Справа №2-2766/2012 Головуючий у першій
Категорія 27 (1) інстанції Демиденко Ю. Ю.
№ 22-ц491\2254\12 Доповідач Соколан Н.О.
10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соколан Н. О.
суддів - Ляховської І. Є., Михайлів Л. В.
при секретарі - Куреденко О. П.
За участю: представника позивача - Бродька Анатолія Івановича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство "ПриватБанк" (надалі - ПАТ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеному між сторонами 22.04.2008 року. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитного зобов'язання за договором виникла заборгованість, яка станом на 14.06.2011 року складає 31416,42 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2012 року позов ПАТ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 31416 грн. 42 коп. станом на 14.06.2011 року, 314 грн. 16 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 31850 грн. 58 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно позивач надав кредитні кошти, чи отримав відповідач кредитну картку та чи був відкритий відповідний особистий рахунок; не взяв до уваги, що строк дії кредитної картки становить лише 1 рік, тому стягнення заборгованості процентів та кредитної ставки за весь період, зазначений у позові, є безпідставним.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Як встановлено судом першої інстанції, 22.04.2008 року між ВАТ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту (а.с. 6-7), згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 2000 доларів США під 20,40 % річних зі строком повернення кредиту, що відповідає строку дії кредитної картки. Згідно умов вказаного кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язався перед позивачем за повернення кредиту та нарахованих відсотків, відшкодування збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором та «Умовами і правилами надання банківських послуг» (а.с. . 8-9)
Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, плату за кредит своєчасно не повернув. Станом на 14.06.2011 року заборгованість за кредитом складала 3941,8883 долари США, що, з урахуванням курсу цієї валюти, встановленому службовим розпорядженням НБУ № 205/220 від 14.06.2011 року, становить 31416,52 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального та процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості з кредитора ОСОБА_3, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти, та відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається із договору кредиту 22.04.2008 року, його було укладено сторонами шляхом підписання, що свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо усіх його умов, а ОСОБА_3 підписанням договору підтвердив свою згоду з умовами кредитування.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки кредитний договір від 22.04.2008 року не було визнано недійсним у встановлену законом порядку, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував кредитних коштів, всупереч ч. 1 ст. 60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, не підтверджуються належними доказами.
Зазначені доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно відповідач отримав кредитну картку, спростовуються також його власним розписом у графі договору про отримання картки та ПІН-конверту (а.с. 7).
Посилання апеляційної скарги на не встановлення судом факту надання кредитних коштів позивачу спростовуються роздруківкою операцій по кредитній картці відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_3 користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість по кредиту.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 31416,52 грн.
Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апеляційної скарги на відсутність зазначення строків дії кредитного договору, оскільки п. 9.12 «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з дня підписання, і якщо в цей строк жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той же термін. Відповідач, в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, ані суду першої, ані апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження свого звернення до ПАТ «Приватбанк» із відповідною заявою про розірвання кредитного договору, не надав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: