Справа № 0413/2-281/12
Справа № 2/413/281/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2240/12 Кулігіна Т.Д.
Категорія - 57 (ІУ) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
25 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі - Куреденко О.П.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та судових витрат, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та судових витрат, посилаючись на те, що у зв'язку з розглядом судами першої та апеляційної інстанцій цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до неї про визнання заповіту недійсним нею було понесені судові витрати, а також внаслідок дій відповідача їй спричинено моральні страждання. Просила суд стягнути з відповідача на її користь 609 грн. 11 коп. у відшкодування витрат, пов'язаних з явкою до суду, 171 грн. витрат по сплаті судового збору, 250 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, а також 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 07.05.2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 609 грн. 11 коп. у відшкодування витрат, пов'язаних з її явкою до суду, 171 грн. судових витрат у зв'язку зі зверненням до суду, 250 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що судові витрати у зв'язку з розглядом іншої цивільної справи можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди з підстав, передбачених ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, тоді як для стягнення таких витрат встановлений інший процесуальний порядок. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди вважає недоведеними.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дінпропетровської області від 17.11.2010 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним (а.с. 6, 7-8).
При розгляді даної справи відповідач ОСОБА_2 понесла судові витрати, які складаються з витрат, пов'язаних з явкою до суду, витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позову й наявності підстав для стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та моральної шкоди.
Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.
Нормами діючого Цивільно-процесуального законодавства ( ст.ст. 79, 84, 88, 89, 214 п. 4 ч.1 ст. 215) наведено поняття судових витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи, їх види та визначено порядок їх розподілу при ухваленні судового рішення.
У разі не вирішення судом питання про судові витрати суд, що ухвалив рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи надана можливість ухвалити додаткове рішення ( п. 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України).
Ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.
Отже за змістом положень ЦПК України вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами процесуального закону.
Ухвалюючи рішення про стягнення судових витрат в новому провадженні, суд першої інстанції не врахував зазначені положення ЦПК України і дійшов помилкового висновку про відшкодування судових витрат і стягнув їх за окремою позовною вимогою в іншому провадженні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй безпідставно заявленими позовними вимогами ОСОБА_3 до неї та своєю поведінкою у судових засіданнях, відповідно до норм ст. 23, 1167 ЦПК України.
Згідно ст. 1167 ЦПК України та відповідно до роз'яснень, наведених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» від 31.03.1995 року № 5 зі змінами та доповненнями, вбачається, що обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності особи з відшкодуванням моральної шкоди, є наявність такої шкоди. Протиправність діяння її заподіюча, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вищезазначеного, позивачем не доведено неправомірність дій відповідача, а отже не доведено наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Поведінку ОСОБА_3. при зверненні до суду з позовними вимогами про визнання заповіту недійсним не можна визнати неправомірною.
Сам факт звернення відповідачки до суду за захистом своїх прав, які вона вважала порушеними, на що посилається позивачка, як на підставу задоволення позову, не може свідчити про неправомірність її дій відносно позивачки, оскільки ст. 55 Конституції України гарантує захист судом прав і свобод людини і громадянина.
Цивільним законодавством, а саме ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права та право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, як незаконне і необґрунтоване з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.3 ч.1 309, ст. ст. 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та судових витрат - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: