Справа № 2-1454/12
іменем України
"19" червня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді - Сухомлінова С.М.
секретарів - Момот М.В., Пришляк З.В.,Петровська В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 973 431,57 грн. безпідставно отриманих коштів. Посилався на те, що за договором купівлі-продажу квартири відповідачка ОСОБА_2 у 2007р. отримала від його дружини ОСОБА_4 646 400,00 грн, але в подальшому цей договір був визнаний судом недійсним, а сплачені за квартиру кошти відповідачка не повернула . Стверджував, що після смерті своєї дружини він став спадкоємцем з правом отримання всього того, що їй належало би.
В процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і стверджував, що стягненню з відповідача підлягає 453 800 грн. безпідставно отриманих коштів, а також 82748,06 грн в якості 3%річних і 47 763,42 грн. інфляційних нарахувань, оскільки це передбачено ст..625 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги, а відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і стверджувала, що законних підстав для задоволення позову не наведено.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з договору (а.с.12), 20.04.2007р. відповідачка ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 придбала за 646 400,00 грн АДРЕСА_1.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 25.10.2010р. вищевказаний договір був визнаний недійсним в частині продажу ? частини квартири та переведено на третю особу ОСОБА_3 права та обов'язки покупця спірної квартири.
Згідно свідоцтва (а.с.13,14), покупець, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. померла, а спадкоємцем після її смерті став позивач.
Відповіно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
На виконання цієї вимоги закону, відповідач в період з вересня 2011р. по червень 2012р. виплатила позивачу 31 000 грн., що підтверджується чеками (а.с.107-109).
Крім того, відповідно рішення та ухвали суду (а.с.93-97,18-23),позивач отримав у 2012р. 161 600 грн. .
Таким чином, в порядку застосування реституції, відповідачка ОСОБА_2 повинна повернути позивачу 646 400 грн, але враховуючи, що позивач на день розгляду справи вже отримав 292 606 грн., то стягненню підлягає з відповідача 453 800 грн.. В решті позову слід відмовити за безпідставністю вимог.
При цьому, суд не приймає твердження представника позивача про необхідність стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та 3% річних. Суд вважає, що за характером правовідносин які виникли між сторонами, підстав для застосуванн ст..ст.1212 і 625 ЦКУраїни не має, а захист порушеного права позивача потребує застосування лише ст..216 ЦК України.
Вирішуючи позов таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача 1820 грн. понесених позивачем судових витрат (а.с.1,2)
На підставі викладеного та керуючись ст..212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 453 800 (чотириста пітдесят три тисячі вісімсот ) грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн судових витрат.
В решті позову -відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
СУДДЯ: Сухомлінов С.М.