Справа № Провадження №11-1423/12 11/1090/7367/12 Головуючий у І інстанціїХрипун
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Миколюк
24.10.2012
Іменем України
18 жовтня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Миколюка О.В.,
суддів: Капічон О.М., Габрієля В.О.,
за участю прокурора : Стаховської Н.О.,
адвоката: ОСОБА_1,
засудженого: ОСОБА_2,
потерпілого: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Велика Вовнянка Таращанського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, працює на посаді водія ТОВ «Буйфіш Холдинг», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 5100грн. на користь держави без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:
Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області за проведення експертиз 2234 грн. 40 коп; ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області 5225 грн. 25 коп. у відшкодування матеріальної шкоди за лікування потерпілого ОСОБА_3; потерпілого ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 11045 грн. 16 коп. та 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; потерпілої ОСОБА_4 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів по справі.
Згідно вироку, 27 липня 2011 року, близько 12 години 40 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ореl Vectra», д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухаючись на 19 км+200 м а/д Київ - Одеса в напрямку м. Києва поблизу с. Круглик Києво-Святошинського району Київської області, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеки чи перешкоди для руху, не загрожувати життю або здоров'ю громадян, не завдавати матеріальних збитків, не виконав вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (з наступними змінами та доповненнями), проявив неуважність та безпечність, під час виникнення небезпеки на проїзній частині у вигляді автомобіля «ВАЗ 21011»державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який виконував маневр повороту ліворуч, не виконав вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та перед ДТП застосував відворот керма вправо, допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля з правою задньою частиною автомобіля «ВАЗ 21011»державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 в полосі для розвороту транспортних засобів в напрямку м. Києва.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій «ВАЗ 21011»державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 32/д від 03.02.2012 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра справа по лопатковій лінії зі зміщенням відламків та з розвитком посттравматичного ексудативного плевриту, вказані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки викликали довготривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3 правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину, особі засудженого, внаслідок його м'якості. Крім того, прокурор вважає, що суд, безпідставно та невмотивовано прийшов до переконання про можливість призначення засудженому покарання без позбавлення права керування транспортиними засобами, при цьому, не врахувавши наслідки вчиненого злочину спричинення потерпілим ушкоджень середньої тяжкості та грубі порушення ПДР.
В своїй апеляції потерпілі не погоджуються з вироком суду, через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а саме вважають несправедливим заниження суми відшкодування моральної шкоди, не повно врахував обставини, за яких були заподіяні тілесні ушкодження і їх тяжкість, фізичні та душевні страждання потерпілих, погіршення стану їх здоров'я і необхідний термін лікування, порушення нормальних життєвих зв'язків та тяжкість вимушених змін в їх житті через отримані внаслідок ДТП травми, а також неповно врахував вимоги закону щодо розумності і справедливості відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, проігнорував індивідуалізацію покарання, призначивши покарання недостатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому, потерпілі просили вирок змінити, в частині, що стосується вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, шляхом збільшення сум, що підлягають стягненню, а саме: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 847,86 грн. матеріальної шкоди, 9397,30 грн. матеріального збитку та 40000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 40000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 800,00 грн., також змінити вирок в частині, що стосується призначення покарання та призначити засудженому ОСОБА_2 максимальну міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст. 286 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, просить вирок змінити, виключивши з резолютивної частини стягнення грошових коштів в сумі 5225 грн. 25 коп. на користь ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області, оскільки довідкою ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області, на яку посилався прокурор при заявленні позову, ніяким чином не обгрунтовано зазначення вартості лікування, тобто коштів витрачених на ліки, вартість лікувальних процедур, вартість харчування потерпілого в лікувальному закладі, вартість обслуговування лікарняного місця за час перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні. Не було надано виписку, які медичні препарати були застосовані до потерпілого ОСОБА_3 і чи мають вони будь-яке відношення до дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 27.07.2011 року. Крім того, ні досудовим слідством, ні під час судового розгляду справи по суті не було встановлено, чи є причинний зв'язок, щодо отриманих потерпілим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та його подальшим стаціонарним лікуванням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, думку потерпілих які просили задовольнити їхню апеляційну скаргу в повному обсязі, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирок, в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 та доведеності його вини ніким не оспорюється і апеляційним судом не перевірялись.
Всупереч доводам прокурора про невідповідність покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочину, особі засудженого внаслідок його м'якості, суд призначаючи покарання підсудному, врахував, що вчинений підсудним злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, вчинений з необережності, ОСОБА_2 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, раніше не судимий, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено. За таких обставин, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Що ж стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з засудженого на їх користь по 40000 тис. гривень в якості відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, неправомірними діями засудженого, то суд, відповідно до вимог ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, з наведенням відповідного обґрунтування, як це випливає з ч.5 ст. 334 КПК та відповідно до вимог ст. 335 того ж Кодексу зазначає у резолютивній частині вироку рішення щодо цивільного позову.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами та доповненнями), при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приймає до уваги, що моральна шкода потерпілим спричинена неправомірними діями підсудного, суттєво змінила звичний спосіб життя потерпілих, завдало їм значних життєвих незручностей, погіршила їх матеріальне становище та завдала значних моральних страждань, крім того, суд приймає до уваги матеріальний стан підсудного, який працює.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір суми у відшкодування завданої моральної шкоди потерпілим.
Судом повністю задоволені вимоги потерпілого про стягнення матеріальної шкоди в тому числі й витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 (вісімсот) гривень, тому доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3 в цій частині є помилковими.
Що стосується доводів апеляції засудженого про недоведеність та необґрунтованість стягнення грошових коштів на користь ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області в сумі 5225 грн. 25 коп., то вони не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів,-
Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілих задовольнити частково.
Збільшити розмір моральної шкоди, стягнувши із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих:
- ОСОБА_3 25 000 (двадцять п'ять) тис. грн.;
- ОСОБА_4 25 000 (двадцять п'ять) тис. грн.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя: О.В. Миколюк