Справа № 22ц/0590/4315/2012 Головуючий в 1 інстанції Єрьоміна Д.О.
Категорія 26 Доповідач Ларіна Н.О.
26 квітня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
Зазначене рішення оскаржене відповідачем.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги відповідачем зазначено, що спричинення моральної шкоди позивачкою не доведено, оскільки довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодуванню потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; позивач не навів суду доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такий факт можливо підтвердити лише висновком відповідної МСЕК; не передбачено відшкодування моральної шкоди відповідачем, оскільки 20.03.2007 року були внесені зміни та доповнення до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими норми статей, що передбачали відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілим були виключені.
Відповідно до розділу ХІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральної шкоди з 1 січня 2008 року не проводиться, незалежно від часу настання страхового випадку.
Моральна шкода повинна відшкодовуватися підприємством на підставі інших нормативно-правових актів, а саме ст. 1167 ЦК України за наявністю вини, ст. 237-1 КЗпП України.
На думку відповідача, судом не прийнято до уваги той факт, що позивач отримує щомісячні страхові виплати, пенсію за віком, позивачу відповідачем встановлено потребу в додаткових видах допомоги: санаторно - курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, які у повному обсязі виконуються відповідачем; при укладанні трудового договору роботодавець під розписку інформував позивача про умови праці і в разі не погодження з умовами праці позивач мав право розірвати трудовий договір.
Представник відповідача, в судовому засіданні апеляційного суду, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач, в засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - телефонограмою від 17 квітня 2012 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 1 №№ 3633 до суду надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутністю, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без її участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав, за таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». (надалі Закон № 1105-XIV)
Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що позивач отримав трудове каліцтво, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві від 24 липня 2003 року (а.с. 3-4, 5-6).
Висновком МСЕК від 27 квітня 2004 року позивачу первинно встановлено 50% втрати працездатності по травмі, що мала місце 22.07.2003 року та третя група інвалідності безстроково (а.с.7, 22).
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок виробничої травми, що мала місце 22.07.2003 року заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що до спірних правовідносин застосовуються норми закону, які діяли на час їх виникнення.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотно дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, діяли положення п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, тому обов'язок по відшкодуванні моральної шкоди повинен нести Фонд соціального страхування.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що вона за травмою 2003 року на 50 % втратила професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 15 000 грн. (а.с. 7, 22)
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону № 1105-XIV моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Даною нормою Закону керувався суд, визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди.
Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області має відшкодувати моральну шкоду потерпілій.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями "Про судову практику в справа про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Про цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує, що трудовим каліцтвом позивачу завданий фізичний біль, вона не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає таке відшкодування в розмірі 15 000 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи характер травми, її наслідки, обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, визначена сума відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, іншим негативним наслідкам, конкретним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди позивачу не відповідають вимогам п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з яким моральна (немайнова) шкода відшкодовується потерпілому за його заявою з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів лише у тому випадку, коли потерпілому не була спричинена втрата професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей з 1 січня 2008 року припинено незалежно від часу настання страхового випадку неспроможні.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Як встановлено судом, втрата 50% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом була вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 27 квітня 2004 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" так і Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Доводи апеляційної скарги, що позивач отримує щомісячні страхові виплати, пенсію за віком, позивачу відповідачем встановлено потребу в додаткових видах допомоги: санаторно - курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, які у повному обсязі виконуються відповідачем; при укладанні трудового договору роботодавець під розписку інформував позивача про умови праці і в разі не погодження з умовами праці позивач мав право розірвати трудовий договір, висновків суду не спростовують, апеляційним судом не приймаються до уваги оскільки отримання позивачем зазначених виплат та повідомлення про умови праці не позбавляє права отримання сум у відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду. При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 3, 308, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: