Справа № 2/435/679/12 Головуючий у 1-ій інстанції
Провадження № 22-ц/491/2881/12 Дурасова Ю.В.
Категорія - 24 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Куреденко О.П.
за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу,-
У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна» (далі -ПрАТ «АІСЕ Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 30 вересня 2003 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено угоду № 66905 з додатками № 1 та № 2, згідно якої позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 послуги з придбання автомобіля на основі системи «Автоплан», а відповідач зобов'язався оплатити вартість автомобіля марки «Сенс 1311-01» за ціною 31290 грн. та наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних повних внесків.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 21 квітня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки.
Оскільки позивач прийняті на себе зобов'язання з надання автомобіля виконав в повному обсязі, надавши відповідачу автомобіль марки «Chery QQ», який останній зареєстрував на своє ім'я, тоді як відповідач свої зобов'язання не виконав, припинивши з травня 2008 року сплату щомісячних внесків, тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість зі сплати щомісячних внесків у сумі 8235,76 грн., 82,35 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2012 року позов ПрАТ «АІСЕ Україна» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПрАТ «АІСЕ Україна» 8235,76 грн., 82,35 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не досліджено правомірність зміни позивачем марки та моделі автомобіля «Сенс» на «Ланос» без отримання його згоди на це шляхом відповідного повідомлення; не враховано, що вартість придбаного ним автомобіля марки «Chery QQ» є меншою, аніж вартість автомобіля, який був предметом укладеної угоди, а тому вважає, що станом на 22.05.2008 року він в повному обсязі сплатив вартість останнього, а тому жодних зобов'язань перед позивачем не має. Вважає, що розрахунок суми заборгованості, наданий позивачем є неналежним та недопустимим доказом з огляду на вищевикладене.
Позивач ПрАТ «АІСЕ Україна» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 вересня 2003 року між ЗАТ «АІСЕ Україна», правонаступником якого є ПрАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_2, укладено угоду № 66905 та підписано Додатки № 1 та 2 до неї, які є її невід'ємними частинами (а.с. 9, 10, 11-12).
Відповідно до умов укладеної угоди позивач зобов'язався надати відповідачу послуги, спрямовані на придбання автомобіля марки «Сенс 1311-01» через систему надання послуг з придбання автомобілів «Автоплан», організовану позивачем, а відповідач зобов'язався оплатити 100 відсотків вартості автомобіля та вартість наданих йому за угодою послуг шляхом оплати 84 щомісячних повних внесків.
У липні 2007 року дистриб'ютор вказаного автомобіля АТ «УкрАвто» повідомив ЗАТ «АІСЕ Україна» про те, що з серпня 2007 року припиняється виробництво автомобілів марки «Сенс» і його замінить автомобіль марки «Ланос» з двигуном 1,4 л. (а.с. 16).
У зв'язку з чим та керуючись положеннями п. 10.1. ст. 10 додатку № 2 до угоди № 66905 від 30.09.2003 року позивач здійснив заміну автомобіля марки «Сенс» на автомобіль марки «Ланос».
У березні 2008 року ОСОБА_2 було надано право на отримання автомобіля марки «Ланос».
Скориставшись правом на обрання іншої моделі, ОСОБА_2 замість моделі «Ланос» виявив бажання на отримання автомобіля «Chery QQ», який він зареєстрував на своє ім'я 27.05.2008 року, різниця ж у розмірі вартості автомобілів була зарахована позивачем на графік відповідача в сумі 13010 грн. для погашення 14 внесків.
21 квітня 2008 року між позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким відповідачі зобов'язалися відповідати солідарно перед кредитором в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за угодою № 66905 від 30.09.2003 року (а.с. 13).
У липні 2008 року дистриб'ютор автомобіля марки «Ланос 1,4» АТ «УкрАвто» повідомив ЗАТ «АІСЕ Україна» про те, що з липня 2008 року припиняється виробництво автомобілів марки «Ланос 1,4». У зв'язку з чим та керуючись положеннями п. 10.1. ст. 10 додатку № 2 до угоди № 66905 від 30.09.2003 року позивач у серпні 2008 року здійснив заміну автомобіля марки «Ланос 1,4» на автомобіль марки «Ланос D4LM510».
Оскільки, починаючи з квітня 2008 року ОСОБА_2 сплачував щомісячні внески, систематично порушуючи п. 4.2 додатку № 2 до угоди щодо розміру оплат, утворилася заборгованість в сумі 8235,76 грн., з вимогою про погашення якої у листопаді 2009 року позивач звернувся до відповідачів, які цю вимогу не виконали (а.с. 26-31).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 обов'язків за укладеною угодою щодо сплати щомісячних повних внесків, внаслідок чого й утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 526 ЦК України встановлюється обов'язок виконання зобов'язання належним чином у відповідності до умов договору, цивільного кодексу та інших нормативно-правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 8 угоди № 66905 від 30.09.2003 року передбачено, що підписання цієї угоди та додатків до неї є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення умови та зміст угоди та додатків до неї.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Додатку № 2 до угоди сторони погодили, що з початку графіка внесків до наступного місяця після одержання права на отримання автомобіля учасник має сплачувати щомісячно повний внесок. При цьому чистий внесок може сплачуватися повністю або у половинному розмірі на розсуд учасника.
Скориставшись своїм правом, відповідач у період з грудня 2003 року по квітень 2008 року сплатив 31 чистий половинний щомісячний внесок, що ним не заперечується.
У березні 2008 року відповідач одержав право на отримання автомобіля.
Згідно з положеннями п.4.2 ст. 4 додатку № 2 до угоди після одержання права на отримання автомобіля і до закінчення графіка внесків учасник повинен сплачувати щомісячно повний внесок і погасити заборгованість, що виникла з причин внесення лише половини чистого щомісячного внеску в один із запропонованих в угоді способів.
Вибравши варіант А) п. 4.2. ст. 4 Додатку № 2 до угоди відповідач за період з грудня 2003 року по квітень 2008 року сплатив 70 щомісячних внесків, з них 31, у складі яких сплачено половинний чистий внесок.
З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 14-15), вбачається, що відповідач ОСОБА_2 сплатив 64,3349% чистих внесків. Оскільки позивачем було обрано дешевшу модель автомобіля, то позивачем у відповідності до положень ст. 9 додатку № 2 до угоди було здійснено зарахування різниці в ціні в розмірі 21,0834% чистих внесків та відповідачем було сплачено 1,6111% в оплату чистих внесків.
Отже, відповідачем сплачено 87,0288% в оплату вартості автомобіля на суму 3410,19 грн. та 84 внески в оплату адміністративних витрат на суму 13984,15 грн., залишок чистих внесків складає 12,9712% від ціни автомобіля.
Станом на листопад ціна автомобіля марки «Ланос D4LM510» становила 72210 грн., що підтверджується реєстром № 810ДК/01.11.09 роздрібної ціни на автомобілі (а.с. 23). У відповідності до п. 10.2 ст. 10 додатку № 2 до угоди ціна автомобіля марки «Ланос D4LM510», відповідно до якої має розраховуватися щомісячний внесок за угодою, становить 63492,64 грн. (72210 грн. х 87,9277% (коефіцієнт процентного співвідношення між цінами автомобілів марки «Ланос 1,4» та «Ланос D4LM510» станом на червень 2008 року).
Отже, заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем по сплаті чистих внесків за угодою складає 12,9712%, що відповідно становить 8235,76 грн. (63492,64 х 12,9712%).
Перевіривши правильність вказаного розрахунку, колегія суддів вважає, що позивачем вірно розраховано розмір заборгованості.
Доказів в спростування правильності наведеного розрахунку відповідачем ОСОБА_2 ані суду першої, ані апеляційної інстанцій, у відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України не надано.
Не може погодитися колегія суддів й з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність такої заборгованості у зв'язку з тим, що ним сплачено внески на загальну суму 49416,34 грн., що перевищують вартість придбаного автомобіля, яка становить 35240 грн., так як у випадку вибору учасником іншої моделі більшої або меншої вартості угода та група не змінюються (ст. 9 додатку № 2 до угоди).
Крім того, згідно п. 10.1 ст. 10 додатку № 2 до угоди, якщо протягом терміну дії угоди виробник та/або імпортер здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у додатку №1, фірма зобов'язується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Ціна нової моделі або автомобіля буде дійсною для розрахунку повного внеску для сплати усіма учасниками групи.
Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірність дій позивача щодо заміни моделей автомобіля без згоди учасника системи, оскільки умови угоди (п. 10.1 ст. 10 додатку № 2 до угоди) не містять обов'язку позивача погоджувати ці дії з учасником системи, адже ж така згода міститься в самій угоді.
Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язання за укладеною угодою відповідно до її умов, суд першої інстанції відповідно до ст. 554 ЦК України й умов угоди та договору поруки, дійшов вірного висновку про обов'язок ОСОБА_2 та його поручителів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нести солідарну відповідальність перед позивачем щодо погашення заборгованості в сумі 8235,76 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: