Справа № 22ц-0590/10178/12 Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 27 Доповідач Папоян В.В.
17 жовтня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Папоян В.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Березкіної О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів на обґрунтування якого зазначала, що 3 листопада 2010 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики відповідно до якого вона надала відповідачу у борг грошові кошти у сумі 26514 грн. Відповідач зобов'язався повернути суму боргу до 3 травня 2011 року. 8 листопада 2010 року між нею та ОСОБА_2 в забезпечення боргового зобов'язання було укладено договір поруки за яким остання зобов'язалася відповідати за невиконання боржником узятих на себе зобов'язань. Проте, до теперішнього часу, зобов'язання не виконали. Просила стягнути з відповідачів на її користь суму боргу та судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 8 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3, задоволено. З відповідачів на користь позивача у солідарному порядку стягнуто 23648 грн. 14 коп. боргу та 234 грн. 14 коп. для відшкодування судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду відповідачі надали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, якім відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідачі посилаються на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Суд безпідставно стягнув з них на користь позивача зазначені суми, оскільки ніякого договору займу між ними та позивачкою не укладалося. Розписка, з якою убачається, що вони узяли у борг була написана ними під тиском. Позивачка, будучи приватним підприємцем у якого працював ОСОБА_1, звинуватила останнього у тому, що він як продавець скоїв недостачу товару.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати, постановити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Позивач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом 1 інстанції було встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики. Згідно розписки від 3 листопада 2010 року, відповідач ОСОБА_1 узяв у борг у позивача грошові кошти у сумі 26514 грн., та зобов'язався повернути позичальнику вказану суму до 3 травня 2011 року. 8 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в забезпечення боргового зобов'язання ОСОБА_1 за договором займу від 3 листопада 2010 року було укладено договір поруки за яким остання зобов'язалася відповідати за невиконання боржником узятих на себе зобов'язань. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зобов'язання за договором позики частково виконано, а саме у період з січня 2011 року по травень 2011 року ним позивачу повернуто 3100 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 4717 від 30 січня 2011 року, № 4790 від 4 квітня 2011 року, № 4748 від 3 березня 2011 року та № 4827 від 18 травня 2011 року. 5 грудня 2011 року позивач звернулася до відповідачів з письмовою вимогою про виконання узятих ними зобов'язань але до наступного часу решта зобов'язання не виконано.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційний скарга підлягає відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.
Відповідно до ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини, яки виникли між сторонами. Суд встановив, що відповідно до ст. 509 ЦК України це зобов'язання, тобто правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України поручителі несуть солідарну відповідальність в повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З розписки убачається, що боржник зобов'язався повернути на борг до 3 травня 2011 року. Проте на час розгляду справи у суді сума боргу у повному обсязі не повернута. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми боргу у солідарному порядку з боржника та поручителя.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що суд помилково стягнув на користь позивача спірну суму оскільки відсутній договір займу спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання, та цей факт є доведеним і підтверджується відповідною розпискою, яка виконана особисто відповідачем ОСОБА_1, договором поруки та частковим виконанням боржником узятих на себе зобов'язань за договором позики.
Посилання апелянтів на те, що розписка не може бути належним доказом укладення договору позики апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ч.2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Доводи апеляційної скарги про те, що розписка, з якою убачається, що відповідач зобов'язується повернути гроші позивачу, була написана ними під тиском, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та відповідачами не надано будь-яких доказів на підтвердження повернення суми боргу. Оскільки ці обставини не найшли підтвердження ні в у судовому засіданні суду першої інстанції, ні в судовому засіданні апеляційного суду. З матеріалів справи убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язання, та цей факт є доведеним і, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За таких обставин апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги, які не спростовують правильні правові висновки суду. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню як необґрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 8 серпня 2012 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: