0413/2232/12 17.10.2012
Справа № 413/2232/2012 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2864/12 Кулігіна Т.Д.
Категорія - 26 ( І ) Доповідач - Турік В. П.
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Турік В. П.
суддів: Барильської А.П., Зубакової В. П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Некрасової Катерини Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я,-
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів. Висновком МСЕК від 12.05.2010 року позивачеві вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40 %, з них: 20% - ХОЗЛ, 15% - радикулопатія, 5% - туговухість на безстроковий термін.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь 192000грн. за спричинену моральну шкоду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 липня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. без урахування утримання податків з фізичних осіб, а також - на користь держави 107,30 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ«Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст. 237-1 КЗпП України.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, відсутні докази в підтвердження протиправності поведінки відповідача, оскільки позивач в шкідливих та важких умовах працював і на інших підприємствах. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_4 виконував роботи, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, а не в небезпечних для життя і здоров'я та при цьому був забезпечений засобами індивідуального захисту. Розмір моральної шкоди є необґрунтованним.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4- ОСОБА_5 вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 07.04.1997року працював на шахті "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізрудком", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", на посаді підземного електрогазозварника четвертого розряду, виконував роботи впродовж 12 років 1 місяця на підземних дільницях шахти в умовах шкідливого впливу марганцю та зварювальних аерозолів вміст яких перевищував ГДК та важкої фізичної праці. Крім того ОСОБА_4 працював і на інших підприємствах в шкідливих умовах праці, із них: з 1974р. по 1977р. на шахті "Леніна" в залізничому цеху № 2; з 01.08.1977р. по 09.09.1982р. на Криворізькому турбінному заводі "Восход" слюсарем механозбиральних робіт; з 23.09.1982р.по 03.02.1986р. електрозварювальником ручного зварювання; з 01.07.1992р. по 03.01.1995р. на ВАТ "Рудар" газозварником цеху металоконструкцій і з 03.05.1995р. по 23.07.1996р. газоелектрозварником ремонтно-механічного цеху, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, впливом шуму, що перевищували ГДР, марганцю, оксиду заліза та оксиду азоту, концентрації яких перевищували ГДК.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 14.01.2010року у ОСОБА_4 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом - 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. ; 2) радикулопатія шийна і попереково-крижова; 3) нейросенсорна приглуховатість.
Висновком МСЕК від 12.05.2010 року ОСОБА_4 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40 % з 05 травня 2010 року безстроково (а.с. 18).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 2 розслідування хронічного професійного захворювання від 05.02.2010 року (а.с. 16-17) причиною професійних захворювань ОСОБА_4 є праця впродовж 24 років 2місяців в умовах впливу шкідливих факторів, з них 12 років 1 місяця на шахті "Родина" ВАТ "Кривбазалізрудком" в умовах зварювальних аерозолів, вміст яких перевищував ГДК та важкої фізичної праці, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05.05.2010 року встановлено стійку втрату професійної працездатності безстроково.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач працював тривалий час у шкідливих умовах праці й на інших підприємствах та виконував роботи на шахті "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізрудком" у шкідливих умовах, які не є небезпечними для життя і здоров'я спростовуються вищевикладеним та висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.
Суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь впливу шкідливих факторів на позивача інших підприємств, на яких він працював, тривалість роботи позивача на ПАТ "Кривбасзалізрудком", конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від від 27 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: