Справа № 444/5727/12
Іменем України
10 жовтня 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Черкасенко Т.Г,
при секретарі Пластун І.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання шлюбного договору недійсним, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання шлюбного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу від 6 жовтня 2010 року, яке набрало чинності, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 стягнуто грошові кошти на загальну суму 425 898 грн 39 коп.
На підставі вище вказаного рішення суду видано виконавчий лист за № 2-1321 від 6 жовтня 2010 року про стягнення даної суми заборгованості із ОСОБА_2
На підставі заяви позивача та вище вказаного виконавчого листа, у Центрально-Міському відділу ДВС та сакса ганському відділу ДВС були відкриті виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів.
В ході розгляду вище вказаної справи в Саксаганському райсуді м. Кривого Рогу було встановлено, що за час шлюбу відповідачі по даній справі, - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, спільно, придбали ряд рухомого та нерухомого майна, зокрема житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. а також транспортний засіб - Мерседес Бенц Вито 1999 року випуску. Право установчі документи на дане нерухоме та рухоме майно були оформлені на ім.,я дружини - відповідачки по справі ОСОБА_5
Приймаючи до уваги, що вище зазначене спільне майно було придбано за період шлюбу відповідачів, тобто є спільним майном подружжя, ухвалою Сакса ганського райсуду м. Кривого Рогу від 1 лютого 2008 року на дане майно було накладено арешт.
В ході виконавчого провадження, позивач звернувся із клопотанням в Центрально-Міський відділ ДВС і просив державного виконавця звернутися до суду із поданням щодо визначення частки боржника в майні, яким він володіє спільно із своєю дружиною.
Ухвалою Сакса ганського райсуду м. Кривого Рогу від 7 травня 2012 року, подання державного виконавця було задоволено та визначено, що відповідачу ОСОБА_2 належить по ? частці нерухомого майна - житлової квартири, житлового будинку та ? частка транспортного засобу.
Не погодившись із таким рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, додавши до неї копію шлюбного договору від 14 квітня 2008 року, зазначивши, що відповідно до його положень все майно, набуте подружжям за час шлюбу не буде вважатись спільним майном подружжя, а буде належати на праві приватної власності тому із подружжя, на чиє ім.,я воно зареєстровано.
Таким чином, укладаючи даний шлюбний договір, ОСОБА_2 навмисно позбавив себе права власності на частку в спільному майні з тією метою, щоб уникнути звернення на майно, та унеможливити повернення позивачу грошового боргу.
У зв.язку з викладеним, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в позові просить суд визнати вище зазначений шлюбний договір, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_5 ( дружиною) та ОСОБА_2 ( чоловіком), та нотаріально посвідчений 14 квітня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 ,та зареєстрованого в реєстрі № 1631, недійсним, посилаючись на вимоги ст. 103 СК України та зазначає, що відповідно до вимог ст. 103 СК України, шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, передбачених ЦК України.
Представник позивача вважає, що шлюбним договором порушені права та інтереси позивача, оскільки позбавивши себе права власності на частку майна, придбаного в період шлюбу, шляхом укладення шлюбного договору, відповідач ним самим унеможливив виконання рішення суду, щодо стягнення із нього грошових коштів на користь позивача, у зв.язку із чим порушено майнові права та інтереси позивача.
Представник позивача зазначив, що відповідно до п. 1 шлюбного договору, усе набуте відповідачами за час шлюбу нерухоме майно, а також рухоме майно, а також інше рухоме майно-меблі, побутова техніка, оргтехніка та інше), не буде вважатись спільним майном подружжя та буде належати на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім.,я воно зареєстровано ( або придбано).
Таким чином, уклавши шлюбний договір, відповідач ОСОБА_2 умисно позбавив себе права власності на все майно, яке було придбано ним спільно із своєю дружиною, із однією метою - уникнути цивільно-правової відповідальності.
Представник зазначив, що приймаючи до уваги, що на час укладення шлюбного договору, рухоме майно - транспортний засіб та нерухоме майно - житлова квартира та будинок, які зареєстровані на ім.,я відповідачки ОСОБА_5 та які були придбані в період шлюбу відповідачів, перебували під арештом із метою забезпечення заявлених позивачем позовних вимог, представник позивача вважає, що є всі підстави для визнання шлюбного договору недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, в якій зазначено, що право чин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Представник позивача посилається на п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за № 9, в якій зазначено, що право чин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України. якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона право чину скористалась. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім,ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства та інше обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа яка оскаржує право чин, має довести, зо за відсутності обставини, право чин не було б вчинено взагалі, або вчинено не на таких умовах.
Представник позивача просить взяти до уваги, що шлюб між сторонами було укладено 24 липня 1993 року. на час укладення шлюбу, жодних домовленостей між відповідачами не існувало та шлюбний договір вони не укладали. На час придбання квартири, домоволодіння, транспортного засобу, між відповідачами шлюбного договору також укладено не було.
Шлюбний договір було укладено сторонами лише після накладення арешту на вище вказане майно, яке було зареєстровано на відповідачку ОСОБА_5, в квітні 2008 року. Станом на 1 лютого 2008 року, тобто на день накладення арешту на майно, шлюбного контракту між боржником ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 також не було, а тому в той час вважалось, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відповідно до ст. 60 СК України зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте за час шлюбу.
Шлюбний договір між відповідачами було укладено тільки 14 квітня 2008 року, тобто після накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ч.2 ст. 95 СК України зазначено, що якщо шлюбний договір укладений подружжям, він набирає чинності в день його нотаріального посвідчення. Однак, 14 квітня 2008 року боржник ОСОБА_2 не міг укласти шлюбний договір та відмовитись від свого права на ? частину даного майна, тобто припинити своє право на майно в розумінні ст. 346, 347 ЦК України стосовно квартири, домоволодіння та транспортного засобу, оскільки відчуження даного майна було заборонено відповідно до ухвали суду.
Виходячи з викладеного, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, позов не визнав, суду пояснив, що укладення шлюбного договору особами, які перебувають у шлюбі, на умовах, за якими сторони можуть домовитись про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, згідно положень ст. 60 СК України і вважати його особистою приватною власністю кожного з них, не суперечить вимогам чинного законодавства та не може вважатися вчиненням правочину під впливом тяжкої для особи обставини.
Представник відповідача вважає, що позивачем не надано до суду доказів укладення спірного шлюбного договору під впливом тяжкої для особи обставини, не доведено жодними доказами, що за відсутності обставини, на які він посилається як на тяжкі для ОСОБА_2,, право чин не було б вчинено взагалі або було б вчинено не на таких умовах.
Представник відповідача зазначив, що саме по собі несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище не може бути підставою для визнання право чину недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України.
Представник відповідача зазначив, що, перебуваючи у шлюбі з 1993 року, маючи на сьогодні трьох дітей ОСОБА_2 мав повне право як чоловік, вдячний дружині за турботу про родину та їхніх дітей, закріпити положення про те, що на майно, набуте подружжям за час шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них. Тим більше, позика за договором з позивачем не бралася ОСОБА_2 в інтересах сім,ї, а ОСОБА_5 не була залучена до участі у тій справі, а тому не мала ніякого відношення до боргів чоловіка.
Просить суд в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 до суду не з,явилась, надала заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності. суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_5
Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-1321/10 Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року.
За період зареєстрованого шлюбу відповідачі придбали ряд рухомого та нерухомого майна, зокрема житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири ( а.с.22), домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається з копію договору купівлі-продажу домоволодіння ( а.с.20), а також транспортний засіб - Мерседес Бенц Вито 1999 року випуску, що вбачається з копії витягу з комп,ютерної бази данних АІС Дніпро-ДАІ ( а.с.23-24).
Правоустановчі документи на дане нерухоме та рухоме майно були оформлені на ім.,я дружини - відповідачки по справі ОСОБА_5
1 липня 2007 року відповідач ОСОБА_2 взяв у позику у позивача ОСОБА_4 50 000 доларів США, але борг за договором позики не повернув, умови договору позики не виконав.
14 січня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за вище вказаним договором позики.
Ухвалою Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу від 1 лютого 2008 року забезпечено вище вказаний позов шляхом накладення арешту на вище вказане спільне майно відповідачів: житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, а також транспортний засіб - Мерседес Бенц Вито 1999 року випуску.
Як встановлено в судовому засіданні, про звернення ОСОБА_4 з відповідним позовом до суду та накладення арешту на вище вказане майно, ОСОБА_2 дізнався не пізніше як 1 квітня 2008 року, що вбачається з повідомлень про вручення ОСОБА_2 поштових відправлень суду про слухання даної справи, які він отримав 31 березня 2008 року
( аркуш 27-28 том 1 справи № 2-1321/10 рік) та заяви представника ОСОБА_2 ОСОБА_10 от 1 квітня 2008 року про отримання копії позову з додатками та ознайомлення зі справою ( а.с. 29-31).
Дізнавшись про надходження до суду вище вказаного позову та накладення арешту на майно, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про відкладення попереднього розгляду вище вказаної справи ніби-то в зв.язку з його хворобою ( а.с.33), та отримуючи 7 квітня 2008 року поштове відправлення суду про слухання справи на 14 квітня 2008 року, в судове засідання не з,явився, а в день слухання справи в суді, 14 квітня 2008 року, уклав шлюбний договір зі своєю дружиною ОСОБА_5 в якому вони зазначають в п.1, що усе набуте ними в шлюбі нерухоме, а також рухоме майно ... не буде вважатися спільним майном подружжя та буде належати на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім.,я воно зареєстровано.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 умисно позбавив себе права власності на все майно, яке було придбано ним спільно із своєю дружиною.
Виходячи з викладених та встановлених судом вище вказаних обставин, приймаючи до уваги вище зазначене, суд вважає, що ОСОБА_2 умисно позбавив себе права власності на все майно, яке було придбано ним спільно із своєю дружиною із однією метою - уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання вище вказаного договору позики.
Дійсно, як встановлено в судовому засіданні, рішенням Саксаганського райсуду м. Кривого Рогу від 6 жовтня 2010 року, яке набрало чинності, за вище вказаним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 стягнуто грошові кошти на загальну суму 425 898 грн 39 коп.
На підставі вище вказаного рішення суду видано виконавчий лист за № 2-1321 від 6 жовтня 2010 року про стягнення даної суми заборгованості із ОСОБА_2
На підставі заяви позивача та вище вказаного виконавчого листа, у Центрально-Міському відділу ДВС та сакса ганському відділу ДВС були відкриті виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів.
Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Приймаючи до уваги, що на час укладення шлюбного договору, рухоме майно - транспортний засіб та нерухоме майно - житлова квартира та будинок, які зареєстровані на ім.,я відповідачки ОСОБА_5 та які були придбані в період шлюбу відповідачів, перебували під арештом із метою забезпечення заявлених позивачем позовних вимог, існують підстави для визнання шлюбного договору недійсним на підставі ст. 233 ЦК України.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року за № 9, зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалась. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім,ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства та інше обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності обставини, правочин не було б вчинено взагалі, або вчинено не на таких умовах.
Оцінюючи умови спірного шлюбного договору, та умови, в яких опинився ОСОБА_2, в результаті укладення ним договору позики на таку значну суму та невиконання умов цього договору, суд вважає, що правочин - шлюбний договір було дійсно вчинено ОСОБА_2 під впливом тяжкої для нього обставини ( наявність у нього значних грошових боргів та наявність арешту на його спільне з дружиною майно ) і на вкрай невигідних умовах ( шлюбним договором він позбавив себе права власності на все майно, яке було придбано ним спільно із своєю дружиною).
Дійсно, як встановлено в судовому засіданні, шлюб між сторонами було укладено 24 липня 1993 року. На час укладення шлюбу, жодних домовленостей між відповідачами не існувало та шлюбний договір вони не укладали. На час придбання квартири, домоволодіння, транспортного засобу, між відповідачами шлюбного договору також укладено не було.
Шлюбний договір було укладено сторонами негайно після накладення арешту на вище вказане майно, яке було зареєстровано на відповідачку ОСОБА_5 та оголошення заборони на його відчуження, 14 квітня 2008 року, в день судового засідання по справі про стягнення боргу за договором позики, в яке ОСОБА_2 не з,явився.
Станом на 1 лютого 2008 року, тобто на день накладення арешту на майно, шлюбного контракту між боржником ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_5 також не було, а тому в той час вважалось, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відповідно до ст. 60 СК України зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 95 СК України зазначено, що якщо шлюбний договір укладений подружжям, він набирає чинності в день його нотаріального посвідчення. Однак, 14 квітня 2008 року боржник ОСОБА_2 не міг укласти шлюбний договір та відмовитись від свого права на ? частину даного майна, тобто припинити своє право на майно в розумінні ст. 346, 347 ЦК України стосовно квартири, домоволодіння та транспортного засобу, оскільки відчуження даного майна було заборонено відповідно до ухвали суду.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, а також ст.15,16,202, 233 ЦК України, ст. 103 СК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання шлюбного договору недійсним, задовольнити.
Визнати шлюбний договір, укладений 14 квітня 2008 року між ОСОБА_5 ( дружиною) та ОСОБА_2 ( чоловіком), та нотаріально посвідчений 14 квітня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 ,та зареєстрованого в реєстрі № 1631, недійсним.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 107 грн 30 коп.
На рішення суду може бути подана апеляція в Дніпропетровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя