг позовної давності за якими почався зі спливом визначеного строку виконання зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 118, 119, 120, 192, 196, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 261, 263, 264, 267, 526, 530 ЦК України,
Відмовити в задоволенні позову ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та припинення дії кредитного договору в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його винесення до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Оріхівський районний суд Запорізької області.
Суддя Оріхівського районного суду: А.А.Шудрик