Справа № Провадження №33-814/12 33/1090/7670/12 Головуючий у І інстанції Шпак Т. С.
Категорія147Доповідач у 2 інстанціїСлива
23.10.2012
15 жовтня 2012 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю правопорушника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2012 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови, 12 червня 2012 року о 07 годині 40 хвилин по Столичному шосе, 90 в м. Києві, ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, відмовився у присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову суду, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вважає постанову незаконною, а накладене на нього адміністративне стягнення занадто суворе, оскільки судом не враховано, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, працює водієм, а позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище, так як іншої професії він не має. Окрім цього, апелянт стверджує, що під час зупинення його працівниками ДАІ, він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а ознаки запаху алкоголю з порожнини рота у нього були через хворобу «гастрит», яка призводить до неприємного запаху з ротової порожнини. Просить постанову змінити в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати стягнення у виді штрафу, в межах санкції, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Апелянт також просить поновити йому строк на подачу зазначеної скарги, пославшись на те, що строк ним був пропущений з поважних причин, оскільки його робота пов'язана з постійними відрядженнями, через що він не зміг вчасно отримати виклик до суду. Про існування оскаржуваної постанови, він дізнався лише 03.09.2012р., отримавши її копію в канцелярії суду.
Заслухавши апелянта ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.
Враховуючи доводи апелянта, про причини пропуску строку на оскарження постанови, апеляційний суд визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 18.07.2012 року підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії СН1 № 073537 у якому викладені обставини вчинення правопорушення.
Будь-яких доказів про те, що працівники ДАІ при складанні вказаного протоколу діяли неправомірно, суду не надано.
За даних обставин, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 130 ч. 1 КУпАП є правильною.
При прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення являється грубим порушенням ПДР України, і не знайшов підстав для застосування іншого стягнення крім позбавлення права керування транспортними засобами.
З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, і підстав для його зміни та пом'якшення не вбачає.
Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2012 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2012 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області Ю.М. Слива