Справа № Провадження №22-ц-3583/12 22-ц/1090/4499/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Категорія18Доповідач у 2 інстанціїКашперська
29.10.2012
Іменем України
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Бобка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання зобов'язання,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В листопаді 2012 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом про стягнення боргу за невиконання зобов'язання. Посилалися на те, що для інвестування в будівництво коштів 06 травня 2008 року було укладено договір, що підтверджується розпискою, в якому вони згідно з домовленістю передали на виконання даного договору грошові кошти ОСОБА_2 на загальну суму 145266 доларів США, а відповідач зобов'язувався за передані ними грошові кошти надати ОСОБА_3 у власність дві однокімнатні квартири та ОСОБА_4 надати у власність трьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 20 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до органів внутрішніх справ з приводу можливих неправомірних дій з боку відповідача, в ході перевірки заяви відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів та повідомив, що частину грошей, а саме 80000 грн. вніс в ЖБК «Енергетик»та підтвердив це документами, щодо решти коштів пояснень дати не зміг, а 05 травня 2011 року відповідач повернув грошові кошти в розмірі 1000 доларів США від загальної суми боргу. 03 вересня 2010 року ними були направлені вимоги, в яких вони вимагали передати у власність паї, однак відповіді не отримали, грошові кошти повернуті не були. Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили розірвати договори від 06 травня 2008 року, укладені ними із відповідачем, стягнути із відповідача на їх користь борг за зобов'язанням на загальну суму 127006 доларів США, що є еквівалентом 1014752,53 грн., інфляційні за період із 13 вересня 2010 року по 10 жовтня 2011 року в розмірі 91327,73 коп. та 3 % річних за прострочення в розмірі 32777,90 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2012 року та додатковим рішенням від 25 червня 2012 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково задоволено, стягнуто із відповідача борг за зобов'язаннями на користь позивачів на загальну суму 127006 доларів США, що еквівалентно 1014752,53 коп., 3 % річних за прострочення з 13 вересня 2010 року по 10 жовтня 2011 року на користь позивачів в розмірі 32777,90 грн., в решті позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Так, частково задовольняючи позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за зобов'язаннями, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримав кошти від позивачів в розмірі 144266 доларів США без достатньої правової підстави, не вніс їх на рахунки кооперативу та не надав суду доказів того, що кошти були використані за цільовим призначенням, тому має повернути їх позивачам солідарно в повному розмірі за вирахуванням 86000 грн., що внесені у якості пайового та вступного внеску, а також 3 % річних. Між сторонами з даного приводу було укладено договори, однак, оскільки істотних умов договору сторонами досягнуто не було, вони розірванню не підлягають.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 06 травня 2008 року ОСОБА_2, який був заступником голови обслуговуючого кооперативу «Енергетик», отримав пайовий вклад від ОСОБА_4 за трикімнатну квартиру в сумі 72060 доларів США, та від ОСОБА_3 за дві однокімнатні квартири в сумі 73206 доларів США, про що склав розписки. Станом на 14 березня 2011 року ОСОБА_2 в кожній розписці підтвердив, що пайовий внесок отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в даній сумі.
Факт одержання даних грошових коштів не заперечується відповідачем.
Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера № 23, № 25, № 26 від 07 травня 2008 року та 29 травня 2008 року, ОК «ЖБК «Енергетик»прийнято від ОСОБА_4 -42000 грн. та 2000 грн. як пайовий та вступний внески відповідно, від ОСОБА_3 -42000 грн. як вступний внесок.
Також в матеріалах справи міститься розписка від 05 травня 2011 року, згідно якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 8000 грн., що еквівалентно 1000 доларів США в рахунок погашення боргу.
Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.
Визначаючи суть правовідносин, які склались між сторонами, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із змісту наданих позивачами розписок неможливо дійти висновку, що сторони дійшли угоди щодо предмету договору, прав і обов'язків сторін за договором, а також щодо самого виду та правової природи договору, а відтак і про те, що у ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникли зобов'язання, що мають виконуватися за правилами Глави 48 ЦК України.
Таким чином, відповідач отримав кошти від позивачів, як пайовий вклад за квартири, однак при цьому договору, який мав врегульовувати зобов'язальні правовідносини між сторонами внаслідок передачі цих грошових коштів, в передбаченому законом порядку між сторонами укладено не було.
Встановивши, що в розписках від 06 травня 2008 року не зазначено істотних умов пайової участі у передачі квартири, в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції разом із тим зроблено суперечливий висновок про те, що договори між позивачами та відповідачем були укладені, із чим колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту даної норми вбачається, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Виходячи із сукупності наведених вище доказів та аналізу змісту ст. 1212 ЦК України, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти без достатньої правової підстави.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають у неприпустимості розгляду правовідносин між сторонами як фізичними особами та покладення відповідальності на обслуговуючий кооператив «ЖБК «Енергетик». Однак дані доводи спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається із змісту розписок від 06 травня 2008 року, вони складені від імені особисто відповідача, а не обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Енергетик», про отримання пайових внесків за квартири від позивачів, при цьому відтиск печатки юридичної особи на розписках відсутній, будь-яких правовідносин між позивачами та ОК «ЖБК «Енергетик»із змісту даних розписок не виникає.
Також відповідач посилається на протокол № 5 загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Енергетик»від 02 червня 2006 року, яким його було прийнято новим членом кооперативу та призначено заступником Голови правління «ЖБК «Енергетик», якому доручено відповідати за організацію нових членів кооперативу, облік (розподіл) паїв і паєнагромаджень та за організацію, фінансування і хід будівництва стосовно другої черги, відокремлено вести пов'язані з цим фінансування, облік та розподіл паїв і паєнагромаджень, відкрити додатковий рахунок в установі банку для проведення операцій, пов'язаних з фінансуванням будівництва.
Проте із даних повноважень не вбачається обов'язку ОСОБА_2 отримувати грошові кошти безпосередньо від членів кооперативу у власне розпорядження.
Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що всі кошти, отримані від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, були передані до обслуговуючого кооперативу ЖБК «Енергетик».
Вирішуючи вимоги позивачів про стягнення коштів, колегія суддів враховує, що позивачі, розпоряджаючись відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України своїми процесуальними правами, не претендують на повернення внесених до обслуговуючого кооперативу ЖБК «Енергетик»42000 грн. від імені ОСОБА_3 та 44000 грн. від імені ОСОБА_4, а також 1000 доларів США за розпискою від 05 травня 2011 року.
Таким чином, із відповідача на користь кожного із позивачів мають бути стягнуті безпідставно набуті грошові кошти за вирахуванням 1000 доларів США згідно розписки від 05 травня 2011 року та сум, внесених відповідачем за прибутковими касовими ордерами до ОК «ЖБК «Енергетик».
На день ухвалення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 17 травня 2012 року офіційний курс валют становив 7,99 грн. за 1 долар США.
Таким чином, на користь ОСОБА_3 із відповідача має бути стягнуто 73206 доларів США -1000 доларів США = 72206 доларів США х 7,99 = 576925,94 грн. -42000 грн. = 534925,94 грн.
На користь ОСОБА_4 із відповідача має бути стягнуто 72060 доларів США х 7,99 = 575759,4 грн. -44000 грн. = 531759,40 грн.
Також колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо стягнення штрафних санкцій із відповідача на користь позивачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).
Ч. 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За обставин, встановлених під час розгляду справи, в частині стягнення з відповідача на користь позивачів 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також в частині індексу інфляції, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами не укладався відповідний договір та підстав вважати, що відповідачем порушенні строки виконання зобов'язань, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_2 в дохід держави стягується судовий збір в розмірі 2823 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2012 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 534925,94 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 531759,40 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2823 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.