Справа № Провадження №22-ц-5342/12 22-ц/1090/7313/12 Головуючий у І інстанціїДубас Т.В.
Категорія18Доповідач у 2 інстанції Лащенко
22.10.2012
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання договору завдатку недійсним та стягнення коштів ,-
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку недійсним та стягнення коштів. Позов мотивував тим, що 11 грудня 2011 року між ним та відповідачем було укладено договір завдатку на придбання нежитлового приміщення АДРЕСА_1. На виконання вказаного договору він передав відповідачу кошти в розмірі 24090 грн., про що свідчить відповідні запис та підпис відповідача на договорі.
Одночасно сторони домовлялися про майбутнє укладення договору купівлі-продажу вищезазначеного нежитлового приміщення, який з вини відповідача не був укладений. Договір завдатку, на думку позивача, укладався з порушенням норм чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати договір завдатку від 11 грудня 2011 року, укладений між ним та ОСОБА_2, недійсним та стягнути з відповідача на його користь 24 090 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 24 090 грн., судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп., а всього 24 197 грн. 30 коп.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року в частині стягнення з нього авансу в сумі 24 090 грн., з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 11 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір завдатку на придбання нежитлового приміщення АДРЕСА_1.
На виконання вказаного договору позивачем було передано відповідачу кошти в розмірі 24090 гривень, про що свідчить відповідні запис та підпис відповідача. Одночасно сторони домовлялися про укладення договору купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень в майбутньому, проте не уклали його.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися завдатком.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У разі, коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний вище договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за своєю формою та змістом не відповідав вимогам закону, тому сплачені в рахунок виконання договору кошти є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Посилання апелянта про передачу коштів третій особі ОСОБА_4 не підтверджені матеріалами справи. Довіреність ОСОБА_4 на ім'я відповідача, свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення, техпаспорт, витяг про державну реєстрацію не є підтвердженням передачі спірних грошових коштів третій особі по справі та виникненню у неї прав та обов'язків, що пов'язані зі спірним договором. В письмовій розписці про отримання грошей відповідачем не зазначено, що він діяв в інтересах третьої особи. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про виникнення зобов'язань між ОСОБА_3 і ОСОБА_2.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді