Справа № 0441/2-1106/11
Провадження № 22-ц/491/2123/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-1106/11 інстанції - Коноваленко М.І.
Категорія 27 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.
10 жовтня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -
У вересні 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та просив суд визнати дійсним договір іпотеки № KRR0GR0000000298, укладений 11 вересня 2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRR0GR0000000298 від 11 вересня 2008 року в розмірі 153732,36 грн. звернути стягнення на належне відповідачці домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача із зазначеного будинку із зняттям з реєстраційного обліку у ньому, а також стягнути 1545,82 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року позовні вимоги Банку задоволені, визнано дійсним договір іпотеки № KRR0GR0000000298, укладений 11 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2, звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRR0GR0000000298 від 11 вересня 2008 року в розмірі 153732,36 грн. на житловий будинок "А-1" загальною площею 77,20 кв.м., літню кухню "Б", вбиральню "В", сарай "Г", сарай "Д", сарай "Е", водоколонку І, вимощення ІІ, огорожу 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного майна Банком, а також стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1545,82 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2012 року Банку відмовлено в задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду, посилаючись на те, що суд розглянув не всі позовні вимоги Банку, а саме не зазначив у рішенні спосіб звернення стягнення та виселення відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку. На його думку, суд неправомірно відмовив в ухваленні додаткового рішення, помилково до спірних правовідносин не застосував положення ст. ст. 526, 527, 539, 589, 590 ЦК України та ст. ст. 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", не звернув увагу на те, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення неможливе без надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. У зв'язку з цим просив зазначити іншу суму заборгованості 103000,00 грн., у рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет застави, вказати також земельну ділянку загальною площею, яка зазначена в документах, наданих іпотекодавцем, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2, для звернення стягнення на неї шляхом продажу вказаного предмету іпотеки; зазначити також фрази : «з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу" та "Виселити відповідача, який зареєстрований та проживає у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 із зазначеного будинку із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Кривий Ріг".
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KRR0GR0000000298, згідно якого остання отримала кредитні кошти у сумі 103000 грн. зі сплатою 27,96 % річних строком до 11 вересня 2013 року на умовах, передбачених у договорі кредиту.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 вересня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки № KRR0GR0000000298, згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку належний їй житловий будинок "А-1" загальною площею 77,20 кв.м., літню кухню "Б", вбиральню "В", сарай "Г", сарай "Д", сарай "Е", водоколонку І, вимощення ІІ, огорожу 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Через невиконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 08 липня 2010 року становить 153732,36 грн., із яких 97765,83 грн. - заборгованість за кредитом, 29117,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8189,73 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11100,70 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 7308,68 грн. - штраф (процентна складова).
Звертаючись до суду з даним позовом Банк просив визнати дійсним договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку належний їй житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який через відмову відповідача не посвідчено нотаріусом; звернути стягнення на цей предмет іпотеки шляхом його продажу з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселити відповідачку із цього домоволодіння та зняти її з реєстрації.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та задовольнив його позовні вимоги в повному обсязі, визнав договір іпотеки дійсним та звернув стягнення на предмет іпотеки, не зазначивши при цьому спосіб, у який це необхідно здійснити, а також своє рішення стосовно виселення відповідача та зняття її з реєстрації.
В ухваленні додаткового рішення судом відмовлено через закінчення повноважень у судді, який ухвалив основне рішення.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи дійсним договір іпотеки на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що сторони домовилися стосовно всіх істотних умов договору, відбулось часткове його виконання, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду через його невідповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону та визнав дійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладений сторонами, який є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально та не зареєстрований у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на викладене, вимоги Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачки із домоволодіння зі зняттям її з реєстрації не можуть бути задоволені через їх безпідставність, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи, що неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного рішення, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги Банку та скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням в порядку ст.. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України нового рішення про відмову в задоволенні позову Банку про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Текст повного рішення складено 15 жовтня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан