Справа № Провадження №22-ц-5008/12 22-ц/1090/6759/12 Головуючий у І інстанціїМостовий Р.П.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Малород
24.10.2012
Іменем України
16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Поліщука М.А.,
суддів: Малорода О.І., Коцюрби О.П.
при секретарі: Лопатюк В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, -
У лютому 2012 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила встановити безоплатний земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належить відповідачу.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_2. В 2007 році нею було приватизовано земельну ділянку розміром 0,15 га, в 2009 році її сусід відповідач по справі, приватизував частину під'їздної дороги яку вона використовувала для під'їзду до домоволодіння та збудував паркан, що привело до порушення її прав власника земельної ділянки та житлового будинку, до яких іншого під'їзду не має.
Рішенням суду позов задоволено повністю.
Встановлено земельний сервітут на умовах безоплатності на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належить відповідачу шляхом виділення для цього дороги шириною 2,5 м довжиною 40 м, загальною площею 0,01 га.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2, та земельна ділянка 0,1500 га.
Приймаючи рішення суд першої інстанції, виходив з того, що позивачка не має можливості належним чином користуватися земельною ділянкою та будинком, поскільки відсутній під'їзд до її домоволодіння, і тому відповідно до ст. ст. 401-404 ЦК України та ст. ст. 98-100 ЗК України вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та задовільнив їх.
Колегія погоджується з такими висновками суду.
Згідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Заперечення викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Так судом першої інстанції встановлено, що відповідачка не має під'їзду до будинку та земельної ділянки.
Указані обставини визнані сторонами.
Також попереднім рішенням суду від 20 квітня 2011 року про оскарження позивачкою державного акта про право власності на земельну ділянку на ім'я відповідача, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду також встановлено, що під'їзд відсутній.
За таких обставин висновок суду про встановлення сервітуту є правомірним.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що встановлення сервітуту для влаштування проїзду можливе лише по наявному шляху і стверджує, що такого шляху не було, а позивачкою не надано відповідних доказів.
Заперечення в цій частині не відповідають обставинам справи поскільки в матеріалах є два акти комісії з земельних питань Підгірцівської сільської ради /а.с.11,12/ де зазначено, що в ході огляду місцевості було встановлено на спірній ділянці залишки асфальту, а на земельній ділянці, яку отримав у власність відповідач, старі стопчики огорожі.
Крім того в матеріалах справи є план забудови садиби ОСОБА_4 /а.с. 7/ на якому також позначено, що між садибами сторін існував тупіковий провулок.
Надалі відповідач стверджує, що влаштування проїзду спричинить йому матеріальні збитки, поскільки необхідно буде демонтувати огорожу та знищити насадження.
На думку колегії вказані заперечення не заслуговують на увагу поскільки дійсно встановлено, що під'їзд до ділянки позивачки відсутній, влаштувати його іншим шляхом неможливо, а питання відшкодування матеріальної шкоди при встановленні сервітуту врегульовано положеннями ст.. 101 ч.4 ЗК України, якою передбачено право власника земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, на відшкодування матеріальних збитків.
Інші заперечення в частині визначення розміру ділянки для встановлення земельного сервітуту та приєднання судом до матеріалів справи як доказу -схеми аерофотозйомки с. Креничі за 1956 рік - не спростовують висновків суду.
Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, поскільки суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу -відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :