Справа № Провадження №22-ц-4215/12 22-ц/1090/5566/12 Головуючий у І інстанціїКапшук Л.О.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Кулішенко
25.10.2012
Іменем України
19 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.
при секретарі Соловйову А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 14 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, -
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вимогою про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 29 серпня 2006 року їй, як приватному підприємцю, надано дозвіл на здійснення торгівельної діяльності в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому по АДРЕСА_1, тому на посаду продавця була прийнята ОСОБА_4 і 27.04.2010 року з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. За трудовим договором від 24.05.2010 року на роботу в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»також була прийнята на посаду продавця ОСОБА_3, з якою того ж дня був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Розпорядженням від 28 серпня 2009 року № 1 по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»була встановлена повна бригадна відповідальність для продавців магазину. На підставі вказаного розпорядження 24.05.2010 року був укладений договір про повну бригадну матеріальну відповідальність ОСОБА_4 і ОСОБА_3
За період трудових відносин відповідачі допустили нестачу товарно-матеріальних цінностей про що складено ряд актів.
Члени бригади складали письмові пояснення по кожному з актів, вину у спричинені шкоди визнавали, зобов'язувались відшкодувати завдану шкоду.
Загалом по всіх актах по бригадній відповідальності ОСОБА_4 завдана матеріальна шкода - на суму 51609,66 грн. Відшкодовано 1020 грн. Залишок невідшкодованої суми на час звернення з позовом складає 50589,66 грн.
ОСОБА_5 завдана шкода на суму 48712,54 грн. Відшкодовано 1320 грн. Залишок невідшкодованої суми на час звернення з позовом складає 47392,54 грн.
Відповідачі були звільнені з роботи, проте шкоду в добровільному порядку не відшкодували до даного часу.
Неодноразово вона зверталась до працівників міліції з питанням про порушення кримінальної справи відносно відповідачів, проте кримінальна справа не порушена.
Просила стягнути з ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 50589,66 грн., з ОСОБА_3 - 47392,54 грн., стягнути з відповідачів судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 14 червня 2012 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Рішення Миронівського районного суду від 14 червня 2012 року відповідає вимогам закону, оскільки суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу за позовом ОСОБА_2 згідно з законом, крім того, рішення суду ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи на які сторони, посилались як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 29 серпня 2006 року позивачу ОСОБА_2 надано дозвіл на здійснення торгівельної діяльності в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому по АДРЕСА_1.
За трудовим договором від 08.03.2010 року на роботу в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»була прийнята на посаду продавця ОСОБА_4
27.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про матеріальну відповідальність ОСОБА_4
За трудовим договором від 24.05.2010 року на роботу в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»була прийнята на посаду продавця ОСОБА_3
24.05.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про матеріальну відповідальність ОСОБА_3
Розпорядженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 28 серпня 2009 року № 1 з метою забезпечення збереження товарно-матерільних цінностей в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»була встановлена повна бригадна матеріальна відповідальність для продавців магазину.
На підставі вказаного розпорядження 24.05.2010 року був укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність ОСОБА_4 і ОСОБА_3
За період трудових відносин відповідачами складено та підписано ряд актів інвентаризації грошових та товарно-матеріальних цінностей по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».
При звільненні з роботи позивач заявила вимоги до відповідачів про розрахунок за складеними актами інвентаризації.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на норми ст.130, 134, 135, 136, КЗпП України та прийшов до правильного висновку про те, що порядок проведення позивачем ревізій та результати їх оформлення не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому акти інвентаризації не можуть бути доказом завданих відповідачами збитків.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд першої інстанції при вирішенні спору не взяв до уваги те, що згідно договорів про індивідуальну та колективну матеріальну відповідальність, укладеного з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вони взяли на себе зобов'язання про повну матеріальну відповідальність, не спростовують висновків суду.
Відповідачі пояснили, що акти інвентаризації та пояснення були написані під диктовку позивачки, яка не випускала відповідачів з магазину, закривши їх в приміщенні.
Сама ж інвентаризація не проводилась. Ні обмір, ні переважування, підрахунки конкретних товарів не проводились. Відомості про товароматеріальні цінності, яких нібито не вистачало, в зазначених документах відсутні.
Колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 14 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :