ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 41/618
30.10.06
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"
до Військової частини 3001 Міністерства Внутрішніх справ України
про стягнення 120060 грн.
Суддя Пилипенко О.Є.
Представники:
від позивача: Антонов Л. А. -пред. за довіреністю від 01.09.2006 р.
від відповідача: Єрьомін В. О. -пред. за довіреністю № 730 від 29.09.2006 р.
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді вартості переданого на збереження майна у сумі 120060 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 02.10.2006 року.
Позивач у судове засідання 02.10.2006 року з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги. Відповідач у судове засідання 02.10.2006 року з'явився та надав заперечення на заявлені позовні вимоги.
У судовому засіданні 02.10.2006 року оголошено перерву у розгляді справи до 30.10.2006 року.
Сторони у судове засідання 30.10.2006 року з'явилися та надали пояснення по справі.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, та заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва,
Рішенням Господарського суду міста Києва № 45/197 від 23.05.2006 року у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» до Військової частини 3001 Міністерства Внутрішніх справ України про стягнення з відповідача 103 851 грн. 90 коп. збитків, завданих позивачеві (поклажодавцеві) втратою речі переданою на зберігання відмовлено повністю.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» по справі № 45/197 мотивовані тим, що позивач взяв участь у двоетапному тендері по закупівлі риби та рибопродуктів та після завершення першого етапу, не чекаючи результатів другого етапу, відвантажив відповідачеві 20010 кг. риби на суму 103851,90 грн. за накладною від 10.12.2004 № 704. Спір між сторонами виник внаслідок того, що позивач вважає що відповідач на вимогу позивача не повернув переданий відповідачеві товар, який було передано останньому за договором зберігання.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 45/197 від 23.05.2006 року встановлено, що листом від 20.12.2004 № 3/24-4822 Головне управління внутрішніх військ МВС України повідомило позивача про те, що за результатами розгляду у першому етапі конкурсу, позивача запрошено до участі у другому етапі конкурсу на закупівлю риби та рибопродуктів. Цим же листом позивача повідомлено, що розкриття цінових пропозицій відбудеться 27.12.2004 о 12.20.
10.12.2004 позивач за накладною № 704 відвантажив відповідачеві ставриду вагою 20010 кг., а відповідач вказаний товар прийняв. В зазначеній накладній підставою для відвантаження вказано «договор ответств. хранения», вартості товару в накладній не було вказано.
Позивач надав суду копію листа від 06.06.2005 № 223/1, адресованого «Командуючому ВВ МВС України», з вимогою повернути товар переданий на зберігання, або сплатити його вартість. Доказів надіслання зазначеного листа позивач не надав, проте Головне управління внутрішніх справ МВСУ листом від 14.03.2006 № 3/24/1-804 підтвердила те, що до неї надходив листи від позивача, зокрема лист від 06.06.2005 № 223/1.
Позивачем було надано суду копію листа від 06.06.2003 № 222/1, адресованого в/ч 3001, з вимогою повернути товар переданий на зберігання, або сплатити його вартість. Доказів надіслання зазначеного листа позивачем суду не надано, відповідачем не підтверджено факту отримання зазначеного листа.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2006 року № 45/197 мотивоване тим, що позивач не довів суду факту пред'явлення ним вимоги про повернення переданого на зберігання майна саме відповідачеві, а тому відповідач вважається таким що не був та не міг бути повідомленим про вимогу позивача повернути вказаний товар.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, згідно з вказаними нормами права, позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтується його позов, а також правомірність заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 17.07.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» було направлено на адресу відповідача лист (№ 256/1) з вимогою повернення переданої на зберігання продукції або відшкодування її вартості. Відповіді на зазначений лист від Військової частини 3001 Міністерства Внутрішніх справ України позивачу не надходило.
Доказами отримання зазначеного листа є відмітка від 20.07.2006 року про його вручення, що знаходиться на зворотньому боці повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Підтримуючи свою правову позицію позивач зазначає, що 21.08.2006 року він звернувся до Президента Севастопольської ТПП Вишне Л.І. з запитом (Вих. № 311/1), відповідно до якого просить надати інформацію про оптові ціни та ставриду свіжоморожену по м. Севастополю за серпень поточного року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту консультації № С-98 від 23.08.2006 року Севастопольської торгово -промислової палати, оптова ціна на ставриду свіжоморожену складає 6 гривень за кілограм з урахуванням ПДВ.
Спір по справі виник з причин того, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» вважає, що збитки завдані Військовою частиною 3001 Міністерства Внутрішніх справ України позивачу та які має бути стягнуто на користь останнього складають 120 060 грн. 00 коп. (20010 кг.*6,00 грн. = 120 060, грн.. 00 коп.).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва № 45/544 від 23.05.2006 року оскаржувано сторонами не було та набрало законної сили. А отже, і факти, встановленні рішенням Господарського суду міста Києва № 45/544 від 23.05.2006 року не доводяться знову при вирішення спору між сторонами по справі № 41/617.
Частиною 1 п. 1 ст. 951 ЦК України передбачено, що битки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності. Яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення. Яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Частиною 3 ст. 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Отже, позивачем доведено суду факт пред'явлення вимоги про повернення переданого на зберігання майна відповідачеві, яка належним чином висловлена. Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вжитті належні заходи для повідомлення відповідача про таку волю Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот».
На підставі ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу, покладаються на відповідача в повному розмірі.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» підлягають задоволенню в повному обсязі, з поточного рахунку відповідача підлягає стягненню 120060 грн. 00 коп. збитків, завданих Військовою частиною 3001 Міністерства Внутрішніх справ України у вигляді вартості переданого на зберігання майна, державне мито в сумі 1200 грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 623 ЦК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини 3001 Міністерства Внутрішніх справ України (01133, м. Київ, вул. Щорса, 38, ідентифікаційний код 25575753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот» (99011, м. Севастополь, пр. Рахімова, 15 ідентифікаційний код 31656426) 120060 грн. 00 коп. збитків у вигляді вартості переданого на зберігання майна, державне мито в сумі 1200 грн. 60 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Дата підписання 22.11.2006 року
Суддя О.Є. Пилипенко