Справа № 2-131/10 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2944/12 Ткаченко С.В.
Категорія - 31 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Куреденко О.П.
У зв'язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, згідно з вимогами ч.2 ст. 197 ЦПК України, судовий розгляд здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної й моральної шкоди, спричинених злочином, -
В квітні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної й моральної шкоди, спричинених злочином, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 01 до 04 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у провулку, що поєднує вул. Транспортну та вул. Планову в м. Кривому Розі, біля електроопори № 379, що розміщена між будинками № 28 і № 29, завдав ОСОБА_5, яка є донькою позивачів, тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Вироком колегії суддів Судової палати по карним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року ОСОБА_2 було засуджено за ст.ст. 115 ч.1,115 ч.2 п.13, 358 ч.3 КК України до довічного позбавлення волі. Вирок суду набув законної сили.
Завданим злочином ОСОБА_2 спричинив позивачам матеріальну шкоду в розмірі 5898,83 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., яку вони просять стягнути з нього на свою користь.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2010 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальні збитки в розмірі 3102 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., а також - на користь держави 59,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що в порушення норм процесуального права суд ухвалив рішення за його відсутності без врахування його прохання розглядати справу за його участю та порушив норми матеріального права, застосувавши до врегулювання спірних правовідносин положення ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, замість ст.ст. 1177, 1207 ЦК України, оскільки він засуджений до довічного позбавлення волі, є неплатоспроможним, а тому належним відповідачем по справі є держава, а не він.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за вироком колегії суддів Судової палати по карним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2005 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ст.ст. 115 ч.1,115 ч.2 п.13, 358 ч.3 КК України за вбивство ОСОБА_5 до довічного позбавлення волі. Вирок суду набув законної сили.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України й виходив з обов'язку відповідача, як винної особи, відшкодувати на користь позивачів матеріальну та моральну шкоду у зв'язку з заподіянням смерті їхній доньці.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 2 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 2 та п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Доводи ж апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки він засуджений до довічного позбавлення волі й є неплатоспроможним, а тому у відповідності до ст.ст. 1177, 1207 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди повинна нести держава, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Дійсно, ч. 1 ст. 1177, ч. ст. 1207 ЦК України передбачено, що майнова шкода від злочину, а також шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК України, державою якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
При цьому частина 2 обох статей вказує на те, що умови та порядок відшкодування такої шкоди встановлюються законом.
Оскільки законодавством не встановлено порядку відшкодування такої шкоди, то відшкодування державою шкоди відповідно до ст.ст. 1177, 1207 ЦК України здійснюватись не може, а повинно здійснюватися особою, яка її завдала.
Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України відповідачем не доведено його неплатоспроможність, оскільки відсутність заробітної плати за період ув'язнення, що підтверджується довідкою Роменської виправної колонії від 05.10.2012 року № 9/3380, не свідчить про наявність такої.
Доказів в підтвердження відсутності коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах чи майна, на яке б могло бути звернуто стягнення для покриття завданої шкоди, відповідачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано, тоді як ч.1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд у відповідності до вимог ст. 214 ЦПК України вірно встановив характер спірних правовідносин та правову норму, яка підлягає застосуванню до їх врегулювання.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Розмір матеріальної та моральної шкоди, який відповідачем не оспорюється, визначено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 23, 1201 ЦК України та з врахуванням роз'яснень, наведених в п. 24 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 2 та п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Колегія суддів вважає безпідставними й доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом норм процесуального права щодо незабезпечення його участі під час розгляду справи, оскільки в порядку, визначеному ст.ст. 74,76 ЦПК України, відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, в той час як порядок забезпечення участі засудженого у розгляді справи чинним ЦПК не передбачений.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: