Дата документу: 18.10.2012
Справа № 2-2455/11
Номер провадження 2/818/413/2012
18 жовтня 2012 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.
при секретарі Якимової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ НАСК „Оранта” про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженню здоров”я, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які під час розгляду цивільної справи були позивачем уточнені, до ОСОБА_2, ВАТ НАСК „Оранта” про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженню здоров”я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 січня 2010 року біля 18 години 10 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем „Дачія-Логан”, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Леніна з боку площі Леніна в напряму проспекту Металургів в м. Запоріжжі, порушив п.п.12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на позивача.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-256/10 від 25.06.2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та звільнено від кримінальній відповідальності з передання його на поруки трудовому колективу Запорізької громадської організації „Асоціація підтримки і захисту підприємств і громадян „Співдружність”.
Внаслідок вчиненого ОСОБА_2 злочину позивач отримала тяжкі травми: закритий перелом голівки малоберцової кості, закритий перелом зовнішнього мишечку правої стегнової кості, перелом підвивих Д12 хребта, рану в області правого стегна з відшаруванням м”яких тканій правого стегна, що спричинило тривалий розлад її здоров”я. Після злочину у позивача також розвинулись супутні захворювання -цукровий діабет 2 типу середньої тяжкості, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, хронічний холіцистопанкреатит, хронічний пієлонефрит, артеріальна гіпертензія 2 ст. групи високого ризику.
З 12 січня 2010 року по 18 квітня 2010 року позивач була госпіталізована у Міську клінічну лікарню м. Запоріжжя у відділення екстреної та швидкої допомоги. Отримані травми спричинили їй серйозні ускладнення її здоров”я. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 17 серпня 2010 року їй була присвоєна третя група інвалідності.
Внаслідок заподіяного ушкодження здоров”я позивач витратила значні грошові суми на лікування, а саме у розмірі 10 785 грн. 46 коп.
Позивач зазначає, що даний злочин непоправно позначився на її душевному стані, благополуччі, а також у її повсякденному житті і житті її родини. Перші три місяці після вчинення злочину позивач пролежала у лікарні у нерухомому стані, не могла самостійно приймати їжу, справляти природні потреби.
Відповідач ОСОБА_2 півтора року відмовляється відшкодувати заподіяну його злочином шкоду, після скоєння злочину, коли вона перебувала у лікарні, ОСОБА_2 відвідував її та запевняв що повністю відшкодує матеріальну та моральну шкоду та сплатив їй 12 000 грн., за рахунок яких позивачем була сплачена вартість її перебування у лікарні і процедур.
Крім цього, ОСОБА_1 вказує, що відповідач ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність як власник наземного транспортного засобу 14 липня 2009 року на строк до 13 липня 2010 року у страховій компанії „Оранта”, згідно договору страхування № ВВ/8697664. Позивач звернулась до ВАТ НАСК „Оранта” з відповідною заявою про здійснення страхового відшкодування, однак їй була надана відповідь в якій вказано що матеріальна шкода згідно договору страхування відшкодовується не у повному обсязі, а моральна шкода у розмірі до 2 000 грн., решту суми повинна відшкодувати особа, яка скоїла злочин.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ч.2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 % ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону, а саме 5% від 51 000 грн., тобто 2 550 грн.
Позивач просить суд стягнути на її користь з ВАТ НАСК „Оранта” витрати пов”язані з лікуванням у розмір 10 785 грн. 46 коп., стягнути з ВАТ НАСК „Оранта” моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров”я, у розмірі 2 550 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров”я у розмірі 97 450 грн.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просять суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодились, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що після скоєння злочину, ним було сплачено позивачці 12 000 грн., які позивач після цього витратила на своє лікування. Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, відповідач та його представник вказують що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування цих вимог та підтвердження заподіяння моральної шкоди, у зв”язку з чим просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ВАТ НАСК „Оранта” ОСОБА_4 з позовними вимогами ОСОБА_1 погодилась частково, не заперечує щодо стягнення з ВАТ НАСК „Орната” моральної шкоди, заподіяну ушкодженням здоров”я в розмірі 2 550 грн., що стосується вимог про стягнення витрат пов”язаних з лікуванням позивача у розмірі 10 785 грн. 46 коп., представник відповідача ОСОБА_4 заперечує, в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідно до ст.24 Закону № 1961-ІV, у зв”язку з лікуванням потерпілого відшкодовується обґрунтовані витрати, які пов”язані з доставкою, розміщенням, утримання, діагностикою, лікуванням та реалібітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров”я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлі лікарських препаратів. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на користь позивача сплатив вартість її перебування у лікарні та процедур у розмірі 12 000 грн., тобто повністю відшкодував позивачеві обґрунтовані витрати на лікування та діагностику, тому вимоги до страхової компанії щодо відшкодування знов же витрат на лікування є незаконними та безпідставними, у зв”язку з чим представник просить суд відмовити в цій частині позовних вимог.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню у зв”язку з наступним.
Конституцією України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21). Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ст.124 ч.2 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Відповідно ч.3 ст.110 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди.
Відповідно до ст.57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 12 січня 2010 року біля 18 години 10 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем „Дачія-Логан”, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Леніна з боку площі Леніна в напряму проспекту Металургів в м. Запоріжжі, порушив п.п.12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на позивача ОСОБА_1
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-256/10 від 25.06.2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та звільнено від кримінальній відповідальності з передання його на поруки трудовому колективу Запорізької громадської організації „Асоціація підтримки і захисту підприємств і громадян „Співдружність”.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана винними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов”язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_1 № 562, ОСОБА_5 були отримані травми: перелом зовнішнього мишечку правої стегнової кості, закритий перелом голівки малоберцової кості, перелом підвивих Д12 хребта, тромбоз без глибоких та поверхневих вен правої нижньої кінцівки, тромбоз лівої нижньої кінцівки. Дата виписки ОСОБА_1 05.03.2010 року.
Відповідно до виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_1 № 6559 виданого КУ „Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя”, ОСОБА_1 поступила до Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя з діагнозом: подострий період тяжкої хребтової травми, перелом, вивих тіла Д12 хребта в стадії консолідації, перелом метафезу малої бердової кістки справа в стадії консолідації, пост травматичні контрактури правого колінного і голєностопного суглобів, перелом правого наколінника в стадії консолідації, ПТФС (посттромфлебічний синдром) обох нижніх кінцівок, набрякла форма, АРА нижніх кінцівок, ХАН (хронічна артеріальна недостатність) стадія декомпенсації. Супутній діагноз: сухарний діабет -тип 2, середньої тяжкості, субкомпенсація, діабетична ангіопатія нижній кінцівок, хронічний пієлонефрит, артеріальна гіпертензія -ІІ ст., ІІІ ст., група високого ризику.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 17 серпня 2010 року № 144594, ОСОБА_1 була присвоєна третя група інвалідності.
Як встановлено судом, цивільна відповідальність за шкоду життю, здоров”ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу „Дачія-Логан”, державний номер НОМЕР_2, була застрахована у ВАТ НАСК „Оранта” згідно із полісом обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8697664, який діяв в момент дорожньо - транспортної пригоди.
Відповідно до ч.2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов”язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.24 Закону № 1961-ІV, у зв”язку з лікуванням потерпілого відшкодовується обґрунтовані витрати, які пов”язані з доставкою, розміщенням, утримання, діагностикою, лікуванням та реалібітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров”я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлі лікарських препаратів.
Як вбачається з розписки від 15 січня 2010 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 в якості часткового відшкодування спричиненого їй збитку при дорожньо-транспортної пригоді грошові кошти у розмірі 10 700 грн.
Як вбачається з розписки від 19 січня 2010 року, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 в якості часткового відшкодування спричиненого їй збитку при дорожньо-транспортної пригоді грошові кошти у розмірі 1 300 грн.
Відповідно до наданих позивачем квитанцій та фіскальних чеків вбачається що позивачем ОСОБА_1 були здійснені витрати, які пов”язані з лікування, діагностикою у медичному закладі, купівлю лікарських препаратів на суму 10 785 грн. 46 коп.
Таким чином з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 були відшкодовані позивачеві витрати пов”язані з її лікуванням, які позивач після цього витратила їх на своє лікування, у зв”язку з чим, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ВАТ НАСК „Оранта” витрат пов”язаних з лікуванням у розмірі 10 785 грн. 46 коп., тому в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідним відмовити.
Крім цього, відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ро”зяснень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій»(лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Суд приходить до переконання, що подія, яка спричинила позивачу моральну шкоду, заподіяла моральні страждання, сталася з вини відповідача ОСОБА_2 При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, конкретну ситуацію, що склалась, а саме те, що в результаті вчиненого ОСОБА_2 злочину, позивач ОСОБА_1 отримала тяжкі травми, їй була присвоєна третя група інвалідності, порушився її нормальний ритм життя.
Розглядаючи справу щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 97 450 грн., суд виходить з того, що позивач зазнала тяжких травм, фізичного болю та душевних страждань внаслідок скоєного ОСОБА_2 злочину, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд визнає, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди є завищеною і визначає розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в сумі 7 000 гривень, яка на думку суду буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач отримала внаслідок злочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_2
Розглядаючи справу щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ВАТ НАСК „Оранта” у розмірі 2 550 грн., з якими представник відповідача погодився, суд виходить з того, що відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-ІV (з подальшими змінами та доповненнями), потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.1, ч.2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 9.3 ст. 9 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортним засобів” від 01.07.2004 року № 1961-ІV (з подальшими змінами та доповненнями), визначено, що обов”язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров”ю, становить 51 000 грн. на одного потерпілого. Таким чином суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ВАТ НАСК „Оранта” моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров”я в сумі 2550 грн., доведеними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно з п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, виходячи з принципу процесуального рівноправ”я сторін та враховуючи обов”язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Виходячи зі змісту ст.ст.59-60 ЦПК України, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не довів повної відсутність своєї вини в заподіянні моральної шкоди позивачу, а тому не приймає його заперечень до уваги.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачу була спричинена моральна шкода, у зв”язку з чим суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров”я обгрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позивач від сплати судових витрат звільнена відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідачів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1167, ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 147, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.2005 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, ст. 22 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів”, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ НАСК «Оранта»про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженню здоров'я -задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в сумі 2 550 (дві тисячі п”ятсот п”ятдесят) гривен.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в сумі 7 000 (сім тисяч) гривен.
Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Орджонікідзевського
районного суду м. Запоріжжя: ОСОБА_6